Ярослав Сердюк, стратег в banda, підготував для AIN.UA велику колонку на тему єдності, а точніше — спробував пояснити, якою зараз має бути комунікація брендів і чому саме такою.
Ідея цієї статті в мене з’явилася ще у часи активної фази Covid-19. Я подумав: як глобальна пандемія змінить наше життя в цілому і мою професійну діяльність зокрема? Як трансформуються масові комунікації брендів? Які теми тепер стануть головними? Якою буде реклама?
Перебуваючи в ізоляції, на відстані тисяч кілометрів від своїх рідних та друзів, я так гостро відчув, як мені бракує тепла спілкування, як ми залежимо від уваги одне одного, наскільки ми соціальні створіння.
Я відчув себе однією з галактик, які розлітаються одна від одної на шаленій швидкості у Всесвіті.
Війна роз’єднала нас ще більше.
З 80 людей, які працюють у нашій агенції, щонайбільше 20 повернулося у наш рідний київський офіс. Усі інші тепер звикають до нової реальності, продовжуючи працювати віртуально та перебуваючи у різних куточках України та світу.
Зменшення дистанції та прагнення бути ближче (навіть, якщо це неможливо фізично), розуміти та відчувати одне одного — зараз це найактуальніша та найголовніша тема для комунікацій усіх брендів.
Ми, підприємці, маркетологи, консультанти, журналісти та всі-всі-всі, незалежно від роду занять та категорій товарів та послуг, — маємо допомогти світу у ці нелегкі часи.
Я мрію, щоб бренд України став прикладом, який надихає інші країни на боротьбу за те найцінніше, що є у людства, те що дає надію та рухає нас вперед. А бренди українських компаній — прикладом того, яким поліцентричним та людяним може і має бути маркетинг.
Мене завжди дивувало, як мало уваги філософи приділяють гумору, адже це є більш значущою функцією мозку, ніж логіка. Логіка здатна лише класифікувати ставлення до світу, тоді як почуття гумору змінює його.
Едвард де Боно
Перший в історії комп’ютер Z1 міг виконувати 2 операції з рухомою комою в секунду.
Минуло лише 82 роки і ваш смартфон робить це у 27 трильйонів разів швидше.
Вчені прогнозують, що у найближчі 100 років його потужність збільшиться ще у кілька мільйонів разів та становитиме квадрильйони операцій на секунду.
Так виглядали гонки на мотоциклах у 1983. Дуже реалістична гра на той час.
Такий вигляд вона має сьогодні.
Наше суспільство вже насичене імітаціями і навіть гіперреальністю, яка «реальніша за саму реальність».
Є така симпатична дівчина на ім’я Мікела, яка живе у Лос-Анджелесі. Все у неї чудово, хіба що крім одного факту: насправді її не існує у реальному житті. Хоча це зовсім не заважає їй мати 3 мільйони підписників у Instagram.
Я думаю, що до кінця життя встигну перебратися в симуляцію частково. І, можливо, моя цифрова особистість продовжить жити у вигляді коду після того, як фізична оболонка зникне. Якщо не я, то мій онук точно.
Homo Connecticus
Межа між тілом та свідомістю розмивається.
Сучасна шестирічна дитина рік свого життя провела в екрані. Шістнадцятирічний підліток — 4 роки. 8 годин на добу.
Екрани вже перемогли.
Ми недооцінюємо силу чорненького пристрою у наших руках. Та нашу залежність від нього.
В результаті опитування понад 2 мільйонів американських батьків, 49% зауважили, що їхні діти стирчать у екранах мінімум 6 годин на день. А це на 500% більше, ніж до COVID-19.
Фізично ми відрізані одне від одного, ми ізольовані як ніколи. Але ми прагнемо бути підключеними все більше і більше.
Щодня аудиторія соціальних мереж збільшується на 1,4 мільйона людей.
І сьогодні становить 4,5 мільярда жителів Землі.
