Три місяці тому ми вперше поговорили про стан IT-індустрії з очільником найбільшої профільної асоціації — Костянтином Васюком з IT Ukraine. Серед основних проблем, котрі він називав — відсутність процедури тимчасового виїзду для чоловіків. Пройшов квартал — проблема все ще там. Ми знову поговорили з Костянтином про стан індустрії, майбутні прогнози і проблеми, що не дають індустрії розвиватись.
Перших 5 місяців у IT-індустрії хороша динаміка, плюсова. Виходячи з цього, які є очікування ближче до кінця року? Здається, що все має бути добре, в той же час учасники ринку просять бути менш оптимістичними.
Я погоджуюсь з колегами. $3,2 млрд — це більше, ніж за 5 місяців минулого року, але минулий рік показував зростання, а тепер ми маємо тренд до стабілізації. Це було б для нас навіть кращим сценарієм, тому що ми дійсно можемо побачити певне падіння.
В той же час, це важливий показник: індустрія підтвердила свій запас міцності. Це ж було і в 2014. В нас цей запас міцності зростає, і він нам зараз дозволяє проходити через кризу, компенсувати такі складні періоди.
Питання тільки в тому, що ці підсумки пʼяти місяців я назвав би так — double resilience. Чому double? Double proof resilience? — Тому що перший resilience — це стійкість до змін критичних/кризових, як військові дії, а друге — з боку влади ми не побачили жодних суттєвих кроків до того, щоб підсилити нашу цю стійкість. Ми знову впоралися з ситуацією абсолютно самостійно.
Ми абсолютно самостійно, як індустрія нової економіки, пройшли період перших 5 місяців року, з яких на той момент (мається на увазі фінансові результати перших 5 місяців 2022 року — ред.) було 3 місяці повномасштабної війни, і ми продовжуємо бути стійкими, продовжуємо проходити цей період самостійно. Це і є занепокоєння, тому що ми пройдемо ще 3 місяці, ще півроку, ми пройдемо і рік, але результати, які будуть в цифрах у підсумку, не будуть такими як могли би бути, коли була все ж таки ця синергія з владою.
З минулої нашої розмови найбільша проблема — тимчасовий виїзд. Проблема не вирішена. Щось взагалі роблять у цьому напрямку? І тут же спитаю: єдина індустрія, яка не впала, а навіть виросла — ІТ. Якось спілкується з вами держава?
Ми як бізнес продовжуємо розвиватись в тих умовах, які є, максимально зберігаючи його, і шукаючи нові можливості для нашого бізнесу там, де це можливо. Такі можливості — ззовні. Тобто я говорю зараз про міжнародний ринок, про офіси в інших країнах і про клієнтів, які, відстежують цю ситуацію в країні (а вони дуже добре її відстежують). І вони поки не бачать сигналів саме від влади, бо інституційно всі великі бізнеси прив’язуються до владних структур, до їх політики, до державної політики. Наведу приклад: індустрія заходила в Японію з асоціацією. Це набагато простіше, це довіра, це легше зробити, коли є асоціація, тобто якась установа. А що вже казати про державні установи, коли в тебе держава є гарантом, або продовження державної політики відображається на політиці щодо конкретного бізнесу, чи металургійного комплексу, чи продовольчого, чи сільськогосподарчого, чи ІТ.
Так от, на жаль в Україні на сьогодні ми поки не бачимо сформованої в нових реаліях політики щодо ІТ. Вона прозвучала звісно в Лугано: як про діджиталізацію, як про якісь там проекти, про ті ж стартапи. Це гарно створити 15 000 стартапів в Україні, але логічно, що коли ми говоримо про 15 000 стартапів, то повинні врахувати також переваги існування екосистеми з 5000 ІТ-компаній сервісних, які генерують $3,2 млрд за 5 місяців. А я більше скажу, мільярд доларів вже скеровано на допомогу у вигляді закупки обладнання, донатів на армію за цей період. Мільярд доларів індустрія вже заплатила. Це наш громадянський обов’язок, це наші добровільні внески. І тепер, коли ми говоримо про іноземних партнерів, ми не бачимо партнера у себе в країні, так виходить?
Мені здається, що трошки фокус треба змінити. Приємно, що у нас є кредитори і міжнародні фінансові партнери, що дають гроші. Але потужна індустрія є всередині країни, яка готова заводити валюту, платити податки, допомагати.
