Перший німецький стартап vs Google: чи варто дивитися серіал «Код на мільярд доларів»

Поки ще не вщухли обговорення the facebook files, Netflix випустив серіал про стартапи, який виставляє вже іншого хайтек-гіганта в непривабливому світлі: «Код на мільярд доларів» (The Billion Dollar Code). AIN.UA ділиться враженнями про серіал.

Що це за серіал

«Код на мільярд доларів» – це німецький мінісеріал від режисера Роберта Тальхайма виробництва Netflix. Його творці надихалися реальними подіями: позовом німецької компанії Art+Com до Google про те, що остання заволоділа їхньою технологією, щоб створити Google Earth. Серіал складається з чотирьох серій, а розповідь триває одразу у двох таймлайнах: у сучасності (2017 рік), де сторони конфлікту презентують свої аргументи, та в минулому (1990-х), коли Art+Com лише створювалася.

Засновано на реальних подіях

У 1990-х роках німецький стартап, який пізніше став компанією Art+Com, на інвестиції від Deutsche Telekom розробив сервіс візуалізації геоданих TerraVision. У 2014 році Art+Com звинуватила Google у крадіжці коду її продукту для створення власного популярного сервісу Google Earth. І подала проти техногіганта позов до Федерального суду Делавера про порушення патенту.

У німецькій компанії заявляли, що в Google Earth нібито використовується технологія, захищена американським патентом № RE44,550 (Method and Device for Pictorial Representation of Space-related Data). І хотіли отримати близько $100 млн за це порушення.

«Google Earth разюче нагадує комерційну систему Art+Com, яка була розроблена близько десяти років до того, як Google презентував Google Earth, і порушення прав інтелектуальної власності з боку Google було навмисним», – йшлося в заяві німецької компанії від 20 лютого 2014 року.

Суть звинувачень німецької компанії звучала так: першу версію TerraVision створювали за допомогою дуже потужних на той час комп’ютерів Onyx виробництва Silicon Graphics. Art+Com працювала і з самою Silicon Graphics, а двоє співробітників останньої пізніше потрапили в Google на керівні ролі: Майкл Джонс, CTO Google Earth, і Брайан Макклендон, віце-президент розробки в Google. Німецька компанія заявила, що обидва знали про TerraVision та її можливості, а Джонс навіть мав доступ до пропрієтарної інформації Art+Com. Німецька компанія надала суду скріншоти TerraVision від 1996 року і скріншоти Google Earth від 2014, щоб показати їхню схожість.

Більш детально про цю справу можна почитати в судових документах. Тяжба закінчилася програшем німецької компанії: апеляційний суд став на бік Google і визнав, що патент на технологію Terravision недійсний.

На цю тему можна почитати і пост Аві Бар-Зіва, який працював над першою версією Google Earth 1999 року: він визнає інноваційність продукту Art+Com, але називає нісенітницею звинувачення в крадіжці коду: «Ще місяць тому я нічого не знав про Art+Com або TerraVision, зі мною не зв’язувалися з приводу суду або серіалу», – пише він.

Чи варто дивитися

Сам серіал найкраще характеризує перепалка його героїв: юристів Art+Com і Google:

• Я бачу, чого ви намагаєтеся домогтися своїми сентиментальними історіями: ви намагаєтеся перетворити їх на робін-гудів комп’ютерної ери!
• Може, вони саме такі і є.

Творці серіалу показують історію двох героїв: дизайнера Карстена і геніального програміста Юрі, які потоваришували, маючи спільні інтереси: Карстен хотів створити найвидатніший цифровий витвір мистецтва, а Юрі знав, як йому в цьому допомогти.

Разом вони створили інноваційний продукт: сервіс візуалізації для геоданих, аналогічний Google Earth, у той час, коли останнього ще не існувало.

Серіал, з одного боку, тисне на ностальгічні почуття глядача: тут є і шматок легендарної презентації першого Мака від Стіва Джобса, і згадка калькулятора Z22, і промова юного Білла Гейтса про те, що персональний комп’ютер буде доступний кожному.

Герої показані як справжні гіки, захоплені технологіями і творчістю: вони цитують серії зі «Стар Треку», обговорюють відомих фантастів на кшталт Ніла Стівенсона (який надихнув Джеффа Безоса на польоти в космос), грають у віртуальний пінг-понг на екрані з підсвічених порожніх пивних пляшок. Причому у версію тієї самої культової гри від Atari. Навіть їдуть відриватися на аналог Burning Man у 90-х.

З іншого, він показує героїв як невиправних романтиків-інноваторів, яких обдурила і врешті-решт переграла мегакорпорація. Серед мінусів серіалу ми б назвали те, що в ньому є серії, з якими можна гратися в стартап-булшит-бінго, настільки часто там лунають слова на кшталт visionary, revolution, innovation і згадки Джобса всує.

Герої не просто роблять сервіс, вони хочуть змінювати світ у стилі «щастя всім, задарма, і нехай ніхто не піде скривдженим». Вони вважають, що їхній сервіс зітре кордони між країнами і національностями, а Юрі в одному з монологів навіть описує ідею, співзвучну новітньому тренду серед стартапів – «метавсесвіту» (якими активно займається Facebook).

Загалом, серіал за духом трохи нагадує «Соціальну мережу» Девіда Фінчера або ж «Кремнієву долину» від HBO. Якщо вам вони до душі, то і «Код на мільярд доларів» також може сподобатися. Хоча суб’єктивно він слабший і за перший, і за другий. Та й жартів тут майже немає.