Як я голодую та навіщо це роблю – Ігор Перція, hypra.fund

Управляючий партнер венчурного фонду hypra.fund Ігор Перція написав для AIN.UA колонку про те, чому він експерементує з голодуванням та яких результатів вдалося досягти.

Давайте одразу окреслимо: я не той хлопець, що витратив на біохакінг кілька мільйонів доларів і хоче відтягнути старіння. Моя мета голодування мала одну конкретну ціль: краще зрозуміти свої харчові звички. Забіжу наперед — воно було того варте. Зараз у мене більше енергії, я краще і свіжіше себе почуваю і як наслідок навіть трохи схуд. Розповім, як і чому я на це наважився. 

Застереження

Почну з головного — я не експерт-дієтолог і не буду у цьому тексті розповідати, як правильно голодувати. У мене також не було до цього бездумного підходу, типу оп — і я вже більше не їм тиждень. Зовсім ні.

По-перше, голодування проходило у межах спеціальної групи, де нас курувала людина з необхідним досвідом та навичками. Тобто це був цілком контрольований процес спеціалістом. Супер рекомендую, оскільки так ти більш впевнений, що все пройде правильно. Також це був не індивідуальний процес, а група, де ми могли обмінювати відчуттями, своїми думками, підтримувати один одного. Разом через це проходити легше. 

По-друге, сам процес голодування займає досить тривалий час. Саме голодування тривало трохи менше тижня, але це не все. Спочатку ми два тижні готувались до процесу голоду, а після — ще два тижні виходили з нього. Загалом — більше місяця. Напевно, якщо ви плануєте поїхати в гастротур в Італію, то краще зробити так, щоб по часу це не збігалось. Я обрав час, коли у мене не було поїздок чи інших активностей, що могли б мене відволікти.

Я поставився до цього серйозно, не шукав виправдань, це мало свій результат. Якщо ж ви знаєте, що на початку шляху маєте йти на весілля до друзів і зʼїсти там все, що буде на столі — краще відкладіть. 

Чому я вирішив голодувати? 

Я дві глобальні причини. Одна проста — я набрав зайвої ваги. В якийсь момент я важив 94 кг і відчував себе жахливо. У мене було мало енергії, мені було некомфортно у своєму ж тілі. 

Інша — більш глобальна.

Я почав помічати, що їжа стала моєю постійною звичкою. Я їв не 3-4 рази, а включав у свої раціони постійні перекуси. Будь-які зустрічі — замовлення їжі. Я міг їсти рано вранці і пізно ввечері. Як тільки відчуваю мінімальний голод — їм.

В якийсь момент я помічав, що міг відволікатись на те, щоб подумати, де буду обідати. Думаючи про це, я побачив, що ми їмо багато і часто, надміру, часто шкідливу їжу. І це не про бажання отримати новий гастрономічний досвід, а просто щоб їсти.  

Я зрозумів, що питання їжі займає у мене чимало часу і забирає не менше енергії. І окей, якби ми з друзями планували той самий тур до Італії на пасту, оливки і вино, чи я б просто слідкував за своїм раціоном і обирав найкращі продукти. Та, відверто кажучи, все було сильно прагматичніше і красивої історії у цьому не було.

Тому я задався питанням: чи зможу я змінити свої звички і зробити так, щоб їжа не була центральним елементом моєї життєдіяльності.  

Голод

Процес голодування зайняв більше місяця.

• Спочатку ми поступово заходили до голодування,
• потім — 5 днів на воді без нічого.
• Потім — ще два тижні повернення до нормального процесу життєдіяльності.

Такий формат зменшував стрес для організму і дозволив зафіксувати результат, а не просто «зробити, щоб поставити галочку». 

Що я отримав? 

Відверто кажучи, перед початком у мене був страх, що через всі ці зміни я взагалі залишусь без енергії і страждатиму на дивані, думаючи про бургер чи хорошу тарілку плову. 

Інший барʼєр — соціальний. Коли у тебе зустрічі, нетворкінг, ти багато спілкуєшся з людьми, так чи інакше — це часто проходить навколо їжі: у ресторанах, барах, на конференціях біля фуршетів. Наче якесь насадження, що потрібно прийти в заклад, взяти салат, потім стейк, випити кілька смачних коктейлів.

Моя робота – про спілкування, і я думав, що отриманий результат не вдасться закріпити якраз через ось такий тиск соціуму. 

Я певний, що саме через те, що весь процес проходив правильно і під наглядом спеціаліста, якихось зривів не сталось, окрім того, я весь час себе комфортно почував, дискомфорту від голоду не було. 

Далі — енергія. На четвертий день голодування у мене був запланований виступ перед аудиторією і я прекрасно себе почував на сцені. Енергії не стало менше, навпаки — я відчув, що замість думок про умовний обід мені легше сконцентруватися на своїх безпосередніх робочих задачах чи відпочинку. 

Найважливіше — культ їжі. Мені здається, що наразі я зміг переосмислити весь цей процес харчування і замість постійних походів за їжею та перекусами, я став харчуватись менше, але не відчуваю себе через це дискомфортно. Мені достатньо зʼїсти салат і потім цілий день займатись справами, а вечері — повечеряти. Також голодування та вивчення своїх харчових звичок спонукало мене контролювати якість їжі, яку я споживаю, та обирати більш здорові опції.

Тут важливо розуміти, що я це роблю не тому, що так потрібно, так правильно і так сказав дієтолог. Ні — це моє власне бажання, до якого я дійшов сам: це важливо, так приймати щось нове — легше. 

Я не перестав їсти, а лише переглянув свій підхід до цього. На зустрічі можна взяти одну порцію, а не три, замовити менше. До того ж голод не означає, що тепер я ніколи не спробую щось нове у японському ресторані чи відмовляюсь назавжди від піци. Це спосіб переосмислити свій підхід до харчування. Мені сподобалось.

Автор: Ігор Перція, керівний партнер hypra.fund