В NASA вже готують свою ракету-носій Space Launch System (SLS) до безпілотного запуску 29 серпня 2022 року. Цей запуск не був би таким важливим, якби йому не передували від 12 до 16 років розробки, 5 років перенесень старту і мільярди доларів, які зливались у «вічну» програму створення ракети, яка ніяк не може полетіти.
В цьому матеріал журналіст AIN.UA розповідає історію створення надтяжкої ракети-носія Space Launch System, що в момент (сподіваємось) успішного запуску стане найпотужнішою ракетою людства.
Створення SLS — політичне рішення
З 2004 по 2010 роки в NASA працювали над проектом Constellation, в рамках якого планувалося створення інфраструктури для польотів нового космічного корабля до МКС, а також польотів на Місяць, створення постійної бази на Місяці та перспективи польотів на Марс. Для виконання цих задач інженери розробляли безпілотні ракети-носії «Арес-1» та«Арес-5», а також пілотований корабель «Оріон».
Ця програма постійно потребувала дофінансування, а амбіційність її проектів ставили під сумнів саму можливість її реалізації. Тому у 2010 році її було закрито президентом Бараком Обамою. При цьому окремо від програми вирішили продовжити проект розробки космічного корабля «Оріон», щоб зменшити залежність США від російських ракет.
Конгрес США був проти припинення програми Constellation, але не міг вплинути на рішення президента. Тому Конгрес просто доручив NASA розробку нової важкої ракети-носія — SLS і надав вимоги, яким вона має відповідати.
Як повідомляє Teslarati, на практиці конгресмени керувалися не реальною необхідністю в такій ракеті, а інтересами своїх штатів, де була необхідна інфраструктура для її створення. Саме мотив конгресменів зберегти робочі місця і фінансування змусив NASA з’ясувати, як сконструювати ракету відповідно до списку вимог, здебільшого керованих політикою.
Якою вийшла надважка SLS?
Щоб відповідати вимогам конгресу при створенні ракети NASA використовувала напрацювання декількох попередніх програм — Constellation та Space Transportation System (STS). З огляду на це, ракета мала здійснити свій перший безпілотний політ у 2017 році, а перший пілотований старт був запланований на 2021 рік.
Проте розробка постійно затримувалась, ускладнювалась та потребувала додаткового фінансування. Так безпілотний запуск посунули спочатку на 2019, потім і на 2020 рік. І лише влітку 2021 ракету вдалось просто зібрати.
Як повідомляє Alpha Centauri, ракета у поточному вигляді складається з 2 ступенів: перший з модифікованим баком від американського шатла, 2 5-секційними прискорювачами та 4 RS-25 і другий зі збільшеним баком другого ступенем Delta IV (який, своєю чергою, запозичений у японської ракети H-IIA) і одним двигуном RL-10B-2.
Таким чином, після п’яти років затримок і близько $25 млрд, витрачених без жодного запуску, SLS виводитиме на низьку навколоземну орбіту «всього» 95 тонн. Проте планується, що у майбутньому вона отримає новий другий ступінь, форсовані двигуни та покращені прискорювачі, що позитивно вплине на характеристики.
SLS ставить рекорди, проте SpaceX вже готує відповідь
Серед всіх ракет, що колись існували SLS автоматично стане на четверте місце по потужності (після Saturn V, N-1 та «Енергії»). Також, незалежно від результату місії, SLS стане п’ятою за розміром коли-небудь запущеною ракетою (включаючи космічний шаттл).
Якщо SLS успішно дебютує протягом наступних кількох місяців, то вона, ймовірно, стане найпотужнішою ракетою, яка зараз реально стоїть на використанні. Єдиними іншими надважкими ракетами-носіями, які наразі існують у металі, є Falcon Heavy і Starship/Super Heavy від SpaceX. Всі інші проєкти знаходяться на занадто ранній стадії розробки, щоби брати їх до уваги.
Проте маса корисного навантаження Falcon Heavy недостатня для пілотованих польотів на Місяць, крім того, SpaceX не планує сертифікувати його для пілотованих польотів. От і залишається Starship/Super Heavy.
