Ксенія Литвинюк зараз добре відома серед українських пивоварів. Вона працює у дистриб’юторській компанії Uno Mas, яка спеціалізується на крафтовому алкоголі, а також є співзасновницею і керівницею Divchata Brewery. Ксенія також ламає стереотип, що пивна галузь — це суто чоловіча тусовка.
Про презентацію нового пива від Divchata я дізнаюся з Instagram Beerguide — одного з активних українських пивних ентузіастів. Портер із фініками та лохиною — Passive Aggressive — Ксенія презентувала в нещодавно відкритому барі в центрі Києва Uno Mas.
Там AIN.Business зустрівся із підприємицею, щоб поговорити про досвід пивоварні, яка варить одне пиво на місяць, сексизм в індустрії та ріст українського крафту на фоні війни.
Це продовження великого спецпроекту, в якому AIN.Business розповідає про пивоваріння в Україні. Ви можете подивитися мапу броварень, про які ми писали за посиланням.
Читайте також:
— Спершу — бізнес, потім — пиво. Історія локальної броварні Kyiv Local Brewery
— «Опілля». Як працює та скільки інвестує пивоварня зі 170-річною історією
— Rebrew. Броварі з броварні в Броварах, які називають своє пиво на честь міфічних богинь
«Дівчинко, поклич когось дорослого»
На сьогодні Divchata Brewery – це проект, яким Ксенія займається самостійно. Пивоварня працює за принципом ексклюзивної варки. Раз на місяць вони готують один новий сорт пива, який більше не повторюється.
Сама броварня запустилася у 2020 році. Її заснували Ксенія та пивоварка Юлія Кириленко. Компанія призупинила роботу на початку повномасштабного вторгнення. Юлія своєю чергою працювала та продовжує працювати головною технологинею броварні Lytopys. Ксенія довгий час сумнівалася, чи варто відновлювати виробництво, але таки наважилася.
«Я зрозуміла, що це саме той проект, де я через призму пива можу висловити свої внутрішні переживання, доносити свої ідеї. Мені неймовірно подобається процес створення кожного сорту, де я уявляю, про що саме це пиво говоритиме в результаті, яким буде його смак та які емоції відчує людина, зробивши перший ковток. І з допомогою технолога на виробництві перетворюємо ідею в напій. Так на четвертому місяці війни ми вирішили зробити томатне пиво і назвали його Brave», – розповідає підприємиця про перезапуск Divchata.
Починалося все з ідеї ламати стереотипи. Ксенія прийшла в галузь як амбасадорка Івано-Франківської пивоварні Copper Head. Працювала там, а згодом переїхала до Києва, де активно просувала продукт броварні.
«У 2017-2018 роках, коли я вперше проводила пивні презентації, я дуже часто стикалася із сексизмом. Я добре пам’ятаю, як на одній з них я розкладала пиво, і до мене звернувся барменеджер зі словами “Дівчинко, а хто буде проводити презентацію, поклич когось дорослого”. І на початку подібні ситуації траплялись часто. На щастя, зараз я бачу все більше цікавості до продукту в очах покупців під час презентацій, а не здивування чи недовіру через мою гендерну приналежність», – згадує Литвинюк.
Саме ідея розмивання гендерних кордонів була закладені й в назву, й в айдентику нової броварні: Divchata Brewery та слоган «Пиво не має гендеру».
Із дизайном допомогла мисткиня Наталія Днесь, із якою засновниці взагалі не були знайомі.
«Якось я побачила виставку художниці в Івано-Франківську, яка малює мінімалістисною технікою Oneline (суцільної лінії), тобто не відриває руку від полотна до завершення картини. Я подумала, що це дуже круто, але вона, хоч і українка, була за кордоном. Я кілька днів наважувалася і врешті написала величезного листа в Telegram, у якому розказала про проект та його ідеологію, й запропонувала розробити нам дизайн. Вона два дні не відповідала, і я подумала, що все. Але врешті мені прийшов такий самий величезний лист, де вона радісно погодилася співпрацювати», – згадує Ксенія історію народження дизайну бренду.
