У 2001 році Ігор Шаститко мав виїхати працювати до США, але офіс його майбутнього роботодавця виявився похований під руїнами веж-близнюків у Нью-Йорку. Наступні десять років він відпрацював у «Майкрософт Україна», а на момент відходу з компанії був одним із найбільш затребуваних в Україні консультантів з IT-інфраструктури, віртуалізації та створення приватних хмар. У 2013 році він зважився на релокейт у Словаччину і абсолютно не шкодує про своє рішення. На відміну від свого колишнього начальника та активіста Майдану Дмитра Шимківа, інтерв’ю з яким ми публікували в понеділок, Шаститко не підтримує нову владу та її дії, тому не бачить перспектив залишатися в Україні. «Їдьте, однозначно. Місце прокляте»,- заявляє він. Про те, як йому живеться в Словаччині і як українському IT-фахівцю можна емігрувати в країни Євросоюзу, Ігор розповів в інтерв’ю AIN.UA.
Релокейт у Словаччину
Чим ви займалися в Україні?
Я працював у компанії Microsoft Україна з 2003 по 2013 рік, остання моя посада звучала як старший консультант з IT-інфраструктури та приватних хмар. Моя спеціалізація – це «важкі» продукти Microsoft на кшталт System Center, створення віртуальних дата-центрів, підтримка створення приватних і гібридних хмар тощо. Я консультував і допомагав у побудові IT-інфраструктури великим компаніям, які хотіли мінімізувати витрати і підвищити безпеку. Останнім моїм проєктом в Україні була побудова хмари в дата-центрі «Парковий». Наразі я не прив’язаний до офісу Microsoft Україна, але продовжую працювати на компанію за контрактом і використовую свій досвід і знання, щоб працювати з колишніми і новими клієнтами.
Релокейт у Словаччину: чому вирішили поїхати?
Насправді я хотів виїхати давно. Мені набридло сидіти на одному проєкті по кілька років і хотілося спробувати себе в нових галузях. Перша спроба виїхати була ще 2001 року, у мене на руках було запрошення на роботу в США, але мені потрібно було поміняти ще радянський закордонний паспорт, і ця процедура зайняла близько трьох місяців. Я отримав новий паспорт 11 вересня 2001 року, а офіс фірми, яка мене запрошувала, знаходився в будівлі веж-близнюків у Нью-Йорку… Це затримало мій від’їзд. Так вийшло, що я знайшов цікаву роботу в Microsoft, пропрацював там багато років, але 2011 року зрозумів, що потрібно рухатися далі. В Україні вже тоді спостерігалася стагнація в галузі IT і реалізації проєктів світового рівня – це означало, що цікавої роботи для мене не буде.
У 2011 році я прийняв рішення валити з України. У серпні того року вже почалися перші заварушки проти Януковича і я зрозумів, що ні до чого хорошого ця країна не прийде. Згодом, Майдан підтвердив ці прогнози.
Релокейт до Словаччини: як ви обирали країну
Це мала бути або європейська країна, або США. До Канади я не хотів – там холодно, далеко, страшно і кажуть, що вулицями бігають вовки (сміється). Відповідно, я вибирав між Європою та Америкою. Так вийшло, що в мене знайшлися хороші контакти в Словаччині і мені підказали, що туди можна виїхати через відкриття власної компанії. Важливим нюансом при виборі країни була низька вартість проживання і досить високий рівень життя. Крім того, з Братислави можна за кілька годин на машині дістатися до багатьох європейських столиць (Відня, Праги, Будапешта, Берліна тощо).
Для того, щоб отримати посвідку на проживання після ролокейт до Словаччини, потрібно відкрити власну компанію зі статутним капіталом близько 5000 євро. Після цього, до статутного фонду компанії потрібно внести по 20 000 євро на кожного співвласника – це дає право в’їхати в країну як інвестору. Відкриттям фірм у Словаччині займається безліч компаній, але я пішов найскладнішим шляхом і робив усе сам. Це було помилкою, тому що витрати в грошах були ті самі, але тільки я витратив півтора року, а фірми роблять увесь пакет документів за чотири-шість місяців – і ви отримуєте ВНЖ. У мене це забрало набагато більше часу і зусиль. Мені багато разів доводилося їздити з Києва до Братислави, щоб підвезти довідку, якої бракує, або поставити підпис під якимось документом. Але мої старання не минули даремно, і в лютому 2013 року я нарешті отримав посвідку на проживання в Словаччині.
Які переваги дає посвідка на проживання і як вона продовжується?
