Після початку повномасштабної війни в Україні багато українських інвестиційних фондів призупинили фінансування стартапів. Партнер TAVentures Олег Малєнков повʼязує це з тим, що у багатьох з цих фондів – один ключовий інвестор, бізнес якого міг постраждати через війну. TAVentures у свою чергу залучила капітал для чинного фонду ще минулого року, і від початку війни фонд вже зробив дві інвестиції в українські стартапи.
В бліц-інтервʼю редактору AIN.UA він розповів, що змінилося в роботі фонду після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Чи зараз ТА Ventures розглядає українські стартапи для інвестування, враховуючи повномасштабну війну?
У нас нічого не змінилося, ми продовжуємо інвестувати в українські компанії на ряду з західними компаніями. Як відомо, частка українських компаній в нашому портфелі невелика: із 200 компаній, які ми профінансували з початку існування, українських, мабуть, 10 чи 11.
Але зараз ми не призупинили інвестиції в українські проекти. Наразі у нас 2 угоди, які ми уклали влітку: одна вже підписана і закрита; по іншій ми дали комміт, угода на стадії підписання і, я думаю, в цьому місяці закриємо. Поки що не можу сказати, що це за компанії, але одна з компаній працює на крипторинку, інша B2B SaaS, більш традиційна.
Ці компанії ми почали розглядати вже після 24 лютого. Одна з них суперсвіжа – ми з ними познайомилися в травні. З іншою були знайомі вже декілька років, але почали знов спілкуватися, мабуть, у квітні. Ще декілька місяців пішло на укладання угод. Тож це вже інвестиції, які ми повністю провели після початку повномасштабного вторгнення.
Отже, ми не просто не зменшили обсяги фінансування українських стартапів – я навіть можу сказати про те, що угод з українськими фаундерами, які знаходяться і в Україні, і поза межами України, стало більше.
З чим це пов’язано?
Я думаю, що це пов’язано насамперед з тим, що я в Україні, і зараз, після війни, маю більш український нетворк. Це якось органічно вийшло, але це не значить, що ми не інвестуємо в якісь інші компанії в Європі та Штатах. Просто в моєму персональному пайплайні частка українських компаній виросла, комунікацій виникло більше за останні місяці. Але не всі ці контакти конвертуються в угоди.
Розкажи, на що ти орієнтуєшся, коли розглядаєш проекти в Україні або з України?
Суперактуально було і до початку війни, а зараз в рази вже більш актуальніше, – це глобальні ринки. Компанія, яка може тут мати RnD center, якусь команду, але продажі поза межами України – це суперактуально. Я думаю, що ми не підемо в компанію, в якої бізнес тут.
Такі компанії у нас є в портфелі, на кшталт OVO і Liki24. Але Liki24 вже запустилися в інших країнах – Польщі, Румунії, Італії. OVO виключно українська компанія, вони були в Києві від початку війни і спочатку призупинили бізнес, а потім зарелончелись вже влітку.
Я думаю, що для нас це буде red flag, якщо компанія має плани продавати продукт чи сервіс тільки на території України. Ми хочемо бачити глобальну історію, але такі цілі ми мали і до війни. І це окей для нас, якщо вся команда в Україні, чи один фаундер в Україні, інші фаундери поза межами України, – головне, щоб ринки збуту були поза межами України.
А які побажання щодо сфер, чи технологій?
Ми себе називаємо фондом-дженералістом. Тобто ми інвестуємо в різноманітні сфери і сектори без прив’язки до якогось конкретного. Не всі фонди так працюють, тому що в кожного фонду своя стратегія і можуть бути свої улюблені сектори. У нас широкий спектр секторів. Улюблені та зрозумілі для нас: фінтек, healthcare, зараз крипта, але ми не обмежені цими секторами. Ми інвестуємо і в консьюмер, і в В2В, і у нас не так багато стоперів, куди ми не будемо інвестувати.
