Торгівля акаунтами в іграх і соціальних мережах: як на це дивиться закон

Геймери ставляться до своїх акаунтів як до дуже цінного активу. Що логічно: адже у створення персонажа саме такого рівня, саме з такими навичками (або навіть популярністю) вкладено сотні людино-годин. Непоодинокими є випадки, коли викрадення акаунта розглядають як повноцінний кримінальний злочин: торік у Білорусі порушили справу про крадіжку акаунта в World of Tanks із танком, на прокачування якого власник витратив близько 1000 грн.

Те саме можна сказати і про власників популярних акаунтів у соціальних мережах або на сайтах онлайн-аукціонів: на травневих виборах паблік «Типовий Київ» пропонували продати за $1 млн. Але, незважаючи на те, що такі акаунти є досить цінним нематеріальним активом, в Україні їх купівля-продаж напряму законодавством не регулюється.

Саме тому редакція AIN.UA попросила старшого юриста та керівника практики інтелектуальної власності AstapovLawyers Іларіона Томарова пояснити користувачам, що з погляду українського права відбувається, коли ви намагаєтесь придбати чи продати обліковий запис у комп’ютерній грі, соціальній мережі чи в онлайн-аукціоні. А також – які законодавчі наслідки та відповідальність можуть для вас при цьому виникнути (ілюстрації підібрані редакцією).

Як відбувається продаж акаунтів в іграх, мережах та аукціонах

Якщо ви пошукаєте в інтернеті слова «продам акаунт», то вам запропонують купити нескінченну кількість акаунтів гравців у комп’ютерних іграх (найчастіше це WoT). Ціна деяких «прокачаних» акаунтів сягає десятків тисяч гривень. Існують сайти і форуми, які спеціалізуються на купівлі-продажу акаунтів, посередництві та гарантіях у таких угодах.

В інтернеті можна купити акаунти в соціальних мережах «ВКонтакте», Instagram, Twitter і Facebook. Найчастіше їх продають пакетами, і з урахуванням інформаційної війни наразі це дуже непоганий товар – самі продавці пишуть, що попит і ціни останнім часом зросли. Значно рідше купують один окремий акаунт, який, приміром, має кілька десятків тисяч активних читачів.

У кожного покупця такого товару є своя мета: або миттєво отримати можливість воювати з суперниками в комп’ютерній грі, або отримати певну аудиторію, щоб пропонувати свої товари/послуги/ідеї, або отримати можливість ошукувати користувачів онлайн-аукціонів, пропонуючи гарний лот за низькою ціною, а після отримання грошей зникати безслідно.

Цінність акаунта визначається за різними критеріями – залежно від системи, у якій він існує. Якщо це комп’ютерна гра, то що більше рейтингу, зброї чи навичок має герой, то дорожчий акаунт гравця. Якщо йдеться про акаунт продавця онлайн-аукціону – ціна залежить від репутації особи, тобто, історії успішно завершених угод і позитивних відгуків покупців.

Що юридично означає купівля або продаж акаунта?

З побутового погляду, купівля облікового запису – це передача (повідомлення) логіна і пароля (або іншої інформації, за якою ідентифікується власник облікового запису в тій чи іншій системі) від продавця покупцю, щоб покупець міг повністю керувати обліковим записом, включно зі зміною логіна і пароля.

З юридичного погляду все складніше. Спочатку спробуємо застосувати норми про купівлю/продаж товарів до угод з акаунтом. Очевидно, логін і пароль є інформацією, набором символів, а не річчю, тож залишаються майнові права, як предмет договору. Але такий підхід нам не допоможе, адже норми Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) про купівлю-продаж стосуються саме речей як предметів матеріального світу.

Погляньмо, у яких правових відносинах виникає акаунт. Очевидно, що під час реєстрації в соціальній мережі, форумі, комп’ютерній грі чи аукціоні ви як користувач укладаєте договір із компанією, яка надає послуги в межах того чи іншого сервісу. Власне, акаунт – це умова доступу до самої послуги: спілкування, гри чи розміщення пропозицій про купівлю товарів. Акаунт виникає в рамках зобов’язальних правовідносин із провайдером послуг.

Наголосимо на важливій обставині – компанія, яка надає послуги в мережі, ідентифікує користувачів саме за допомогою логіна, а не справжнього імені людини, яке зазначено в паспорті. Суди України неодноразово підтверджують, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка особа під будь-яким ім’ям, тож створити та підтримувати сторінку людини в соціальних мережах, зокрема шляхом розміщення інформації та фото, може будь-яка особа.

Інший спосіб пояснити природу продажу акаунта – заміна сторони договірних відносин шляхом відступлення права вимоги. Це означає, що особа, яка створила акаунт, має право вимоги по відношенню до особи, яка надає послугу (сервіс). Далі шляхом передачі (повідомлення) іншій особі логіна та пароля, відмови від подальшого користування послугою під цим акаунтом, поступається цим правом покупцеві.

