Мирослава Нечай, старший юрист АО «Тотум», у своїй статті розповідає, як фізособі-підприємцю, що виїхала за кордон, правильно сплатити податки.

Війна змусила багатьох українців виїхати за кордон. Так, за даними ООН кількість біженців з України становить більше 4 мільйонів. Перед усіма цими людьми постає питання пошуку житла і роботи.

Окрема ситуація склалася в тих людей, які до війни були самозайнятими особами і працювали як фізичні особи-підприємці (ФОП). Частина з таких людей і далі можуть отримувати замовлення від своїх клієнтів і працювати дистанційно (наприклад, ІТ-спеціалісти, маркетологи, перекладачі тощо). В такому випадку виникає питання, де цим фізичним особам платити податки: в Україні, чи країні їхньої релокації.

Для відповіді на це питання спочатку розглянемо, які умови сплати податків діють в Україні.
Так, у зв’язку з введенням воєнного стану Україною було запроваджено ряд змін для полегшення ведення бізнесу в умовах війни.

Наприклад, фізична особа-підприємець, яка перебувала до 24 лютого 2022 року на 3 групі спрощеної системи оподаткування може продовжувати і далі сплачувати єдиний податок за ставкою 5 % або перейти на ставку у розмірі 2 %. Для цього необхідно буде всього лише подати відповідну реєстраційну заяву.

Крім того, з 1 березня 2022 року фізичні особи-підприємці мають право не начисляти та не сплачувати ЄСВ. Це право діятиме протягом періоду воєнного стану та ще протягом 12 місяців після його припинення.

Водночас, наприклад, у Польщі, країні, в яку переїхало найбільше наших громадян, діє прогресивна ставка оподаткування прибутку підприємців. А саме: якщо річний дохід не перевищує 120 000 злотих, то застосовується ставка у розмірі 17% з прибутку підприємця, якщо дохід вищий — то ставка податку зростає до 32%. Також у Польщі діє аналог нашої спрощеної системи оподаткування для малого та середнього бізнесу, і залежно від виду діяльності така ставка податку у такому випадку може становити від 2% до 20%.

Таким чином, українцям, які отримали тимчасовий захист на території іншої держави, не потрібно, якщо цього не вимагають обставини, «закривати» український ФОП і реєструватися суб’єктом підприємницької діяльності в іншій державі. Крім того, переїзд українського ФОПа на територію, наприклад Польщі, не означає, що він автоматично повинен сплачувати податки у цій країні.

Так, сплата місце сплати податків залежить від країни резиденства такої особи, яке в свою чергу за загальним правилом залежить від місця проживання такої особи. Водночас поки особа перебуватиме на території Польщі менше 183 календарних днів, проблем із визначенням місця її постійного проживання не повинно виникати, і вона як ФОП й надалі може сплачувати податки в Україні.

Якщо війна триватиме довго і такий ФОП не зможе протягом 183 днів повернутися в Україну, то може виникнути ситуація, коли і Україна і Польща вважатиме таку особу своїм резидентом. Україна виходитиме з того, що така особа зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності в Україні, а Польща — що така особа постійно проживає на її території більше 183 дні.

Тобто в такому випадку може виникнути спір щодо податкового резиденства такої особи, і ФОПу потрібно буде доводити, що центр його життєвих інтересів знаходиться саме в Україні. Для цього можуть, наприклад, підійти такі аргументи, як місце проживання інших членів сім’ї, місце реєстрації підприємницької діяльності, місцезнаходження житла тощо.

Автор: Мирослава Нечай, старший юрист АО «Тотум»