Тепер давайте подивимося, а що ж зроблено реально для того, щоб цьому бізнесу трішки було простіше виживати в цих умовах і продовжувати розвиватись. І тут, на жаль, я можу сказати, поки немає результатів. Є процес. Він полягає в тому, що дійсно, ми продовжуємо співпрацю і з Міністерством економіки, і з Міністерством цифрової трансформації, і з Міністерством оборони. З Міністерством охорони здоров’я зараз починаємо, вони до нас звертаються. Тому що всі звертаються до внутрішнього партнера за ресурсом, за експертизою, але нам хотілось би побачити і якийсь хоча б один крок щодо цього партнера по вирішенню тих самих питань, які ми 19 березня направили в листі Президенту, адже з того часу жодне з цих питань суттєво не вирішено. Є процес, але результату поки немає. І це не докір владі, я розумію, що в країні війна, але в той же час саме те, що в країні війна — воно і потребує більше уваги до того, як цю історію витримати.
Бізнес-поїздки за кордон. Влада визнає, що це невід’ємна складова роботи компаній і збільшення експортних надходжень. Тому ця перспектива запровадження процедури зараз впирається в компроміс щодо запобіжників зловживань, типу повернуться/ не повернуться.
Міноборони дуже переживає?
Ми ж завжди як в ІТ-бізнесі кажемо: «Давайте запілотуємо проект», — давайте зробимо процедуру, і через місяць зведемо статистику. Це не проблема побачити, хто повернувся, хто не повернувся.
Окрім того, розглядаються варіанти запобіжників. Наприклад, в тій процедурі, що пропонується: історія компанії, відсутність податкової заборгованості. Уряд навіть розглядає внесення застави якоїсь. Попередньо називали суму 150 000 гривень і потім ці кошти будуть перераховуватися, якщо людина не повернеться, на потреби ЗСУ. Вважаю, що це такий собі запобіжник, він дискримінаційний. Виглядає як недовіра до бізнесу, який своїй державі довіряє і підтримує її. Давайте намагатись працювати на більшій довірі.
Є очікування, що рішення буде до кінця серпня. Тому що хто заброньований вже був спочатку війни — піврічний термін спливає і потрібно людей переброньовувати. А звісно так і буде, тому що якщо людина більше корисна на економічному фронті, то її доцільно забронювати.
Близько двох місяців тому читав, що Президент незадоволений роботою команди: від його людей немає ініціативи. За 5 місяців так і не зробили два 2 пункти, про які ви просили: бронювання і тимчасовий виїзд. Це через некомпетентність, незрозумілість розставлення пріоритетів?
В будь-якій родині є історія стосунків, і є зовнішня картинка — фотографія раз на рік, коли збираються і фотографуються. Ми зараз не в тій ситуації, коли потрібна критика та детальний аналіз внутрішніх процесів в медіа полі. Виклики перед керівництвом країни безпрецедентні. Але ми бачимо,по контрольним точкам, що є позитивні зрушення, вони є на рівні кожного з міністерств. Є люди, які усвідомлюють, які підтримують пропозиції бізнесу, і які намагаються щось зробити. І загалом воно виходить так, що сама система просто забюрократизована, і це не дає змогу зрушити одразу всіх учасників процесу.
Якщо подивитись на проблематику економіки зараз, то безумовно є більш критичні і більш важливі задачі. Так як ІТ галузь поки що не є такою критичною в поганому сенсі і не потребує допомоги в першу чергу, ми продовжуємо заводити валюту, донейтити. Тому, мабуть, ці рішення проблем галузі не є для уряду першочерговими. Я припускаю так.
Це справа не в компетенціях, а справа, мабуть, в тому, який стратегічний план має уряд. Ми його може не знаємо детально, і можливо зараз в цьому плані немає, на жаль, ІТ. Я бачу це, але я би не сказав, що це настільки для нас критично.
Тому як на мене, це мабуть, перш за все заскорузла система, яка в тому вигляді, в якому вона була, отримала ще кризу військову і не здатна швидко перебудуватися. Не виключаю, що можливо тут є і політичні аспекти, тому що вони чутливі досить.
Якщо дозволять виїжджати ІТ-шникам, чому не можна виїжджати іншим?
Знаєте, коли вони гарно заробляють — blame on them, коли вони зараз хочуть виїжджати — blame on them. Що б ми не робили, ми не подобаємося. Це ж теж не правильно.
