Іван Боголюбський до повномасштабного вторгнення росії працював синіор-розробником, а після його початку пішов до лав ЗСУ та вивчився на танкіста. AIN.UA продовжує публікувати розмови з IT-спеціалістами, які через війну кинули улюблену роботу та кар’єрні перспективи і пішли захищати Україну.
Ким працювали до повномасштабної війни, які були плани?
До війни працював програмістом, останній рік до війни — на посаді Senior Software Engineer в американській продуктовій компанії PAR technology. Займався музикою з підліткового віку, грав в різних гуртах на гітарі. Потім сконцентрувався на такій собі композиторській діяльності в себе вдома. З цим було пов’язано багато планів: я робив собі комфортну студію, вивчав нові цікавинки про звук, вчився видобувати з гітари звуки різних інструментів.
Як зустріли початок повномасштабної війни?
Власне, коли почалась війна я не спав, а зводив свій трек. Я був у навушниках, інтернет тоді зник, тому я нічого не чув і не бачив новин. Мені подзвонив брат з Мелітополя і тоді я відкрив вікно, побачив суєту у дворі і почув сирену. Зібрав необхідні речі, спробував піти поїсти у «Дрім Таун», але він чомусь був закритий, пішов в супермаркет купити якоїсь їжі про всяк випадок (до війни я їжу вдома не особливо зберігав). Пам’ятаю, коли заходив в супермаркет, назустріч вибіг товстий дядько з чотирма паками туалетного паперу під пахвами. Я ще подумав: «Чувак, в тебе ж мало лишитись з пандемії 2020».
На третій день зрозумів, що ситуація — надто незрозуміла. Ще та бронетехніка, що каталася в мене на Оболоні, аж ніяк мені не сподобалась. Вирішив, що не переживу, якщо якось зранку прокинусь і дізнаюсь, що прокинувся в окупації. Взяв трохи речей і поїздом доїхав до Хмельницького, далі таксі до Кам’янця, і звідти друг мене машиною довіз у Чернівці.
У Чернівцях я трохи зібрався з думками, кілька тижнів ддосив кацапські помийки, відправляв їжу в прифронтові регіони і навіть написав патріотичну пісеньку.
Якось мені цього здавалось замало і я пішов у військкомат. Зателефонував на гарячу лінію — мені сказали, куди йти. Я прийшов, але охорона мене не впустила навіть на територію і, оскільки я мав київську прописку, відправила в центр для переселенців. Там я відстояв чергу і отримав анкету, яку треба було заповнити і завірити в голови ОСББ. Мене цей квест все більше дратував, і зрештою до кінця пройти його я так і не зміг.
Переїхав до Львова, зняв там житло. В той час з Києва вже виводили війська, але я вирішив зупинитись у Львові на кілька місяців. Львівський військкомат більш гостинно мене прийняв.
Чи навчалися ви, яка у вас військова спеціальність? Чи стали в нагоді навички з мирного життя та роботи?
Мене відправили в «учєбку», де я вивчився на танкіста. До війни жодного стосунку до армії не мав і ніколи не уявляв, що захочу там опинитись із власної волі. В «учєбці» дали кілька спеціальностей на вибір. Обрав танкіста, оскільки це було найцікавіше.
Чи знадобився цивільний досвід в армії? Ну, інколи вечорами я співав побратимам веселих пісень під гіталеле (це — не алкоголь, це музичний інструмент такий). За фахом в армії я не воював, ми з побратимом організували додаткову аеророзвідку і на фронті літали дронами. Пройшли тижневі курси, знайшли дрони через друзів і волонтерів. На сьогоднішній день вже встигли докластись, як «очі» побратимів, до нашої спільної перемоги.
В армії багатьом бракує досвіду елементарної цифрової грамотності, тому ми намагались якось допомагати іншим з софтом, пояснювали що і як працює. Якось я побачив, як відбувається процес списання пального для техніки, і це мене трохи шокувало. Офіцери заповнюють паперові доки з калькулятором. За пів дня я накидав MVP додатку, який принаймні робить за них розрахунки. Кілька місяців бігав показував всім, хто має бути в цьому зацікавлений, що моя програмка може, і зараз нарешті отримав фідбек і роблю апдейт.
Що найскладніше для вас було під час бойових дій?
Звісно, найскладніше — це втрачати побратимів. На жаль, таке час від часу трапляється. Також неприємно потрапляти під обстріли, але з часом починаєш розуміти, як від них захиститись, що і звідки може прилетіти. До того ж є залізні хлопці з піхоти, для яких це — просто частина повсякденного життя.
Чи була можливість займатися роботою чи своїми проектами під час служби? Чи можна порівнювати службу із роботою в IT?
Нещодавно я перевівся у зв’язок. Айтішний досвід тут корисний тільки частково, тобто програміст швидко розбереться, як налаштувати інтернет і прошивати рації, але радіозв’язок — це велика, цікава і дуже важлива тут тема. На чергуваннях інколи є змога писати код, щоб геть не деградувати в цьому. За 10 місяців насправді починаєш деякі речі забувати, але навички є навички.
Служба і робота в IT — це протилежні речі. Немає сенсу малювати роадмапи, все може раптово змінитись і ти зі зрозумілих причин ніколи не знаєш планів командування. В армії ніхто не питає твоєї думки. Ти маєш сам ходити за офіцерами і намагатись щось донести. На щастя, з цим під час війни не все так погано. Тобто субординація присутня, але її інколи можна обійти. Звісно, ніхто не дасть тобі аудієнцію з генералом, але з командиром командиру твого командиру поспілкуватись можна.
Що плануєте робити після війни та перемоги?
Після війни планую повернутись до свого ідеального життя, повернути рідних з-за кордону писати код, музику і подорожувати. Ще в планах є видати книгу про війну. Після останнього періоду у секторі я почав писати, щоб трохи психологічно відновитись. Ось невеличкий уривок. Також я трохи рефлексую музично.
