Після останніх оновлень ChatGPT «навчився» генерувати фотореалістичні зображення і читабельний текст. Тепер за таку генерацію у популярному ШІ-чаті від OpenAI відповідає модель GPT-4o. Це означає, що користувачі можуть отримувати значно якісніші зображення. А ще саме після цього оновлення сохмережі заполонили картинки з «ефектом Ghibli» — видозмінені фото у стилі популярної японської анімаційної студії. То ж це вчергове підняло питання авторського права на згенеровані зображення та використання ШІ у мистецтві.
Катерина Скуридіна, PR-менеджерка фестивалю «Книжкова країна» для колонки AIN знайшла приклади та тенденції ШІ у мистецтві. Та зібрала думки про використання ШІ в творчому процесі, етику та майбутню роль технологій у літературі та мистецтві керівника Департаменту досліджень та інновацій FILM.UA Group Євгена Саннікова, художниці, ілюстраторки та тату-майстрині Аліни Гаєвої та журналістки Ольги Теребинської.
- У 2022 році науково-фантастичний імпринт Tor несвідомо використав згенероване ШІ зображення для обкладинки книги, що викликало критику.
- Невдовзі літературний фестиваль у Бредфорді змушений був вибачитися за «заподіяну шкоду» після обурення художників через використання таких зображень у рекламі.
- А видавництво Clarkesworld взагалі припинило приймати рукописи через лавину текстів, написаних із залученням ШІ.
Обкладинка книги House of Earth and Blood видавництва Tor та згенероване ШІ стокове зображення, використане для обкладинки
Подібні дискусії не оминули й Україну. Так, нещодавно видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» опинилося в центрі суперечки через використання згенерованого ШІ зображення (яке своєю чергою могло бути створеним з іншого ШІ-арту) для обкладинки нового видання.
То ж питання етичності таких технологій стає дедалі гострішим. Чи має штучний інтелект місце в мистецтві, і як його застосовувати відповідально — відповідають фахівці з різних галузей.
Євген Санніков, керівник Департаменту досліджень та інновацій FILM.UA Group
Йдеться не лише про алгоритми ШІ, але зараз 70–80% розробок справді пов’язані саме з нейронними мережами.
Вперше ми запустили похідну модель від ChatGPT-2 наприкінці 2019 року й використовували її для генерації синопсисів фільмів. Спочатку отримували галюцинації та кумедні фрагменти — сміялися всією командою. Але з третьою, а особливо з четвертою версією моделі, такого ставало все менше: алгоритми почали пропонувати цікаві ідеї та нестандартні рішення.
Окрім цього, ми досліджуємо інші аудіовізуальні технології: зміну обличчя (deepfake, хоча нам не подобається цей термін), генерацію зображень і відео, 3D-сканування на різних алгоритмах, роботу з голосом, музикою, ШІ-дубляж тощо.
Особливо вражають агентні системи, які мають певну самостійність дій — це ключовий тренд ШІ 2024–2025 років. Ми вже експериментуємо зі створенням синтезованих персонажів другого плану, які можуть рухатися відповідно до контексту сцени, спілкуватися завдяки мовним моделям, мати власний голос і навіть пам’ятати попередні взаємодії. Не думаю, що такі технології замінять справжніх акторів — принаймні в найближчому майбутньому. Але для продакшну другорядних персонажів чи специфічних істот це відкриває нові можливості, які раніше були недоступні, особливо в умовах нашого ринку.
Штучний інтелект загалом підвищує ефективність процесів, а отже, змінює економіку індустрії. Історія знає багато таких моментів: друкарський верстат, фотографія, цифрові зйомки. Кожен технологічний прорив викликав, з одного боку, значні зміни у професіях, а з іншого — хвилю опору й засудження. Вплив ШІ теж сприймається неоднозначно, але з часом емоції вщухнуть — для цього потрібна правильна комунікація.
У галузі є художній тест, яким оцінюють здатність людей розрізняти ШІ-контент від звичайного. Його пройшли вже понад 11 000 людей, і в більшості випадків учасники правильно визначають лише 60% робіт. Тому обережно можна висунути гіпотезу, що справа не в естетичних якостях синтезованих зображень, які можуть бути високими, а першочергово в етиці.