З посвідкою на тимчасове проживання я можу безперешкодно пересуватися Європою і вести бізнес у Євросоюзі. Суть моєї посвідки на проживання – це працююча фірма. Я повинен платити щонайменше 3500 євро податків на рік, після їхньої сплати посвідку на проживання продовжують на рік. Розмір податку, який дає право на продовження посвідки на тимчасове проживання, розраховується згідно із середньою зарплатою в Словаччині, яка становить 900 євро. При цьому якщо ти заплатиш більшу суму, то є шанс продовжити посвідку на проживання одразу на три роки. Цей марафон триває п’ять років, після чого ти подаєш на ПМП і далі можеш претендувати на громадянство.
Релокейт у Словаччину: де шукали перших клієнтів
Найскладнішим рішенням для багатьох потенційних емігрантів є процес відкриття фірми і робота – всі бояться працювати на себе і хочуть отримати дозвіл на роботу в якійсь фірмі. Для мене це не було проблемою – я був упевнений у своїх професійних якостях, здібностях зацікавити замовника і продати себе. Я тримаю ціни трохи нижчими за світові, а завдяки десятирічному досвіду роботи в Microsoft, резюме та відгукам інших клієнтів нестачі замовлень у мене немає. Тому я з оптимізмом дивлюся на свою затребуваність.
Клієнтів я шукав за старими зв’язками, крім того, багато колишніх «буржуйських» замовників – особливо з Німеччини та Австрії – побачили в моїх профілях у соцмережах зміну роботи і місця проживання і звернулися до мене самі. Також у мене є профіль на oDesk – з його допомогою я вже уклав кілька контрактів. Є в мене й інші бізнеси – я давно захопився моделюванням залізниць, і зараз це переросло в окремий бізнес зі створення макетів на замовлення. Нехай і не завжди, але це теж приносить хороший прибуток, а мій YouTube-канал окупає місячну оренду квартири. Думаю, що якби я навіть не займався IT, то зумів би спокійно прожити. Наприклад, скоро я почну реалізацію великого замовлення на будівництво макета залізниці на приватній ділянці вартістю 7000 євро. Цих грошей може вистачити в Словаччині на 4-5 місяців нормального життя.
А скільки заробляєте з урахуванням IT?
Якщо це невеликі проєкти або консультаційні послуги без фіксованого часу, то я беру 70 євро на годину. При цьому мені не обов’язково виїжджати до замовника – це може бути написання документів, конференц-дзвінки та інші види послуг. За таким принципом у мене зараз є постійний клієнт у Відні – я консультую їх з питань віртуалізації та приватної хмари на продуктах Microsoft. У якісь місяці я виставляю їм рахунок на 20 годин консультацій, у якісь – 40, а іноді вони обходяться без моїх послуг. Якщо в контракті фіксується час, то при замовленні моїх послуг від 200 годин ціна падає до 50 євро на годину, а якщо це понад 1000 годин, то до 40 євро на годину. Щоправда, у мене було тільки одне замовлення на 1000 і більше годин – у Німеччині, але його одного вистачає, щоб безбідно жити в Словаччині рік. Я нещодавно купив собі Mersedes SLK 2003 року в дуже хорошому стані за готівку, і ця витрата абсолютно не позначилася на моєму бюджеті. Взагалі, вживані машини 5-8 річної давності тут дуже доступні.
Для комфортного життя тут потрібно не більше 30 000 євро на рік (до сплати податків) – їх реально заробити за півроку, практично не напружуючись. Я не женуся за гіперприбутками – мені важлива наявність вільного часу, який я присвячую іншим своїм проєктам і подорожам. Інші проєкти – одна з причин, чому я зважився на релокейт до Словаччини. Люблю, коли хобі ще й приносить хороший дохід. Так, в Україні покупців на макети залізниць навіть за старого курсу знайти було нереально – мало хто погодився б викладати за один макет по 600-1000 євро. Садова інсталяція обходиться значно дорожче – організація доставки пива на іграшковому паровозі з кухні в садовий будиночок обійдеться в 5000-7000 євро. Тут, у Європі, можна сказати, що я навіть демпінгую злегка на цьому ринку.
Які IT-фахівці найбільше затребувані за кордоном?
Затребувані й можуть переїхати – це дві різні речі. У Європі є велика затребуваність у послугах, але немає затребуваності в співробітниках. Більшості європейських компаній вигідно замовляти послуги через аутсорсинг, а не наймати штатних співробітників. Наприклад, тим же німцям співпраця зі мною обходиться набагато дешевше, ніж шукати співробітників у Німеччині. Крім того, для мене і для них це абсолютно легально – у моєму дозволі на проживання є дозвіл на трудову діяльність.
При цьому якщо ти сертифікований фахівець, з доведеним досвідом роботи і рекомендаціями, то знайти роботу за контрактом – не проблема. Не знаю, чому українські колеги лякаються цього. Я знаю безліч людей, які відкрили тут компанії і займаються аутсорсом. По суті, вони ним займалися і раніше, просто змінили місце проживання – наприклад, з Одеси на Братиславу.