Ми говоримо «давайте проведемо інвентаризацію наших ресурсів, конкурентних переваг як країни під час війни». Вже ми всі зрозуміли, що це буде марафон на витривалість. У нас поки що ця конкурентна перевага є. Просто шкода, що ми втрачаємо дуже багато часу, і багато клієнтів зараз дійсно відмовляються від української локації як центру розробки, от і все.
Я думаю, що поки війна, міжнародні компанії тут збільшувати свою присутність взагалі не будуть. В той же час лунають ідеї про згортання тих компаній, що вже тут працюють. Як з цим?
Якщо компанія працює і є продуктивні люди, і є можливість працювати — будь-який бізнес буде працювати. Питання в іншому: чи буде загалом збільшуватися загроза, чи криза буде збільшуватись або зменшуватись. А на це у кожної зрілої компанії є план дії: і план А, план В, план С — у всіх вже є. Тому я думаю, що це буде процес, хоча він постійно відбувається — моніторинг ситуації.
Не думаю, що згортатиметься бізнес. Він буде продовжувати працювати з максимальною ефективністю, яку він набув. Ми ж не типовий бізнес, ІТ вже 30 років розвивається в Україні, індустрія зріла сама по собі Кістяк ІТ-бізнесу — топ-50 компаній, які ринку дають роботу. Вони всі зрілі, вже всі з великим досвідом роботи на глобальному ринку. Згортання бізнесу відбувається коли вже зовсім погано, але поки не думаю, що маємо таку ситуацію.
Про тих, хто виїхали: яка ситуація зі сплатою податків українців, що продовжують працювати на українські компанії, але живуть за кордоном? Скоро вже 6 місяців як вони там. Як йде, чи взагалі йде робота над правильним оподаткуванням, вирішенням, де платити?
Тут складнощі більше з країнами Старого світу, вони консервативні. На жаль, домовитись з ними не вдається. В нас були спроби звернутися до Євросоюзу, але тут мова про рішення кожної окремої країни.
Маємо прецедент з Польщею, ми можемо взяти його і продемонструвати іншим країнам як приклад вирішення питання, і спробувати проговорити з ними про можливі локальні кроки. Польща номер один по релокації, далі — Німеччина. З Німеччиною, я думаю, не буде просто. Але з Польщею це добрий знак і тому, я вважаю, що зараз ми будемо разом з нашими партнерами продовжувати діалог на рівні МЗС і Мінекономіки.
Залучати кошти це одне, але коли ти маєш просто прийняти закон, який вирішить проблему без залучення якихось додаткових ресурсів, при тому, що люди будуть витрачати все рівно частину коштів в країнах свого перебування. І воно, мабуть, економічно теж має сенс.
План Лугано — що про нього думаєте? Коли його формували, чи радилися з асоціацією, або окремо з компаніями?
Була дуже велика кількість робочих груп, і наші представники були учасниками декількох. Ми відстежували тренди і основні питання, які були критичні. Ми брали у цьому участь. Але загалом, процес підготовки такого масштабного документу очолювали окремі експерти.
Документ — це поки лише план. Я вважаю, що саме наша можливість як індустрії, як сектору економіки, вона буде зрозуміла більше, де ми можемо насправді долучитись до відновлення, коли почнеться це відновлення, бо поки що це добрий драфт, по якому можна щось планувати, але реальність така, що через півроку може багато чого змінитись і будуть вноситись корективи. Це початок діалогу з інвесторами.
Зараз і держава декларує, і приватні компанії роблять ставку на світчерів. Наскільки це взагалі хороша ідея, перспективна? Чи буде для цих людей в Україні робота взагалі?
Потенціал високий. Світчери — це завжди був і є найбільш швидкий ресурс, який можна перетворити на спеціалістів при тому, що ми розуміємо — там же не тільки програмісти, там є і інші напрямки, яких багато.
Чому виїжджають люди з України? Не тільки з питань безпеки: тут нема роботи. В Україні зараз, на жаль, через падіння економіки, люди втрачають роботу. І саме цим людям можливо дати шанс спробувати себе в ІТ, отримати професію. І насправді, я би сказав, що це один з ключових моментів. На це теж є кошти, на це є експертиза, просто потрібно побудувати класну, ефективну програму на національному рівні, а поки що цього немає. Я сподіваюсь, що вона з’явиться, і ми як асоціація будемо в цьому активно приймати участь.
Одне з основних питань — це таланти і відновлення потенціалу. Тому що як би не показувала зараз статистика про якісь зниження, коливання, вакансії, кількості — насправді все ж таки проекти продовжують заходити в Україну.