Обкладинка книги «Хочу на Марс!» — першої в Україні книги, публічно створеної за допомогою штучного інтелекту
Дійсно, більшість генеративних моделей тренуються на величезних датасетах, що містять зображення, взяті без згоди авторів. Іноді це доходить до абсурду — можна навіть отримати зображення з нечітким фантомним підписом художника в куті композиції.
У цьому питанні я однозначно на боці творців. Проблема має бути вирішена — можливо, через разові гонорари при включенні автора в датасет або через роялті при використанні його стилю в генерації.
Схожі етичні питання виникають і щодо технології заміни облич, яка часто викликає негативні емоції. З нею потрібно працювати дуже обережно та відкрито комунікувати із суспільством. Водночас ця технологія відкриває безліч нових можливостей: від відтворення образів легендарних митців і діячів до цифрового «омолодження» акторів. Наприклад, наша студія нещодавно завершила роботу над україно-естонським серіалом My Dear Mother, у якому за допомогою алгоритмів ми відтворили головну героїню у трьох вікових періодах — 33, 20 та 17 років. Сам серіал відібрали для Berlinale Series Market.
Загалом мистецтво давно вийшло за межі традиційного полотна в майстерні, набір практик розширюється. Навіть фотографії у сучасних смартфонах складно назвати «істинними» — вони алгоритмічно створюються з шести-семи шарів зображень, що формують покращену версію реальності. Але ми цього не помічаємо.
Художник стає художником, коли проявляє творчу інтенцію, усвідомлений вибір сюжету, композиції, стилю, демонстрацію майстерності та рефлексію реальності. У цьому випадку всі ці складові є присутніми, а штучний інтелект — лише один із сотень інструментів, які використовували митці протягом історії. Я люблю уявляти генеративні моделі як магічну кришталеву кулю, яку можна крутити в руках і викликати різні дива та ефекти. Але навіть це потребує майстерності.
А щодо до ситуації з «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», деякі критики обурилися, що дизайн обкладинки створювався не в класичній моделі колективної роботи з ілюстратором. Але, можливо, ми є свідками народження нового типу автора? Того, хто отримує ще більше варіантів для вибору — у процесах, інструментах, техніках, а головне — у доступності реалізації задумів. І в цьому сенсі читач завжди має можливість обирати серед широкого спектра творчих підходів. І це — прекрасно.
Аліна Гаєва, художниця, ілюстраторка, тату-майстриня
Водночас я не сприймаю ШІ негативно. У візуальному мистецтві він — лише ще один інструмент для вираження ідеї, яка потім набуває форми візуального образу. Для мене це нагадує появу фотоапарата в першій третині XIX століття: художники нарешті позбулися необхідності нескінченно малювати сімейні портрети для замовників і змогли більше зосередитися на творчості.
Мистецтво — це особливий погляд на звичні речі. Воно повсюди, але не завжди очевидні. ШІ в цьому контексті — лише ще один спосіб виразити ідею, як колись стали такими Photoshop чи Illustrator. Будь-яка нова технологія спершу викликає спротив, але за 10–20 років, а може й швидше, штучний інтелект стане звичною частиною творчого процесу. Всі зрозуміють, кому він дійсно потрібен, а кому — ні.
За моїм досвідом, споживач не завжди розуміє всі нюанси творчого процесу, а це породжує вузький погляд, самовпевненість і різкі реакції. Колись кіно перейшло від намальованих розкадровок до комп’ютерної анімації, і це стало проривом. Бо людина має генерувати нові ідеї, а не застрягати на технічній роботі.
Те ж саме відбувається зараз в ілюстрації. Це сфера, де багато рутинних завдань, і добре, що ШІ може взяти їх на себе, даючи художникам більше простору для творчості. У будь-якій сфері є ті, хто керує процесами, і ті, хто виконує. Якщо ти генеруєш ідеї, жодний зовнішній механізм, в цьому випадку алгоритм, апріорі не може забрати в тебе роботу. Але ті, хто застрягли на проміжних етапах і не розвиваються, справді можуть відчути загрозу. Та замість страху варто вдосконалювати свої навички — технології змінюють лише механічні процеси, а не саму суть творчого процесу.
