Радник юридичної фірми Sayenko Kharenko Олег Климчук проаналізував норми закону «Про авторське право і суміжні права» і розповідає, як вони вплинули на ІТ та «Дія Сіті».
За винятком ІТ продуктів, які побудовані на опенсорсі (і то не усі) і стартапів на початковій стадії із підходом «головне перша версія продукту, а документи потім зробимо», забезпечення набуття прав інтелектуальної власності на ІТ-продукт є одним із ключових для більшості замовників.
Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» («Закон про «Дія Сіті») набрав чинності 14 серпня 2021 року, яким серед іншого було внесено низку важливих змін до Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права», які довгий час були у «wish list» юридичного ІТ-ком’юніті але які не були врегульовані на рівні закону, щоб наблизити регулювання до потреб ІТ. Режим «Дія Сіті» фактично почав діяти з 15 лютого 2022 року, коли «РІФЕЙС УКРАЇНА» стало першим резидентом «Дія Сіті».
Але, очевидно, що внесені законом про «Дія Сіті» зміни до законодавства щодо інтелектуальної власності, не було віднесено до гарантій стабільності правового режиму «Дія Сіті» згідно ст. 3 закону про «Дія Сіті». Зміни до регулювання, що було запроваджено законом про «Дія Сіті» в частині інтелектуальної власності відбулися дещо несподівано. Новий закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі – «Новий закон про авторське право») було прийнято 1 грудня 2022 року і набув чинності він з 1 січня 2023 року, чим або відмінив або змінив низку покращень, які вносилися законом про «Дія Сіті». Фактично покращення від закону про «Дія Сіті» щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності діяли у своїй первинній редакції трохи більш ніж рік.
Нижче наводимо ключові зміни із фокусом на ІТ, «Дія Сіті»:
Змінено підхід на набування майнових прав інтелектуальної власності в рамках трудових відносин
На основі закону про «Дія Сіті» було впроваджено багаторівневе регулювання щодо набуття майнових прав інтелектуальної власності в залежності від виду об’єкту інтелектуальної власності. Так, якщо це комп’ютерні програми або бази даних, які створені у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), то майнові права на них, за загальним правилом, належать роботодавцю. Для інших видів творів, загальним правилом, було передбачено, що майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові та роботодавцю спільно.
Новий закон про авторське право скасував покращення закону про «Дія Сіті» і запропонував інший (дещо спрощений) підхід. За новим загальним правилом, майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), переходять до роботодавця з моменту створення службового твору у повному складі. Дворівневе регулювання (окреме регулювання для комп’ютерних програм, бази даних і окреме – для інших творів) було скасовано.
Загалом, регулювання за Новим законом про авторське право, на нашу думку, можливо вважати більш вдалим завдяки забезпеченню однакового регулювання для усіх видів творів із збереженням того ж підходу – майнові права інтелектуальної власності набуває роботодавець.
Певним недоліком нового регулювання можливо вважати фразу «створення твору у повному складі», яка на практиці може створювати незручності через її неоднозначність. Зокрема, таке формулювання не досить вдале для ІТ, оскільки ІТ продукти постійно допрацьовуються, оновлюються, виправляються баги і тому досягти однозначного розуміння, що вважати «створенням твору у повному складі» може бути складно. Звісно, кожен маленький шмат ІТ продукту можливо розглядати, як окремий твір у складі більш складного твору (це загальний підхід). Та і ч. 2 ст. 433 Цивільного кодексу України («ЦК України») передбачає, що твори є об’єктами авторського права, серед іншого, незалежно від їхньої завершеності. Але було б більш доцільно обійтися без фрази щодо створення «у повному складі».
Тому загальна оцінка змінам – норм. Плюс за універсалізацію регулювання для усіх видів творів із збереженням загального правила щодо набуття майнових прав роботодавцем і мінус – за те, що додатково потрібно слідкувати за створенням твору «у повному складі».
Уточнено підхід на набування майнових прав інтелектуальної власності в рамках цивільно-правових відносин (гіг-контракти, сервісні договори з ФОП)
За загальним правилом, що було впроваджено на підставі закону про «Дія Сіті», майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, належать замовникові. Вказаний підхід був явним покращенням, оскільки, за загальним правилом, що діяло до закону про «Дія Сіті», майнові права належали замовнику та автору спільно (стаття 430 ЦК України).
Новий закон про авторське право не стільки скасував, скільки додав свого до регулювання, що було запроваджено на підставі закону про «Дія Сіті». Так, загальне підхід залишився без змін, як і було запроваджено раніше законом про «Дія Сіті» – майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, переходять до замовника. Але також з’явилось уточнення, що майнові права переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі.