Останній фактично стає новим користувачем, хоча для сторони, що надає послугу (сервіс), формально користувач не змінився, поки діє той самий логін – ім’я акаунта.

Таке пояснення має право на існування, якби не одна обставина – більшість сервісів у розділі «Правила використання», що є невід’ємною частиною договору з користувачем, прямо забороняють повідомляти іншим особам свій логін і пароль до акаунту. За такої умови договір купівлі-продажу взагалі є недійсним, адже сторони погодили заборону відступлення права вимоги за договором.

Власне, можна пофантазувати і запропонувати ще кілька ідей, які б пояснили природу такого правочину: оренда права користування акаунтом і всіма його можливостями (формально ЦКУ дозволяє це – ч.2. ст. 760); послуга з надання тимчасового доступу до чужого акаунта.

Чи існує можливість розпорядитися правом користування обліковим записом або ж воно не підлягає передачі третім особам? На наш погляд, відповідь на це запитання має значення у двох ситуаціях:

1. Хто відповідатиме за дії, здійснені з акаунта – новий власник чи старий?
2. Чи може особа, яка заплатила за чужий акаунт, але не отримала логін і пароль для доступу, звернутися до суду, щоб стягнути збитки з продавця або примусити його виконати зобов’язання в натурі. Чи підлягає це право судовому захисту?

На наш погляд, критерієм для визнання такого права та його захисту має бути відповідність поведінки сторін загальним вимогам до здійснення суб’єктивних цивільних прав та дійсності правочинів. Наприклад, якщо акаунт купується з метою використання чужої репутації та експлуатації довіри споживачів до певного продавця, то це – зловживання правом. Якщо ж ідеться про акаунт у комп’ютерній грі, тут навряд чи можливі зловживання.

Якими будуть судові наслідки, якщо акаунт купили з метою порушити закон

Якщо чужий акаунт використано для того, щоб заподіяти шкоду третій особі – публікація недостовірної інформації тощо, тоді, якщо суд відмовиться визнати нового власника облікового запису (з якого здійснено дії, що заподіяли збитки), це не повинно стати підставою для звільнення правопорушника від відповідальності.

Суд має покласти відшкодування шкоди на особу, яка цю шкоду заподіяла (ст. 1166 ЦКУ), тоді як первинний власник облікового запису (особа, що від самого початку його зареєструвала) принаймні безпосередньо непричетний до розміщення недостовірної інформації, тобто не вчинив дій, що заподіяли шкоду. Це правильно доти, доки використання акаунта не віднесуть до джерел підвищеної небезпеки, коли за шкоду відповідає саме власник такого джерела.

Коли покупця акаунта звинуватять у заподіянні шкоди, він, щоб уникнути відповідальності, вочевидь відмовиться від купівлі та вказуватиме, що акаунт належить первинному власнику, який і має відповідати за інформацію, розповсюджену з цього акаунта.

Чи підлягає судовому захисту право особи примусити продавця акаунта виконати зобов’язання в натурі – передати логін і пароль до акаунта? Ми вважаємо, що за умови надання належних доказів укладення такого правочину суд не повинен відмовити особі в захисті. Звісно, якщо умови користування сервісом забороняють передачу логіна та пароля від свого акаунта третім особам, суд може визнати такий правочин недійсним.

Часто метою купівлі логіна і пароля до чужого акаунту є вчинення злочинних дій.

У квітні 2014 року вироком у кримінальній справі суд встановив, що особа, яка діяла через акаунт на сайті відомого онлайн-аукціону, розміщувала оголошення про продаж товарів за явно заниженою ціною. Після отримання передоплати від покупців шахрай не відправляв товар і не повертав гроші. Після скарг ошуканих покупців до служби безпеки онлайн-аукціону акаунт злочинця було заблоковано, але він купив в інтернеті логін і пароль ще до кількох акаунтів, які належать третім особам.

Ця угода не була б законною, бо їх продали не власники акаунтів, а інша особа без їхньої згоди. Після цього злочинець повторив свою схему, розміщуючи оголошення від імені людей, доступ до акаунтів яких він купив. Служба безпеки не могла його швидко заблокувати, адже формально товар продавав користувач, акаунт якого мав хорошу репутацію та надійну історію.

Крім купівлі чужого акаунта можливі угоди на кшталт передачі акаунта в користування. Так у справі про захист честі, гідності та ділової репутації виявилося, що інформацію про позивача поширено в такий спосіб: перша особа надала другій особі свій акаунт – особисту сторінку на форумі, а друга особа, авторизувавшись під акаунтом першої на форумі, поширила певну інформацію про позивача.

Ринок акаунтів існує за відсутності цивільно-правового регулювання і наразі не набрав в Україні таких обертів, які б вплинули на появу правозастосовчої практики.

Іларіон Томаров, старший юрист, керівник практики інтелектуальної власності в AstapovLawyers