Я більше не можу дивитися художні фільми. Щось зі мною сталося і тепер я хочу дивитися Youtube та ігрові стріми. Контент за сценарієм поступився місцем живому, не зрежисованому контенту. Я хочу бути разом з усім світом і разом з тисячами людей дивитися щось спільне. Я складаю свою думку про президентів США виключно з їх твітів у Twitter.
Дослідження показують, що в середньому глобальний користувач проводить у соціальних мережах 2 години 24 хвилини щодня, а це означає, що колективний Homo Sapiens сидить у своєму Instagram та Tik-Tok по 10 мільярдів годин на день.
До лютого 2020 року діти в середньому користувалися смартфонами 4,5 години на день. Після закриття шкіл на карантин — 9 годин. З приходом дистанційної форми навчання, кількість повідомлень у мессенджерах злетіла у 7,5 разів.
Тому що нам конче необхідно знати, чим зайняті інші «машини виживання» (як визначив нас Річард Докінз в «Егоїстичному гені») в цей момент. Нам треба відчувати приналежність і прихильність до тієї чи іншої групи. І не прогаяти щось цікаве та важливе. Нам подобається бути в курсі того, хто що робить саме зараз — це дає нам відчуття життя. В першу чергу, необмежений доступ до інформації нам потрібен саме для цього.
На цьому тлі у нас виробилося тривожне почуття FOMO — fear of missing out, яке у тій чи іншій формі постійно відчувають 90% людей.
У мене воно проявляється у тому, що я, наприклад, вже не можу просто сісти та дивитися фільм або освітній контент на Youtube, який я так люблю. Мені потрібно обов’язково періодично скролити Twitter при цьому.
Об’єднання — суть всього живого.
Наше існування залежить від здатності атомів злипатися та збиратися у складні молекули у всіх живих тканинах. Тож «код об’єднання» закладений в нас із народження.
Подивіться на цю магію, як нейрони «навпомацки» шукають одне одного, намагаючись об’єднатися.
Наш мозок влаштований таким чином, що він завжди буде вишукувати прояви подібності. Наприклад, при спілкуванні з незнайомцями, він відчуває безпеку «зони комфорту», коли переконується, що нова людина схожа на нас. Він у постійному пошуку «своїх» серед нескінченної купи «чужих».
Немає жодної причини, крім глобальної техногенної катастрофи, яка могла б зупинити нас у прагненні об’єднатися з усім світом, зберігаючи та розвиваючи свою ідентичність та оригінальність. На шляху до кращої версії себе, ми постійно аналізуємо, до кого можна примкнути. Це біологічний процес. Все, що стає на заваді цьому — є бар’єром, який ми долаємо на інтуїтивному рівні.
Homo Sensus
Важко уявити, як сильно ми зобов’язані грі своєї уяви.
Карл Юнг
У боротьбі між розумом та почуттями переміг лімбічний мозок. Нам подобається довіряти почуттям, а не розуму. Подобається менше аналізувати та більше мріяти.
Емоція незрівнянно могутніша за інформацію.
Ми навчилися бачити в кінцевих речах нескінченність. З кулі протоплазми ми перетворилися на істоту, яка живе у світі символів та снів.
Ми надчуттєві створіння, власне цей факт і зробив з нас людей. Але це також примушує нас постійно стресувати.
Кожен з нас зараз є свідком світу, що змінюється на гіпершвидкості. І ніхто не знає, яким буде світ через 5-10 років. Ми навіть не знаємо, що буде завтра.
Перебуваючи в нон-стоп занепокоєні через тисячі питань, від глобальних до внутрішніх, ми втікаємо в інтернет.
Загальносвітовий рівень стресу та негативних емоцій у 2021-2022 встановив новий рекорд. Три чверті дорослих людей нашої планети відчувають його симптоми, головний біль, втому або проблеми зі сном.
Ми всі хочемо уникнути стресу, який нас оточує, тому почали «заїдати» його.
З 1975 число людей, які страждають на зайву вагу у світі, зросло більш ніж утричі. Ніякою іншою хворобою люди не хворіють так часто. За останніми оцінками ВОЗ, понад 1 мільярд людей на Землі мають зайву вагу.