Схожим шляхом знайшли й СММницю. Таким чином на запуск бренду інвестицій майже не знадобилося.
«60 000-80 000 грн за варку»
Divchata Brewery — це передусім бренд, а не повноцінна пивоварня. У них немає свого виробництва й заводу. Зараз пиво навіть не розливається у пляшки, бо там, де його варять, немає лінії розливу. Зате в них сміливий підхід до смаків та щомісяця нова варка.
Divchata варять своє пиво на заводі Zlak Brewery у Києві. У вартість однієї варки, це 1 тонна пива, входять: сировина, послуги пивоварні та дистрибуція. Загалом, це від 60 000 до 80 000 грн, в залежності від інгредієнтів.
Першою варкою в оновленому форматі було томатне пиво Brave.
«Ми варили його двічі. Спочатку я додала туди купу спецій, пюре лайму, листя лайму, табаско й навіть соєвий соус. Хотілося все спробувати. Але врешті, соєвий взагалі не відчувався й хотілось більше щільності в пиві. Тоді ми зварили його вдруге і вийшов чудовий результат», – згадує Ксенія.
У цього пива вельми високий бал на Untappd – 3,98 з 5, при 135 голосах. Це враховуючи, що його можна було спробувати виключно у крафтових закладах.
Історія «Пасивно-агресивного пива» ще романтичніша.
«Я була у відрядженні, їхала паромом з Німеччини до Данії, – згадує Литвинюк. – І в duty free придбала корисний батончик. Він був із фініків, лохиною й ваніллю. І раптом мене осяяло, я зрозуміла, що хочу зварити саме такий портер».
Ксенія підійшла до нового сорту з ентузіазмом, замовила з-за кордону пасту з фініків, додала справжню лохину, 50 стручків ванілі і зварила тонну фініково-лохинового портера.
Зараз пиво Divchata можна спробувати тільки з кег, тобто у крафтових закладах. Дистрибуція відносно вузька, що дозволяє назвати це пиво ексклюзивним. За словами Ксенії новий портер Divchata можна буде спробувати лише в 14 закладах по Україні. При цьому, підприємиця не планує особливо розширювати діяльність.
«Я не бачу це як бізнес. Це моя творчість, вона мені дуже подобається, я на цьому майже нічого не заробляю. Той формат у якому я є зараз дозволяє мені максимально експериментувати й з кожним новим сортом показувати, що пиво — це не тільки чоловічий напій, пиво немає гендеру й що портером з фініками чи гозе з томатами можуть насолоджуватись усі, незалежно від статі», – пояснює Ксенія.
«Українці масово купують український крафт»
Дохід їй приносить основна робота – дистриб’юторська компанія Uno Mas, куди її переманили з Copper Head. Ця організація спеціалізується на крафтовому міцному алкоголі (мескаль, текіла, джин), та крафтовому пиві.
Також Uno Mas я відкрили свій перший заклад – невеликий пивний бар з власним імпортом на вул. Пушкінській в Києві, який сильно відрізняється від того, як ми звикли уявляти пивний бар.
Попри повномасштабне вторгнення, справи у дистриб’ютора йдуть непогано. Попит українців на пиво не тільки не впав, а й суттєво зріс.
«Українці почали дуже активно підтримувати український крафт. Цього сезону попит на крафтове пиво значно перевищив пропозицію, знаю пивоварні, які влітку орендували додаткові об’єми для варки пива, оскільки власних не вистачало.. Ну і треба відзначити самих пивоварів, які всіма силами рятують виробництва і продовжують варити класне пиво. Попит на імпорт дещо зменшився, але він є. Ми і в період війни продовжуємо знайомити українців з цікавими пивоварнями на світовому крафтовому ринку і щомісяця привозимо щось нове», – підсумовує Ксенія.
