Lady Di atelier – український соціально-відповідальний бізнес, який заснували Ярина Янчак та Ірина Ляховенко. Маючи ідею розповідати про інклюзію та толерантність через створення і продаж дизайнерських аксесуарів, жінки розвинули власну справу, яка згодом стала прибутковою. Сьогодні Lady Di atelier співпрацює з 20 авторами-художниками для виробів, має власне виробництво, представлений у Франції і Чехії, а в планах – подальше масштабування і зростання.
В інтерв’ю для AIN.Business засновниці розповіли про те, з чого розпочався шлях Lady Di atelier, про бізнес-модель, особливості бренду, а також плани на майбутнє.
Рубрика «Історії» виходить за підтримки YASNO
Як з’явилася ідея
Ми хотіли створити бізнес-платформу, яка б була місцем проявлення жіночої творчості й стала конкурентоспроможною. Діяльність розпочали зі співпраці з жінками, які вишивали бісером. На основі вишивки створили першу колекцію суконь.
Згодом започаткували благодійну акцію «Намалюю тобі Любов», у рамках якої жінки на кріслах колісних та батьки дітей з синдромом Дауна, а також інших нозологій малювали картини, а ательє переносили їх на шовк та створювали перші приклади дизайнерських хустин. Так розпочався наш унікальний шлях.
Ми поставили собі місію — розповідати про тему інклюзії та толерантності широкій аудиторії. Ми робимо це через моду, адже принти хустин від нашого бренду — це малюнки людей із інвалідністю. Щомісяця кожен автор отримує роялті як гонорар за власний принт.
Перші кроки та інвестиції
- Ми почали вести активно соціальні мережі та розповідати про авторів, їхні історії та сам ексклюзивний продукт.
- Спершу вся взаємодія від нас йшла як громадської організації. Ми організовували акції, виставки і порушували питання інклюзії та толерантності.
- Так ми сформували свою нішу – платформа, яка буде давати можливості для людей з інвалідністю, які малюють та хочуть розвивати свій талант.
Першими інвестиціями були наші власні кошти. Ми придбали тканину, матеріали з малювання, оплачували за пошиття, фото та відео-контент. Також покривали поточні витрати в ході діяльності, які виникали.
Перші продажі здійснювали завдяки ярмаркам та подіям. На таких заходах ми знайомили аудиторію з ідеєю бренду.
- Перші півтора року ми працювали на ініціативі, вірі і надії, що все вийде.
- Водночас ФОП ми зареєстрували одразу.
- На другому році все почало переходити у професійне русло, з’являється структура і бажання стати бізнесом, а не ГО.
«Зараз ми продовжуємо нашу місію, яку первинно закладали на початку створення ательє. Зараз основний акцент – це більше популяризувати український продукт за кордоном. Тим паче із соціальною складовою».
- Ми використовували всі можливості, які надавав ринок. Щодня спілкувалися із журналістами, брали участь в різних ініціативах та платформах.
- Паралельно писали всім лідерам думок і домовлялися про бартерну рекламу.
- Найбільшим поштовхом стало те, що коли почався локдаун, в інфлуенсерів з’явилося більше часу, тому ми писали багатьом про нас.
Стабільне зростання
- Наразі команда складається із 21 людини та понад 20 авторів хустинок.
- Принти створюють як самостійні автори, так і діти, які працюють з художниками-наставниками.
- Також є власне виробництво, до якого залучено 8 швачок.
Зараз також докладаємо зусиль, щоб вийти на міжнародний ринок.
- Наш бренд вже представлений у Львові, в Києві, в Трускавці, в Ужгороді, Тернополі, Луцьку та за кордоном: Прага та Париж.
- Продажі здійснюються онлайн, офлайн та у партнерів, у яких ми представляємо наш бренд.
- Середній чек становить — 3500-3700 грн, щомісяця з’являється приблизно 25-30% нових клієнтів, кількість постійних клієнтів також росте.
Ми плануємо масштабуватися як бізнес, розвивати власне виробництво без залучення підрядників та привертати увагу до талановитих людей.