Сидячи годинами у соціальних мережах, ми «заїдаємо» стрес. Купуючи те, що нам насправді не потрібно, ми теж «заїдаємо» стрес.
Не дивлячись на зростаючі можливості і свободи особистості в сучасному суспільстві, людина все більше відчуває власну самотність, тривогу, страх.
Все наполегливіше вона шукає той ресурс (або ж бренд), що дозволить віднайти себе саму, реалізувати свій сутнісний потенціал.
Всі ми хочемо долучитися до чогось значущого. Ми прагнемо відчувати себе частиною чогось більшого, великого та прекрасного.
Нами керують емоції, а не здоровий глузд.
Homo Irrationalis
Ми повністю ірраціональні створіння.
Тому що раціональних споживачів цілком влаштувала би наявність суто функціональних товарів та реклами про них. Але ми максимально не такі. Ми нелогічні та непередбачувані.
Функціональна магнітно-резонансна томографія показує, що при оцінці брендів люди насамперед використовують емоції (особисті почуття та досвід), а не інформацію (атрибути бренду, особливості та факти).
Емоції неможливо «підрахувати» або піддати логіці. Вони ірраціональні.
Емоції — основна причина, через яку ми віддаємо перевагу товарам відомих марок. Зрештою, багато продуктів, які ми купуємо, доступні як дженерики, з тими ж інгредієнтами і за нижчими цінами. Чому ми вирішуємо платити більше за бренди?
Тому що ми не роботи. Функціональний дженерик нас не влаштовує і не надихає.
Homo Non-Consumus
Попередні покоління відчули на собі, що таке «суспільство споживання». Можна сказати, що вони були народженні купувати. А наше покоління стало усвідомлювати, що споживацтво зрештою споживає тебе та почало протистояти йому.
«Споживати — краще ніж знати». У розвинених країнах таке мислення зустрічає спротив.
Ми більше не хочемо залежати від стереотипів та прагнемо свободи. Особливо там, де її раніше було замало. Наприклад, ми не хочемо повертатися у офіси і прагнемо працювати вдома або деінде.
І взагалі ми більше не бажаємо робити те, що не робить нас щасливішими, навіть якщо це правильно або логічно.
Ми переглянули своє ставлення до володіння речами.
Ми більше не любимо рекламу. Вона втратила свій фльор для нашого покоління.
Опитування HubSpot показало, що 57% учасників мають негативне ставлення до реклами перед онлайн відео, а 43% ніколи не дивляться її .
Зараз ми спостерігаємо віртуозну протидію людей методам рекламного переконання та імпульсу покупки. І це не байдужість до реклами, це саме супротив їй.
Ще вчора завдання реклами полягало у наділенні продуктів «магічним» символічним змістом, щоб ми ніколи не відчували себе цілком задоволеними. Але сьогодні цього вже недостатньо. Нам нудно від «рекламного загравання».
Реклама стала однією з форм культури, що споживається людьми у вигляді знаків та образів, а рекламне повідомлення — самостійним продуктом культури, що споживається незалежно від товару, який воно рекламує.
Мені, який живе у світі ілюзій, вже байдуже, що рекламує бренд, мене цікавить що цей бренд відчуває? І чи відчуває він так само, як і я?
Ми перестали дивитися та сприймати рекламу, як опортуністичну спробу брендів заробити більше грошей.
Нові «цинічні» споживачі шукають бренди із сильними «індивідуальними всесвітами».
З епохи консюмеризму — ми входимо в епоху sustainable living.
Головне усвідомлення, до якого мають прийти компанії та бренди, це те, що sustainability виходить за межі турботи про навколишнє середовище. Це поняття включає три основні аспекти — екологічний, економічний та соціальний.
Бренди мають взяти на себе соціальний аспект.
Тепер замість того, щоб формувати бажання споживати у людей, вони формують культуру.
Культурна децентралізація
Ми всі складаємося з культури більшою мірою ніж з органічної матерії.
Люди усвідомлюють реальність навколо культурних стереотипів. Те, як людина бачить світ, залежить від того, у що вона вірить.