Ольга Теребинська, журналістка
Часом прошу поради щодо структури тексту — наприклад, як краще розділити статтю на підзаголовки. У 80% випадків його варіанти мені не подобаються, але таке «спілкування» допомагає знайти рішення.
У творчому плані — тобто в написанні тексту — ШІ не використовую. По-перше, так не можна, а по-друге, навіщо? І, чесно кажучи, він вже не так вражає — не вчора ж з’явився. Якби нам запропонували подібні технології за часів Nokia 3310, це був би шок, а зараз я вже просто чекаю, коли парк атракціонів Westworld відкриють десь під Борисполем.
Водночас неетичне використання ШІ створює серйозні проблеми, особливо в інформаційному просторі. Якщо медіа чи блогери генерують тексти за допомогою ШІ й не перевіряють факти, вони обманюють аудиторію. Бо ШІ генерує швидко, але не завжди правдиво. Я вже стільки разів експериментувала з ChatGPT у стилі «А розкажи мені кінець книги?» — і він щоразу видавав вигадки. Я пишу: «Це брехня», а він такий: «Ну так, сорі, я вигадав». Так, у мене не так багато друзів, тому я обговорюю книги з ШІ. :)
Журналістські тексти, створені ШІ без перевірки, загрожують поширенням дезінформації. А це може мати небезпечні наслідки, особливо зараз, коли в Україні триває повномасштабна війна. Я вже тисячу разів пояснювала батькам і всім, кого ловила в селі, що не можна репостити дивні тексти з непідтверджених пабліків, навіть якщо вони «беруть за душу». Так само, як і ставити сердечка під картинками, де дівчинка з шістьма пальцями дивиться у розбите вікно і просить написати комент… Ну, ви зрозуміли.
Тому так, ШІ — це потужний інструмент, який може допомагати журналістам, але точно їх не замінить. Я не переживаю, що він вкраде мою роботу. У медіа з репутацією люди залишаться на своєму місці. Принаймні найближчим часом.
Водночас я розумію занепокоєння ілюстраторів. ШІ в книжковій графіці справді знижує цінність ручної роботи, і багато світових професійних спілок виступають проти подібних практик. Але справа не лише у використанні ШІ, а й у комунікації. Наприклад, той же контекст конфлікту з «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» вийшов за межі теми ілюстрацій — видавництву закидають плагіат і невдалу взаємодію з читачами. Реакції його представників у соцмережах лише загострюють ситуацію. Думаю, ті, кому небайдуже це видавництво, заслуговують на нормальне пояснення.
Використання ШІ — це вибір команди. Але коли рішення ухвалюється без чіткої позиції й пояснень, і супроводжується іронічними відповідями, логічно, що читачі почуваються ображеними.
Я, як читачка, не маю нічого проти ШІ як допоміжного інструмента, що покращує результат. Мені цікаві експерименти, де щось створено повністю штучним інтелектом — картина, музика, книга. Але це має бути саме експеримент, а не заміна ілюстраторів чи письменників. Дуже важливо зазначати, коли в роботі використовували ШІ-інструменти.
То які регуляції розвивають у світі?
Використання штучного інтелекту в мистецтві залишається дискусійним питанням, але вже зараз вимальовуються перші обриси того, як ця інтеграція відбуватиметься у майбутньому без етичних суперечок.
Нещодавно Американська Гільдія авторів запустила портал, де кожен письменник може підтвердити, що його робота створена людиною, а не ШІ. Після реєстрації автори отримують право використовувати спеціальний логотип на обкладинках книг і рекламних матеріалах, щоб зазначити, що їхні твори «походять від людського інтелекту».
Можливо, саме в цьому майбутнє «співпраці» з ШІ — його вільне використання у творчості, але з прозорим поясненням, чи була задіяна технологія.
Читайте також: Sora надає перевагу молодим та красивим. ШІ-модель OpenAI має сексистські, расистські та ейджистські упередження — дослідження WIRED
