Які бувають види договорів в ІТ-бізнесі

Сергій Барбашин, адвокат, власник Barbashyn Law Firm, розповідає у статті, які бувають основні типи юридичних договорів, які потрібні IT-компанії у діяльності.

Зазвичай, фокусуючись тільки на розвитку проекту, власники забувають юридичне структурування своєї діяльності. Договори та ті домовленості, які сторони фіксують в них, є одним із можливих способів правового врегулювання діяльності. Фіксація умов співпраці, гарантій сторін, конфіденційності, прав на інтелектуальну власність та і інших обов’язкових умов змушує нести відповідальність за власні дії та бездіяльність.

Зростання потреби в автоматизації та ефективному управлінні інформацією в різних сферах ІТ потребує видозміни юридичних процесів навколо. Кожен конкретний випадок, проект, договір, пункт потребує особливої уваги. Тільки при такому зосередженні на деталях договори будуть дійсно працювати, а не виконувати лише формальні функції. Хоча з кожним роком з’являються все нові й нові форми, в цій статті ми розглянемо основні види договорів.

Договори з працівниками

• Service Agreement (SA). Підписання договорів є стандартним процесом при наймі, що вимагається трудовим законодавством. Цей тип має встановлювати юридичну згоду працівника приступити до роботи, регулювати умови праці, заробітну плату, графік роботи, відпустки, правила внутрішнього регулювання та інші важливі аспекти.
• Non-Disclosure Agreement (NDA). Обмеження щодо нерозголошення використовується для забезпечення конфіденційності та захисту комерційних секретів, технологічних розробок, конкурентної переваги та іншої інформації компанії. Особливість цього договору в тому, щоб передбачити перелік того, що не має бути відомо третім особам, встановити відповідальність та строки дії, що будуть прийнятними для вас.
• Non-Compete Agreement (NCA). Угода, що забороняє співробітникам або контрагентам після припинення співпраці займатися конкурентною діяльністю протягом певного періоду часу і в певних географічних межах. Зазвичай використовується для збереження конкурентних переваг компанії щодо використання отриманих знань та досвіду у проектах. Складність полягає у тому, що українським трудовим кодексом не передбачені подібні обмеження та на сьогодні не має судової практики, яка б регулювала цей договір.
• Stock Option Agreement (SOA). Це контракт між компанією та її працівниками, який надає останнім право придбати акції компанії за певною ціною протягом визначеного періоду часу та за умови досягнення певних цілей щодо розвитку. Зазвичай використовується як компенсація за вкладений час, бо на початку діяльності у компанії може не бути коштів на заробітну плату.

Договори з контрагентами

• Software Development Agreement (SDA). Це контракт між розробником ПЗ та клієнтом, у якому сторони фіксують кінцеві результати, яких потрібно досягнути, терміни, за які потрібно все зробити, умови оплати. Правильно складений договір має ідентифікувати об’єкти ІВ та правильно й в повному обсязі передавати права на створені об’єкти.
• Non-Solicitation Agreement (NSA). Цей договір має забезпечувати захист від спроб переманювання працівників або клієнтів іншими компаніями. Найчастіше його використовують, коли працівники надаються іншим компаніям на outstaff. Бо фактично при такій формі взаємовідносин інша компанія починає контролювати діяльність вашої команди, та така форма договору дозволяє врегулювати відповідальність за хантинг або умови викупу того чи іншого співробітника.
• Software Licensing Agreement (SLA). Використовується між власником програмного продукту (ліцензіодавцем) та користувачем (ліцензіатом) щодо права використання програмного забезпечення під певними умовами. Договір може містити обмеження стосовно використання ПЗ за територією, модифікації, передачі третім особам, періодичність платежів та умови припинення ліцензії, включаючи правила видалення програми та повернення обладнання.
• Equipment Lease Agreement (ELA). Використовується для оренди обладнання, такого як сервери, комп’ютери, периферійні пристрої, від постачальника до користувача, що дозволяє тимчасово користуватись обладнанням без необхідності його покупки. Може включати умови щодо періодичного оновлення ПЗ, відповідальність за обслуговування та ремонт обладнання, яким чином має використовуватись, відповідальність за страхування обладнання в разі втрати або пошкодження.
• Договір на надання послуг з підтримки (Maintenance and Support Agreement). Угода, яка визначає умови та обсяг послуг з підтримки програмного забезпечення після його постачання. Вона може включати технічну підтримку, оновлення, виправлення помилок тощо.

Цей розділ передбачає лише малу частину тих договорів, яку включає в себе можливі етапи взаємовідносин з контрагентами. Кожний договір має слугувати конкретній цілі та залежить від специфіки діяльності, наприклад:

• розробка веб-сайту (Website Development Agreement);
• надання хмарних послуг (Cloud Services Agreement);
• надання консалтингових послуг (Consulting Services Agreement);
• надання послуг з кібербезпеки (Cybersecurity Services Agreement) та інші.

Договори для залучення інвестицій

Залучення інвестицій це один з розвитку діяльності стартапу. В залежності від певного етапу розвитку проекту, сфери діяльності, наявності вже відкритої компанії або холдингу можуть бути різні варіанти дій.

Simple Agreement for Future Equity (SAFE)

Цей тип договору використовується в стартап-індустрії для залучення інвестицій вже більше 10 років. Його особливість в тому, що він дозволяє інвесторам вкласти кошти в стартап без складних юридичних процедур. Відсутність конкретної вартості компанії на момент укладення договору робить процес інвестування більш гнучким, порівняно з традиційними договорами на відчуження акцій.