20 років тому успіхом вважалося влаштуватися на роботу в банк, а зараз бути успішним — це бути інфлюенсером. Культурний стереотип успішності дуже змінився.
Майже всю історію людства культурні стереотипи формувалися громадськими інститутами: державою, церквою та сім’єю. Сьогодні носіями культурних стереотипів стали бренди. Які живуть разом з нами в інтернеті.
Інтернет прибрав цілий ряд бар’єрів, які заважали об’єднанню. Він переформатував наше уявлення про нас самих.
Інтернет та технології призвели до того, що у нашій свідомості відбувся шифт від культурного буття — до технологічного буття. За допомогою технологій ми створили собі новий вимір, у який перебралися.
Відбулася культурна децентралізація. Тепер культурні стереотипи формуються Твіттером та іншими соціальними мережами. Причому до їх створення має доступ кожен з нас. Кожен може впливати на думку великої кількості людей, принаймні у нього є все, що для цього потрібно з технічної точки зору — смартфон.
Інтернет сьогодні — це колиска колективних міфів, навколо яких ми прагнемо об’єднуватися.
Близько 30 тисяч років тому фізично слабші Homo Sapiens, працюючи великими групами, відібрали владу над світом у міцних неандертальців, які панували на Землі 300 тисяч років.
Як це сталося?
Юваль Харарі у своїй книзі «Sapiens: коротка історія людства» пояснює це дивовижною здатністю наших предків збиратися у великі групи.
Перейдемо до важливішого, чого немає у мавп. Homo Sapiens має унікальний атрибут: говорити і думати про речі, яких не існує. Про міфи.
У соціальних структурах шимпанзе – до 150 осіб. Структури такого розміру створювали всі види людини, і примати до людини. Але лише після когнітивної революції Homo Sapiens, з можливістю мислити міфами, з’явилися спільні переконання та абстрактні концепції. І це дозволило об’єднувати племена у структури більші, ніж 150 індивідуумів.
Ви не можете об’єднати людей наукою та фактами, ми об’єднуємось лише навколо міфів.
Дайте нам міф.
Мем мислення
Протягом тисячоліть найсильнішим генератором культурних міфів була релігія. Інтернет все змінив.
Слово «мем» сьогодні у світі гуглять вдвічі більше ніж слово «Ісус», проте слово «iPhone» — у два з половиною рази більше, ніж «мем» та «Ісус» разом узяті.
Тепер наша Біблія – це iPhone, а заповіді – це меми. Наше соціальне життя перемістилося у відеочати, ми перестали бачити одне одного у реальному житті – але з’явилося те, що об’єднує нас, людей цивілізованого світу, як ніколи раніше. Це меми.
Термін «мем» вперше зустрівся у Річарда Докінза, якого я згадував вище.
Мемом є будь-яка ідея, символ, манера, ситуація, образ дії, культурний міф, які передаються від людини до людини. Вся значима для культури інформація складається з базових одиниць — мемів, так само як біологічна інформація складається з генів; і так само як гени, меми схильні до природного відбору, мутації та штучної селекції. На основі цієї ідеї Докінза виникла дисципліна меметика, яка нині має суперечливий науковий статус. Але це не завадило мемам стрімко стати наймасовішим культурним явищем на планеті.
Щодня у Instagram ми поширюємо понад 1 000 000 мемів.
Ми любимо швидкий та лаконічний контент. Ось чому TikTok, Instagram та Twitter такі популярні — вони передають багато інформації за короткий проміжок часу. Меми додають до цього ключовий елемент — мікс іронії та щирості.
Ми спілкуємося мемами. Ми пізнаємо себе та інших завдяки мемам. Вони замінили нам слова і «озвучили» наші почуття.
Щоб зрозуміти мем, ви маєте бути в контексті. Ви маєте бути «у клубі». Це ще одна причина неймовірної віральності мемів. Вони дають нам побачити, які ми, люди, схожі. В них ми впізнаємо себе і нам стає від цього легше.
