24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення РФ в Україну, а на момент виходу цього матеріалу держава-агресор все ще продовжує військові дії. В новому опитуванні редакція AIN.UA дізналася скільки читачів виїхали за межі держави. Вони розповіли яку країну вибрали для релокейту та чи планують повернення в Україну після нашої перемоги.

Дослідження: опитування пройшли 803 читачі AIN.UA. Вони відповідали на закриті питання форми, а також обґрунтували свою позицію у відкритих відповідях. Результати опитування наведені нижче.

  • Як показало дослідження, 69,7% опитаних читачів залишаються в Україні й не планують виїжджати.
  • Тільки 22,3% опитаних виїхали за межі України від початку повномасштабної війни. При цьому, ще 8% на момент опитування планували релокейт.
  • Для 61,5% рішення переїхати пов‘язане безпосередньо з початком військових дій. Одночасно, 30% повідомили, що переїзд планували давно, а війна лише прискорила це рішення.
  • Для 8,5% респондентів, що виїхали, переїзд організувала компанія-роботодавець. Нагадаємо, деякі українські компанії, забезпечили співробітникам та їх сім‘ям релокейт до європейських країн.
  • В період дії воєнного стану, а також закону про загальну мобілізацію, в країні діють обмеження на виїзд чоловіків від 18 до 60 років. Однак, як показало опитування, якщо така можливість з‘явиться, 58% все ж залишаться в Україні. Переїзд оберуть 42% опитаних чоловіків.
  • Серед найпопулярніших країн для релокейту: Польща (18,1%), Німеччина (11,9%), Іспанія (11,6%) та інші (39,9%).
  • Найменше переїжджають до Молдови, Словаччини, Естонії, Румунії та Болгарії.
  • 59,8% респондентів повідомили, що повернуться до України по закінченню війни.
  • 26,6% вагаються, та не змогли дати точної відповіді на момент проведення опитування.
  • 13,6% прийняли рішення залишитися за кордоном назавжди.

За бажанням, розкажіть детальніше про свою позицію

«Виїхав в перші години початку війни з сім’єю, коли ще можна було чоловікам перетинати кордон. Планую повернутися, щоб допомагати відбудовувати країну».

«Виїзд планувався давно, у зв’язку з отриманням роботи в закордонній компанії. Так склалося, що війна почалась за декілька днів до завершення оформлення документів на всю нашу сім’ю і ми втратили шанс «проскочити» до закриття кордонів. Тож тепер вимушені чекати і найгірше – я ризикую втратити роботу, адже можливості працювати дистанційно не передбачено. Вважаю дискримінаційною політику обмеження на виїзд саме чоловіків, адже в нашій сім’ї наприклад лише я є утримувачем, але не де-юре, а фактично. Після закінчення війни планую таки виїхати назовсім, адже завжди прагнув змінити середовище перебування на те, що стоїть на вищому щаблі громадських та суспільних цінностей».

«Вважаю, що потрібно виробити якісь умови, за яких чоловіки можуть виїхати і підтримувати країну економічно. Нехай це навіть будуть обовʼязкові щомісячні платежі. Але це нормально – дати вибір, як саме чоловік може захищати свою країну».

«Я не виїхав, хоча планував. Компанія пропонувала опції виїхати до Польщі, просто ми не встигли, бо закрили кордони для чоловіків. Зараз переїхали з Харкова до Чернівців. Коли війна закінчиться, і якщо я залишусь живим, то не хотів би їхати з країни. Хоча, якщо зʼявиться вигідна пропозиція, можна й спробувати».

«В мене є документ, з яким я можу поїхати просто зараз. До того ж є куди. Але це моя країна».

«Я ІТ-підприємець, кофаундер стартапу. На початку війни ми виїхали з Києва до Львову, зупинили роботу над стартапом, сфокусувались на розробці шелтеру для біженців. Але одразу після завершення війни та відкриття кордонів ми будемо мігрувати до США або Канади, тому що розуміємо, що залучення інвестицій в Україну у найближчий рік буде дуже складним чи неможливим. А у нас є лише один шанс, поки подушка не скінчилась, витрачати час не можемо. До речі, я сам донеччанин, і вже в 2014-му був вимушений мігрувати до Києва».

«За будь-яких обставин я буду залишатися в Україні, продовжувати працювати, та платити податки, та допомагати всім чим зможу».

«Рішення змінити країну назрівало давно. Загалом, через те, що заробити собі на житло з урахування курсу долара стало надзвичайно важко. Вартість житла у Києві щороку зростає неконтрольовано. Наприклад, ще 4 роки тому ми могли придбати житло на ту суму, яку змогли назбирати на сьогоднішній день (до війни). Однак, зараз аналогічне житло зросло по вартості на $12 000-15 000. Але.. Ця позиція була до війни. Зараз не впевнена. Зараз, наче зраджую країну, якщо поїду. Невизначений стан…»