Релокейт у Словаччину: ціни
Заробіток у 30 000 євро на рік у Словаччині можна порівняти з тим, якби ви в Києві заробляли 60-80 тисяч євро на рік до падіння гривні. Оренда хорошої двокімнатної квартири не в центрі Братислави коштує 300-400 євро на місяць. Наприклад, я живу в передмісті в оточенні гарної природи, безлічі пішохідних і велосипедних доріжок і за п’ять хвилин їзди на велосипеді до кордону з Австрією, що проходить річкою Морава. Через річку перекинуто пішохідний міст і немає ніяких вам постів або загороджень на кордоні. У вихідні – це улюблене місце прогулянок як словаків, так і австрійців.
До падіння курсу гривні багато цін у супермаркетах Словаччини були нижчими за українські. Наприклад, взимку редиска коштує близько 50 центів за кіло, а влітку ціна падає до 15 центів. П’ятикілограмовий пакет картоплі коштує 3 євро, капуста – від 7 центів влітку до 40 центів взимку, хороші, смачні сосиски коштують 80 центів (за упаковку 500 г). Виняток хіба що хліб – один буханець коштує близько євро. Загалом на їжу на місяць іде 200-300 євро.
Релокейт до Словаччини: успіхи з мовою
Словацька мова – це як модифікація української зі смішними для нас словами. Наприклад, «черствие потравины» – це свіжі продукти, «скусить бицикл» означає, чи можу я спробувати проїхатися на велосипеді (“скусить» – спробувати), «може быть» – достатньо і т. д. У мене вдома і в машині постійно ввімкнене словацьке радіо чи телевізор і це все дає змогу ближче сприймати мову. Загалом же мова зрозуміла, і я можу побіжно читати і розумію словаків, навіть коли вони говорять швидко. Єдина проблема це вимова – коли я намагаюся вимовляти слова зі зміненими закінченнями та наголосами, виходить дуже смішно.
Релокейт до Словаччини: нудно не буває
Ані краплини – у мене дуже багато різних проєктів. Минулого року я займався своїми IT-проектами і провів чотири місяці поза домом. У вільний час я подорожую, веду YouTube-блог, на якому публікую подорожні нотатки з подорожей і працюю над залізничними макетами. Наприклад, з вересня по грудень я відвідав три великі європейські виставки з цієї тематики, що зайняло ще місяць. Та й із посвідкою на проживання в ЄС подорожувати Європою і світом набагато приємніше – проходження кордону в німецькому аеропорту займає три секунди.
Українців у Словаччині багато?
Взагалі багато, але я не підтримую стосунків з українською діаспорою тут. Колись один мій добрий знайомий сказав – якщо хочеш інтегруватися в середовище, то спілкуйся з місцевими жителями, а не зі співвітчизниками. Спілкуватися у своєму маленькому маленькому світі – це неправильний шлях, який не дає змоги нормально зрозуміти культуру, мову та інші місцеві особливості.
Повернутися в Україну не хочете?
Я розповім один приклад із життя, який серед інших підштовхнув мене до від’їзду. Одного разу на основі свого старого комп’ютерного заліза я вирішив зібрати IT музей у Києві. Виявилося, що для відкриття музею мені потрібно оцінити мої експонати в Академії Наук і розмістити в приміщенні, що охороняється, водночас вартість охорони залежатиме від суми, в яку оцінять мою колекцію. За таку оцінку мені запропонували заплатити 2000 євро, і ще стільки ж – за «правильні» цифри в документах. Я зрозумів, що це згубна справа і в цій країні краще взагалі нічого не робити. Тут же місцева влада запропонувала мені повне сприяння у відкритті музею – оформлення всіх необхідних паперів і навіть приміщення. На жаль, у мене зараз бракує часу ще й на музей, особливо для його адаптації під словацьку мову, тому довелося ввічливо відмовитися. У Європі суспільство зацікавлене в підтримці музейних і локальних бізнесів, в Україні ж будь-який бізнес розглядають, як «годівницю» для дозвільних і контролюючих органів.
Що порадите наостанок нашим читачам?
Валити! На своєму YouTube-каналі я веду відеорубрику про IT-еміграцію. Зі спілкування з колегами можу сказати, що програмістам та IT-фахівцям буде нескладно знайти роботу в IT-компаніях. Вони також можуть легко відкрити фірму і почати працювати або самим, або перепродавати свої послуги тим же аутсорсинговим фірмам. Повторюся, щоб успішно працювати в Європі потрібні три речі – ваші доведені знання в якійсь галузі (сертифікати, освіта), доведений досвід (показати результати своїх проєктів і рекомендації), а також уміння спілкуватися з людьми і себе продати.