Ще одна принципова відмінність мемів — вони не мають авторства. Це думки нашого колективного несвідомого. Тому ми вважаємо їх своїми.
Меми народжуються завдяки іронії та гумору, що є ключем до людяності. Меми — це мова, яку має опанувати сучасний бренд. Тому що мем мислення — є найефективнішим та найдієвішим способом передавати інформацію між людьми.
Гумор — єдиний формат, який укладається в 5 секунд.
Меми — це магічна сила, яка зменшує дистанцію між людьми. Ми можемо жити на різних континентах, розмовляти різними мовами, слухати різну музику, мати різні суми на банківських рахунках, але у світі є принаймні 220 000 чоловіків, які розуміють мій «біль» без зайвих слів.
(Передаю привіт своїй дружині Олі. Я тебе люблю ❤️).
Зменшення дистанції, або інтелектуальна зрілість бренду
Останні три роки я живу в Каліфорнії. Та споглядаю одну велику стратегію американських брендів, що працює на зменшення дистанції.
Між незнайомцями; між звичайними людьми та селебрітіз; між жінками та топ-моделями; між мачо та пузатими чоловіками; між людьми та дисциплінами; між різними поглядами; між різними світами.
Загальний дискурс такий: давайте бути різними, але робити щось гарне разом.
Мені дуже подобається такий підхід, тому що він про зміни на краще. Він працює на прогрес у тих місцях, де ми вперлися.
Найуспішніші та найвпливовіші бренди сьогодні допомагають порушити лінійний код у стосунках між людьми. Вони працюють на зближення.
Головне завдання бренду сьогодні — зменшення дистанції.
Маркетинг — це зміни. Якщо ви змінили чиїсь погляди — можете називати себе маркетологом. Реклама поливає грошима і купує аудиторію. Не вдається? Потрібно більше грошей. В той час як маркетинг — це про близькість між людьми. Він об’єднує людей емоціями. Якомога більше людей. Багатьох поглядів та уподобань.
Я заплатив гроші, щоб ви побачили мою рекламу, а ви заплатили гроші, щоб не бачити мою рекламу. Ми обидва викинули гроші у топку.
Якщо ви хочете створити зміни, почніть із створення культурного міфу. Який виростає з маленької, згуртованої групи. З людей, які розділяють прагнення. Об’єднуйте людей на базі того, про що вони мріють, у що вірять, а не як вони виглядають, чи витрачають гроші. Психографія, а не демографія.
Вам потрібні не клієнти-споживачі, а однодумці, для яких причетність до того, що ви робите — частина їхньої ідентичності. Це буде ваше ядро. Навколо якого почнуть формуватися нові шари.
Тож починати треба з розуміння, який культурний міф найбільше резонує з вашим ядром. Яку дистанцію цей міф зменшує?
Яку дистанцію мені зменшувати, якщо мій бренд — солодкий газований лимонад?
Мені, як споживачу, не потрібна «ще одна реклама чудового незабутнього смаку, що неймовірно освіжає та надихає на літні пригоди». З мене досить реклами смаків, я хочу, щоб бренд розділив зі мною моє прагнення зробити у цьому світі щось хороше, значуще. Те, що я вважаю важливим зараз.
Бренд будь-чого — це суто ментальне явище. У нього немає фізичних якостей. Це образ та набір асоціацій. Проте цього недостатньо, тому що образ — це лише слово-зображення, мало що значуще у світі людей. Образ може бути плоским, але будучи ж заряджений емоціями, він набуває трепетності або психічної енергії, динамізму.
Характерна риса емоцій — вони позбавляють нас апатії та спонукають стати на чийсь бік.
Будьте на протилежному боці до того, що нас роз’єднує. Насправді, цього все ще дуже і дуже багато, не дивлячись на прогрес. Зменшуйте відстань у ставленні людей одне до одного. Будьте соціальним клеєм, створюйте зв’язки там, де їх раніше не було.
Воюйте з умовностями та стереотипами-пережитками — нищіть паркани, які заважають людям розуміти та відчувати одне одного.