Тому загальна оцінка також норм.
Твір, спеціально створений як елементи програмного забезпечення
Закон про «Дія Сіті» передбачив важливу юридичну зв’язку із ст. 1112 ЦК України щодо майнових прав інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням, які, за загальним правилом, належать автору. Із цього загального правила законом про «Дія Сіті» було зроблено виняток для творів, спеціально створених як елементи програмного забезпечення. До останніх застосовується підхід, що передбачено у пункті вище щодо творів, створених на замовлення (тобто майнові права за загальним правилом належать замовнику).
Новий закон про авторське право прибрав це специфічне регулювання із ЦК України, але воно було перенесено до ч. 2 ст. 15 Нового закону про авторське право. Тому по цій частині без змін щодо регулювання. Тільки релокація. Загальна оцінка – норм.
Авторська винагорода включена у заробітну плату
Закон про «Дія Сіті» забезпечив досить важливе покращення і дав можливість включати авторську винагороду до заробітної плати, якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів.
Автори нового закону про авторське право вирішили не «зносити» це прогресивне покращення від закону про «Дія Сіті» і перенесли його слово в слово до ч. 2 ст. 14 Нового закону про авторське право. Тому тут явно плюсуємо за збереження важливого регулювання, яке почалось із закону про «Дія Сіті».
Змінено момент набуття прав
Закон про «Дія Сіті» запропонував новий прогресивний підхід щодо набуття майнових прав в момент, наступний за моментом створення. У цьому була своя юридична логіка, оскільки, щоб відбулася саме передача прав, автор (як первинний суб’єкт авторського права, що, до речі, також передбачено ст. 5 Нового закону про авторське право) мав би первинно набути права, хоча б на певний момент і потім, в наступний момент, вже передати такі права.
Новий закон про авторське право змінив загальний підхід і передбачив, що роботодавець / замовник набуває права в момент створення твору у повному складі. Хоча повний перехід на такий новий підхід поки не повністю забезпечено. Частина 3 ст. 24 закону про «Дія Сіті» все ще передбачає, що, за загальним правилом, резидент «Дія Сіті», який є замовником за гіг-контрактом, набуває майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням гіг-контракту, в момент, наступний за створенням такого твору.
Фраза «у повному складі» знову ж виглядає дещо зайвою. Але ОК, не критично. Чи в момент створення, чи в момент, наступний за моментом створення – це досить тонка юридична матерія, яка може бути визначальною хіба, що для теоретичних юридичних роздумів або дисертаційно-докторських досліджень. Фраза «якщо інше не встановлено договором» – наше все (а чому це наше все – далі).
Фраза «якщо інше не встановлено договором» – наше все
Вище ми навели загальні правила, тобто те регулювання, яке буде діяти, якщо інше, зокрема, не передбачено договором. Зазначене дає можливість не тільки виписати набуття майнових прав інтелектуальної власності під конкретні потреби роботодавця / замовника, але і можливість «виправити» ті «покращення», яким ми ставимо мінус у цьому оглядовому матеріалі.
Забезпечення доторканості твору
За загальним правилом (ст. 439 ЦК України), автор має право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, включно з супроводженням твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора. Зазначене стосується невідчужуваних немайнових прав автора (ст. 11 нового закону про авторське право), яким завжди приділялась особлива увага в ІТ контрактах із розробниками.
Щодо цього, ми явно плюсуємо новому регулюванню, яке передбачено останніми частинами статей 14, 15 Нового закону про авторське право і які покращують становище роботодавців / замовників в частині забезпечення певної їхньої доторканості до недоторканості твору, збалансовуючи інтереси залучених до розробки ІТ продукту сторін:
- роботодавець має право доручити іншій особі завершити незавершений службовий твір, вносити зміни у завершений службовий твір, супроводжувати службовий твір ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо.
- замовник має право вносити зміни до твору, створеного за замовленням, супроводжувати його ілюстраціями, передмовами, післямовами тощо.
Загальна оцінка змінам від нового закону про авторське право
Загалом можемо стверджувати, що новий закон про авторське право не зрадив тим покращенням, які було впроваджено законом про «Дія Сіті», і в деякій частині, навіть удосконалив регулювання, що було впроваджено законом про «Дія Сіті». Але загальна оцінка – норм, бо все-таки є певні неоднозначні моменти, які потребують уваги ІТ-юристів.
Автор: Олег Климчук, радник Sayenko Kharenko
