«Стало менше нових проектів», — як працює фонд Flyer One Ventures

До початку повномасштабної війни Flyer One Ventures щорічно закривав до 10 угод лише в Україні. Після 24 лютого активність фонду знизилась: за останній квартал Flyer One Ventures закрив одну угоду — інвестував в американський стартап Parent Village. Пріоритетними для Flyer One Ventures зараз залишаються підтримка українських портфельних компаній, а також пошук нових проектів на українському ринку.

В інтерв’ю AIN.UA Віталій Лаптенок, General Partner у Flyer One Ventures, детальніше розповів про поточну ситуацію на венчурному та стартап-ринках України та її вплив на роботу й активність фонду.

Якими зараз є тенденції на венчурному та ринку стартапів України? Що змінилося? Чи відчув фонд ці зміни?

Якщо говорити про негативні зміни, то ми достатньо чітко бачимо, що стало менше нових проектів. Також поменшало можливостей для фінансування стартапів. Фандрейзинг займає більше часу, а оцінки знизилися.

Якщо говорити про проекти, що були засновані до війни, то в основному усі продовжують свою діяльність. Навіть ті, які були орієнтовані на український ринок. У плані фандрейзингу для українських стартапів змінилося небагато. Навіть з’явилося більше фондів, які дивляться на проекти українських засновників.

Зараз усі намагаються продовжувати працювати та шукати якісь нові можливості, але з новими проектами дійсно є проблема. Зі зрозумілих причин рівень сприйняття людьми ризику дещо змінився. Напевно тому нових проектів стало менше. При цьому формальних причин на це, мабуть, не так і багато, бо зараз, навпаки, хороший час, щоб знаходити круту команду. 

В іншому, мені здається, що більшість стартапів освоїлися та адаптувалися до нової ситуації й зараз, разом із війною, загальна рецесія у світі та криза є такими ж великими проблемами, якщо не більшими, для більшості стартапів з погляду бізнесу.

Чи розглядаєте ви зараз для інвестування українські стартапи?

Так, безумовно. Ми досить активно дивимося на українські стартапи на ринку. Я б навіть сказав насамперед дивимося на українські стартапи: і на нові, і підтримуємо той портфель, який у нас був до війни.

У травні ви розповіли, що вели переговори з декількома українськими командами. Вже є завершенні угоди, про які можна говорити?

Взагалі ми за останній квартал зробили тільки одну нову угоду, що в принципі не властиве нам, причому — в американську компанію.

Це мало?

Нам не вдалося закрити нові угоди не тому, що ми не шукаємо чи не тому, що нам щось не подобається, а просто десь не домовилися. Також варто пам’ятати, що це літо було досить повільним з точки зори фандрейзингу. Було відчутно менше запитів від стартапів. Багато компаній займалися операційними питаннями та порятунком бізнесу, а не фандрейзингом.

Водночас ми трошки збільшили наші частки у кількох компаніях, але з того, що я можу говорити — ми брали участь у раунді для PromoRepublic, а нових українських компаній у нас не було останнім часом.

Ми ставимо як великий пріоритет підтримку портфельних компаній, бо знову ж таки — на ринку ситуація досить важка.

Скільки угод ви зазвичай закривали щорічно до початку війни?

В Україні до 10.

У вас у портфелі українські компанії, які не витримали й закрилися?

Поки що ні, але ми розуміємо, що це може статися. 

Ведете зараз з кимось нові переговори?

Є такий вислів: «Інвестори інвестують не у фотографії, вони інвестують у фільми». Тому ми постійно перебуваємо у контакті з великою кількістю стартапів. Дуже рідко ми дивимося на поточні результати й одразу ж робимо інвестицію. Найчастіше важливо спостерігати в динаміці за цими показниками, тобто дивитися, наскільки нам комфортно підтримувати зв’язок, обмінюватися новинами зі стартапом. 

Це постійний процес переговорів, пошуку того формату, в якому ми можемо працювати. Напевно, навіть меншою мірою війна, а більшою мірою загальна невизначеність на ринку, заважає цим угодам бути укладеними.

Не дивлячись на брак нових проектів, розглядаєте нові вертикалі? Зараз дуже популярний military tech.

На military tech активно дивимося. Нам насправді кілька проектів подобається у цій сфері. Хоча тут теж є нюанси, бо багато команд перекваліфікувалися після початку війни в military tech, тобто до цього займалися чимось іншим, тому дуже важко іноді оцінити рівень компетенції проектів. 

Але ми досить активно дивимося, і є цікаві стартапи, що пов’язані не лише безпосередньо з military, а, наприклад, з розмінуванням — ці проекти дуже важливі для України після перемоги. Тому є багато цікавого. 

За час війни якось змінилися вимоги фонду до стартапів? За яким принципом ви розглядаєте потенційні портфельні компанії?

У нас мало що змінилося у цьому контексті. Ми дивимося насамперед на команду фаундерів, тому що ми інвестуємо на seed стадії — це завжди стадія, коли бізнес тільки по суті починається. Тому в першу чергу нам цікаво, наскільки сильні фаундери, що вони зробили до цього у житті, які їхні досягнення. 

У двох словах — наскільки вони здатні вирішити те завдання, яке ставить стартап. І дивимося на ринок, на якому відповідно працює цей бізнес. Якщо ринок досить великий та росте, там досить багато грошей, є сильна команда, тоді інші проблеми можуть бути вирішені. Також ми значно більше уваги звертаємо на стартапи, які створюють справді потрібні речі, а не «вітаміни». І звертаємо увагу на те, наскільки ефективно стартап розпоряджається грошима, а не витрачає їх гроші на «ріст заради росту».

З нового — велика кількість бізнесів стали відрізнятися один від одного залежно від того, як фаундери відреагували на війну. Є кейси, коли бізнес закрився через те, що фаундер не зміг знайти або внутрішній ресурс, або можливість фінансування.

Багато фаундерів, напевно, навіть більшість, попри важку ситуацію, продовжують розвивати свою компанію. Часто роблять це паралельно з благодійною діяльністю. У нас є у портфелі Liki24, дуже класні хлопці, які вже близькі до відновлення довоєнних обсягів, але при цьому ще Антон і команда займаються розвитком благодійної історії, що досить класно.

Щодо міжнародних проектів, як у фонду зараз справи з цим напрямком?

Все добре. Ми нещодавно зробили інвестицію в компанію Parent Village — американський маркетплейс, де можна знайти людей, що доглянуть дітей, нянь. Невеликий бізнес, дуже вдалий, класний фаундер із великим досвідом роботи в юнікорні — до цього працював у 2 успішних юнікорнах, а зараз запустив власний бізнес.

Це єдина угода, яка у нас була за останній квартал. Знову ж таки, теж продовжуємо дивитися бізнеси. Нині справді угод дуже мало, тому що на всьому ринку їх мало. 

З чим це пов’язано?

Тому що інвестори та стартапи не розуміють, якою буде економіка в майбутньому, тобто наскільки глибока рецесія, які будуть оцінки, тож угод мало. Наскільки мені відомо, цього року не було жодного великого технологічного IPO, тому всі досить акуратні, і ми зокрема.