Колективний бренд виріс та порозумнішав. Він набрався життєвої мудрості і тепер задумується над своїм місцем у цьому світі. На що він може та повинен впливати.
Сучасний бренд — адвокат та піонер у суспільних відносинах.
У брендах ми бачимо себе.
Нейромаркетингові дослідження виявили, що сильні бренди активізують дві області головного мозку людини. Перша відповідає за емоції. Друга за самоідентифікацію. Люди схильні ідентифікувати себе з тим, що важливо для них. Через споживчий досвід бренди стають частиною життя людини, його спогадів та біографічної пам’яті. Тим самим вони перетворюються на частинку особистості людини непомітно для неї самої.
Ми — це набір брендів, з якими ми себе ідентифікуємо.
Бренд сьогодення — чуттєвий та емоційний. Він викликає емпатію та довіру. І зараз брендам довіряють більше ніж політикам чи інститутам. Нас не цікавить людина, яка ні у що не вірить. Так само з брендами товарів та послуг. Ваш бренд — це ваша віра у те, що мене цікавить, або у те, що ви вважаєте важливим.
Код непередбачуваності
Вірити це дуже нудно. Сумнів – ось що розбурхує розум.
Оскар Уайльд
Люди такі непрості створіння, що їм стає нудно, коли все йде за планом. Прописні істини не спонукають нас до дії та не розбурхують нашу уяву. І сучасний успішний бренд добре усвідомив це золоте правило.
Казати правильні та важливі речі — недостатньо.
Якщо ви хочете бути ефективними у комунікаціях, додавайте правильну кількість неправильного.
Один з ключових кодів людини — код непередбачуваності. Бути креативним — значить бути непередбачуваним.
Креативність — це реалізація людиною власної індивідуальності. З брендом так само. Нас цікавлять особистості, ми прислухаємося до них та надихаємося ними. Початок особистості — вчинок. Вчиніть щось гарне разом зі своїм брендом!
Креативна сміливість — основа комерційної успішності вашого бренду.
У 99% випадків люди не купують ваш продукт, а переключаються на нього з аналогічного продукту але іншого бренду. Тож переважна більшість брендів купується за звичкою, а не з міркувань прихильності. Щоб переключити звичку споживача, потрібно у чомусь виявити креативну сміливість.
Ви маєте проявити «героїзм». І я дуже раджу проявляти його на полі щирості.
Епоха щирості
Щирість у комунікаціях — це безумовно нова валюта. Адже вона, як ніхто, руйнує стереотипи, що заважають об’єднанню.
Чим більш про особисті речі я пишу, тим у більшої кількості людей знаходжу відгук.
Меттью МакКонахі
Людині допоможе розкритися, якщо ви самі зробите маленьке саморозкриття. І це чудово, якщо ваш бренд поділиться зі мною чимось особистим. Я хочу розуміти «профайл» вашого бренду, бачити, що за ним стоять живі люди, які так само як і я переживають, люблять, не люблять, радіють та сумують.
Штучний інтелект і технології вже здатні багато на що, але вони все ще на відстані світлових років від того, щоб навчитися імітувати людську емпатію.
Я хочу щоб ваш бренд був Людиною. З мене досить роботів.
Імітація креативності
Справжня креативність прибирає кордони. Але вона потребує справжньої сміливості. Багатьом фаундерам та маркетологам це не потрібно. Вони вважають, що бренд має вирішувати суто комерційні задачі і не лізти, куди не треба.
Останнім часом IT бізнес нагадує мені монстра на стероїдах з фільму «Черепашки-ніндзя». Нескінченна гонитва за зростанням капіталізації. На цьому шляху швидко губляться всі смисли та цінності. Такі бренди годують нас фаст-фуд емоціями. Для них я — трафік, який треба гнати. Моє ставлення до них аналогічне. Вони — надокучливі комахи, від яких я чищу свій інтернет. Тому це не бренди, а імітації брендів, які розмножуються, мов сарана.