Передбачається, що інвестор отримає певну кількість акцій в майбутньому, якщо відбудуться певні події, наприклад, раунд фінансування, вихід на IPO тощо. При цьому можливість залучення невеликих інвестицій від багатьох інвесторів спрощує отримання необхідних бюджетів для проекту.

SAFE може містити різні захисти для інвесторів, такі як вимоги до мінімальної оцінки компанії під час наступного раунду фінансування, не розмиття долі, однакові умови для всіх інвесторів. Існує багато варіантів дій та типів SAFE, через це умови можуть змінюватися в залежності від конкретної ситуації та домовленостей між сторонами.

Simple Agreement for Future Tokens (SAFT)

По суті, цей договір є аналогом договору SAFE, але він використовується в контексті блокчейн-індустрії для залучення інвестицій у проекти, які видають токени замість акцій. Основна ідея залишається аналогічною: вкладення коштів інвестором у компанію за певними умовами для отримання токенів у майбутньому.

В умовах договору SAFT може бути визначено, яким чином і коли токени будуть розподілятися інвесторам, наскільки функціональна буде мережа, правовий статус токенів, які відображаються відповідно до законодавства щодо цифрових активів у певній юрисдикції. Окрім цього, умови SAFT визначають права та обов’язки як інвесторів, так і команди проекту, терміни, коли будуть розподілятися токени, обмеження щодо торгівлі токенами, які інвестор отримує, до певного часу або певних подій.

Shareholders» agreement (SHA)

Основна ідея це забезпечення правової бази, захист інтересів всіх акціонерів і мінімізація потенційних конфліктів. Використовується в компаніях з декількома акціонерами для встановлення чіткої основи для прийняття рішень, структури власності, управління та вирішення спорів. В угоді можуть бути визначені ролі та обов’язки акціонерів і директорів, зокрема їхня участь у повсякденній діяльності, стратегічних рішеннях і управлінні компанією.

У переважній кількості компанії прописуються переважні права чинних акціонерів щодо продажу існуючи акцій третім особам, стратегії виходу для акціонерів, правила розподілу дивідендів серед акціонерів, механізми вирішення суперечок, конфіденційність і заборона конкуренції. Під підписанням радимо проговорити, що відбувається у випадку тупикової ситуації під час прийняття рішень та процедури внесення змін до угоди та умови, за яких угоду можна розірвати.

Договори для сайту

Privacy notice, також відомі як Privacy policy. Мають містити в собі повідомлення про конфіденційність та розповідати користувачам про захист даних, як ви збираєте, використовуєте та обробляє особисті дані користувачів сайту та при наданні послуг.

Цікавим є те, що багато хто неправильно використовує назву цих політик. Бо відповідно до визначення International Association of Privacy Professionals (IAPP) privacy policy — це внутрішні документи, які розповідають вашим співробітникам, як захищати дані клієнтів, а privacy notices — це зовнішні документи, які інформують відвідувачів про те, як використовуються персональні дані (далі М ПД) та їхні права на конфіденційність.

З прийняттям регламент захисту персональних даних GDPR у 2016 компанії, які ведуть діяльність на території дії регламенту, зобов’язані відповідати вимогам. Ці вимоги вимагають дотримуватись прозорості при обробці, отримувати пряму згоду від користувачів та пояснювати їм їхні права, надавати особам інформацію про свою діяльність з обробки даних.

Якщо спростити загальний регламент, то компанії мають збирати та зберігати настільки мало ПД, наскільки це можливо для ведення діяльності. Окрім цього, бувають ще і чутливі ПД (расові, політичні, релігійні, дані про здоров’я тощо), до яких може бути особливий контроль зі сторони регуляторів ПД.

Terms and Conditions (T&C), також відомі як Terms of Service (ToS) або Terms of Use (ToU). Це юридичні угоди, які окреслюють правила, норми та вказівки щодо використання продукту, послуги або платформи, наданої компанією що роз’яснюють, чого користувачі можуть очікувати від послуги та що очікує компанія від них натомість.

У залежності від різних сфер діяльності ці угоди можуть включати:

• правила, пов’язані з поведінкою користувачів;
• положення про права інтелектуальної власності;
• обмеження відповідальності за збитки чи небажані результати;
• правила звернення щодо судового захисту;
• припинення дії угоди;
• оновлення та зміни, тощо.

Загалом ці документи мають вирішальне значення для встановлення чітких очікувань, мінімізації юридичних ризиків і захисту як користувачів, так і компанії. Вони гарантують, що користувачі розуміють правила й обмеження, пов’язані з використанням продукту чи послуги, і встановлюють правову основу для відносин між залученими сторонами.

Висновки

Перераховані вище договори складають лише малу частину документів, які використовуються в різних моделях ІТ-бізнесу. Конкретний тип договору вибирається в залежності від потреб, специфіки проекту та побажань кожної зі сторін при співпраці.

Водночас, договори в галузі ІТ мають свої особливості, які потрібно враховувати під час їхньої підготовки. Оскільки багато аспектів можуть бути непередбачуваними. Створення договору в ІТ вимагає глибокого розуміння технічних та юридичних аспектів, гнучкості та можливості враховувати зміни в ході реалізації проекту.

Тільки індивідуальний, персоніфікований підхід до створення договорів дійсно зможе перерахувати всі особливості, створити передумови юридичного захисту вашої діяльності та письмово закріпити ваші домовленості з іншою стороною.

Автор: Сергій Барбашин, адвокат, власник Barbashyn Law Firm