Як на команду TAVentures вплинула повномасштабна війна? Ви призупиняли діяльність у зв’язку з нападом після 24 лютого?
Перші тижні ми не працювали, намагалися розібратися, що робити, куди їхати, як діяти. Більша частина компанії була за межами України на початок війни.
Я повернувся до роботи наприкінці березня, і в квітні ми десь на 50% повернулися до звичного для нас темпу укладання угод і комунікації з фаундерами. В травні це було 80% від довоєнного часу.
Багато українських фондів після 24 лютого призупинили інвестиції взагалі. Ви якось відчули це на собі? Можливо, зросла кількість заявок від стартапів?
Я думаю те, що трапилось з нашими фондами, це результат того, що багато фондів структуровані як фемелі-офіси. Тобто є якийсь якірний інвестор, який спонсорує ці фонди. Велика вірогідність, що у такого LP (lead partner – ред.) є бізнес в Україні, який постраждав на початку війни, тому фонди і призупинили діяльність. Я знаю, що декілька фондів вже повернулися до інвестування, але не всі.
Щодо нас, то ми закрили свій фонд у другому кварталі минулого року, наприкінці травня. У нас були зовнішні інвестори, і є капітал, однак ми фізично не могли інвестувати, тому що почалась війна. Зараз почали вже угоди робити.
Стосовно кількості стартапів, не можу сказати, що є якась відчутна різниця. Скоріше кандидатів стало більше просто через те, що я став частіше вести комунікацію. Напевно на 20% кількість стартапів збільшилася, але не різкого зростання звернень немає.
Повномасштабна війна якось вплинула на процеси роботи фонду?
У нас немає фізичного офісу. До війни офіс в Києві був, але він використовувався більше як приміщення, куди можна було прийти зустрітись за потреби – щоденно за графіком туди ніхто не ходив, всі працювали віддалено. Більша частина команди була поза межами України до війни і залишилася там після початку війни, і я не можу сказати, що щось змінилося у наших процесах. Я також роблю американські і європейські угоди із України.
Нічого кардинально не змінилося, бо через пандемію, яка почалася декілька років тому, ми вже були переналаштовані. Якщо всі в безпеці, то нема проблем працювати, бо невідомо, коли закінчиться війна.
Що впливає, то це турбуленція на світових фінансових ринках. Війна акселерувала процеси, які і так були в економіці, зокрема, інфляцію. Але і без війни глобальна криза скоріш за все почалася б. Правила гри змінилися на венчурному ринку не тільки в Україні – всюди. Інвестори хочуть бачити більш зрозумілу бізнес-модель і економіку. Капіталу стало менше, він став дорожче, і це все вплинуло на екосистему. Кількість угод зменшилась. Тому під час відбору стартапів ми більш ретельніше дивимося на цифри, але це з війною не пов’язано на 100%.
Я очікую, що коли війна закінчиться, це дасть серйозне послаблення тиску на глобальну економіку. Але це не єдиний фактор. Корона вплинула на цю кризу в першу чергу, війна в другу, і те, що ми бачимо на ринках сьогодні – це кумулятивний ефект.
Проекти в military-tech до вас надходять? Зараз в Україні ця галузь швидко зростає.
Я навіть в деяких контактних групах приймав участь і знаю, що це супер популярно, і зрозуміло чому. Але до мене ще ні одна компанія з мілітарітек не прийшла. Мабуть, ще зарано для якихось продуктів, і не всі мілітарі-компанії мають бути венчурні. Венчурний капітал це тільки один із способів розвивати компанію.
Як ти оцінюєш рівень пристосування українських стартапів до війни?
Я думаю, що рівень максимальний, в позитивному сенсі цього слова. Капітал для українських компаній був лімітований і до війни, то ж нашим засновникам не в новинку йти нетрадиційними шляхами, щоб залучати гроші від західних інвесторів. Якщо війна трапилася б в Європі чи Штатах, то я думаю, що локальні фаундери не були б так готові, як наші сьогодні в Україні.