Дуже мала частина підприємців створює дійсно новий продукт, більшість бере його з готової бібліотеки. Так само вони вчиняють зі своїми брендами. І це є критичною помилкою. Ваш бренд — це нове життя, нова історія, яку я хочу відчути. Клонування тут не спрацює.
Будь-яка історія цікава нам тільки, якщо ми можемо уявити себе всередині неї.
Нам потрібна активна участь.
Ми дивимося «Чужі» Рідлі Скотта і тремтимо, уявляючи, що це ми повземо шлюзом космічного корабля в напівтемряві.
Технічно був створений світ, у який нас занурила наша уява і дала нам відчути, як це — бути його мешканцем.
Ось чим має займатися ваш маркетинг. Якщо ви хочете крутий бренд — зануріть мене у свій світ, зробіть його мешканцем, почніть писати історію, головний мотив якої — зменшення дистанції між нами, людьми.
Діоніс Миколайович
Фрідріх Ніцше представляв грецьких богів Аполлона та Діоніса символами двох фундаментальних сил людської природи.
Аполлон є уособленням порядку та логіки, Діоніс — хаосу та ірраціональності.
Аполлон керує бажанням розставляти речі на свої місця, задавати структуру та організовувати систему.
Діоніс, бог екстазу та натхнення, є бунтом проти правил.
Ніцше вважав, що втрата діонісизму в суспільстві — це втрата нашої здатності бути повноцінними, реальними людьми, втрата того, що нас об’єднує. А злиття сил Аполлона і Діоніса — це ключ до відкриття великого потенціалу людини, оскільки дозволяє застосовувати неймовірну шалену енергію діонісизму всередині аполлонічних рамок. Також він вважав, що давні греки, можливо тільки вони, змогли зробити це у своїй культурі.
Ті маркетологи, які, як греки, надихають свої бренди достатньою часткою діонісизму — процвітають. Ті ж, які надмірно сподіваються на аполлонізм, поповнюють багатотисячні ряди брендів-ботів, позбавлених можливості викликати емпатію.
Нам нецікаві ідеальні продукти та їх вилизані комунікації. Ми більше не реагуємо на бездоганність.
Те, що порушує встановлений порядок речей – нікого не ображаючи і нікому не погрожуючи – часто буває кумедним.
Джордж Орвелл
Кожне покоління хоче зламати засади попереднього – це частина їхньої роботи: змінювати все під себе. Наше покоління розвінчало міф про прекрасне.
Інтернет знищив ідеальний образ будь-чого. Пройшовся по ньому асфальтоукладачем.
Можна сміливо сказати, що метою сучасного мистецтва є спроба існувати на певній дистанції від прекрасного. Цим повинен займатися і сучасний маркетинг.
Запустіть Діоніса у свій бренд. Інакше люди до нього нічого не відчують.
Погладжування мавпочки
Читаючи книгу Франса де Вааля «Останні обійми Мами. Чому нас вчать емоції тварин» я дізнався доволі цікавий факт, що кожна мавпа знає, скільки разів її вичісували інші мавпи у стаї. Мене це доволі розвеселило, тому що я теж знаю, хто і скільки разів мене «вичісував». Це природа людей — постійно шукати схвалення та підбадьорення від інших. Кожен серфер-початківець (такий як я) знає, наскільки йому важливо отримати увагу після того, як нарешті вдається спіймати хвилю. Цей момент не купиш ні за які гроші: ти летиш на хвилі декілька секунд, падаєш під воду, виринаєш і одразу шукаєш очима когось, хто бачив твій тріумф. І ось якийсь незнайомець робить тобі жест догори великим пальцем і у цей момент на якусь секунду він стає найріднішою людиною на планеті.
Обираючи бренди, я оточую себе тими, хто регулярно «погладжує мою мавпочку». Я прагну, щоб бренди розуміли та підтримували мене таким, яким я є, а не таким, яким я маю бути.
Я реагую на бренди, які такі ж неідеальні, як і я. І які також як і я прагнуть зробити щось гарне у цьому світі. Хочуть щось змінити.
Автор: Ярослав Сердюк, banda
