У видавництва Vivat виходить друком українською нова книга Донелли Медовз «Мистецтво мислити системно. Розв’язання проблем від особистого до глобального масштабу». У ній авторка розповідає про те, як послідовне системне мислення може допомогти розв’язувати особистісні й глобальні проблеми. AIN.Business публікує уривок з книги.
Запаси і потоки
Запас (stock) — основа будь-якої системи. Запаси — елементи системи, що ви їх можете бачити, відчувати, рахувати або ж вимірювати в певний час. Системний запас, як видно з його назви, — це сховище, кількість, накопичення матеріалу чи інформації, що утворилися з часом.
Це може бути вода в ванні, населення, книжки у крамниці, деревина в дереві, гроші в банку, ваша власна впевненість у собі. Запас не має бути фізичним. Та доброзичливість, що ви її маєте до людей, чи ваша надія на те, що світ можна покращити, — то все запаси.
«Запас — це пам’ять про історію змін потоків у системі».
Запаси змінюються з часом через дію потоку (flow). Потоки — це наповнення й осушення, народження і смерті, купівлі та продажі, зростання та спадання, депозити і знімання грошей, успіхи й падіння. Тож запас — це наявна пам’ять про історію змін потоків у системі.
Наприклад, підземне родовище копалин — то запас, із якого виходить потік руди завдяки видобуткові в шахті. Приплив руди до родовища копалин незначний у будь-якому часовому відтинку, меншому за еон.
Вода у водоймі за дамбою — запас, до якого вливається дощова й річкова вода і з якого йде потік: випаровування з поверхні водойми, а також вода, що виливається за дамбу.
Об’єм деревини в живих деревах лісу — це запас. Тут надходження — це виростання нових дерев. Вихід — це природна смерть дерев і лісозаготівля. Зрубаний ліс створює потік до іншого запасу — певно, пиломатеріалів на тартаку. Звідти потік спрямовує деревину дошками, які продають споживачам.
Ванна з водою
Якщо ви розумієте динаміку запасів і потоків — їхню поведінку в часі — то незле розумієтеся на поведінці складних систем. І якщо ви частенько маєте справу з ванною, то розумієте динаміку запасів і потоків.
Уявіть ванну, наповнену водою, у якої стік забився, а крани закручені — незмінна, нерухома, нудна система. А тепер подумки відкриємо злив. Вода, звісно ж, витече. Рівень води в ній знижуватиметься, аж поки вона не спорожніє.
Тепер уявіть знову наповнену ванну, і знову відкриємо злив, але тепер, по тому як ванна наполовину спустіє, відкрутимо кран, так щоб вливалося саме стільки води, скільки виливається. Що відбудеться? Об’єм води залишиться сталим за будь-якого досягнутого рівня, коли надходження дорівнюватиме витокові. Це стан динамічної рівноваги: рівень вод в резервуарі не змінюється, хоча вода безперервно через нього перетікає.
Уявіть, що надходження ввімкнене сильніше, а витік лишається сталим. Рівень води у ванні поволі зростатиме. Відтак, якщо ви прикрутите кран знову, щоб води вливалося й виливалося порівну, рівень води у ванні припинить зростати. Ще трохи його прикрутіть — і він почне спадати.
Така модель ванни — доволі проста система з одним запасом, одним надходженням і одним витоком. Щодо певного відтинку часу, що мене цікавить (у хвилинах), я припустила, що випаровування з ванни неістотне, тож цей витік я не враховувала. Усі моделі, чи то уявні, чи то математичні, — це спрощення справжнього світу. Вам відомі всі динамічні можливості тої ванни.
З цього ви можете встановити кілька важливих принципів, які поширюються на складніші системи.
- Поки сума всіх надходжень перевищуватиме суму всіх витоків, запас зростатиме.
- Поки сума всіх витоків перевищуватиме суму всіх надходжень, запас спадатиме.
- Якщо сума всіх витоків дорівнює сумі всіх надходжень, рівень запасу не змінюватиметься; він підтримуватиметься в динамічній рівновазі за будь-якого рівня, що утворився на момент, коли обидва потоки зрівнялися.
Запас можна нарощувати, не лише збільшуючи надходження, але й зменшуючи витік
Існує більш ніж один спосіб наповнити ванну!
Кожний розуміє: можна подовжити життя економіки, залежної від нафти, знаходячи нові родовища. Схоже, дещо важче зрозуміти: такого саме результату можна досягти, спалюючи менше нафти. Покращення енергоефективності дорівнюватиме, за впливом на запаси нафти, відкриттю нового родовища — хоча зиск від того матимуть інші люди.
Так само компанія може вибудувати потужніші трудові ресурси, наймаючи більше працівників, а може зробити те саме, знизивши рівень звільнень.
«Ці дві стратегії можуть мати різну ціну. Багатство країни може бути збільшене через інвестиції, що дадуть змогу збудувати більший запас підприємств і механізмів. Та воно також може бути збільшене, і зазвичай економнішим способом, через зниження рівня зношування, пошкодження та руйнування підприємств і механізмів».
Ви можете різко зрегулювати кран чи злив у ванні, та набагато складніше змінити рівень води (запас) швидко. Вода не може миттєво витекти через злив, навіть якщо ви відкриєте його повністю. Ванна не може миттю наповнитися, навіть якщо кран відкручений до межі.
Запас потребує часу на зміни, бо потік потребує часу на рух. Це надзвичайно важлива теза, ключ до розуміння того, чому системи поводяться саме так. Запаси зазвичай змінюються поволі. У системі вони діють як відставання, затримки, буфери, баласт та джерело імпульсу. Запаси, особливо великі, відповідають змінам, навіть раптовим змінам, лише поступовим наповненням чи спорожненням.
Запаси зазвичай змінюються поволі, навіть якщо потоки до них чи з них змінюються раптово. Тож запаси діють у системах як буфери чи амортизатори.
Внутрішній імпульс запасу
Люди часто недооцінюють внутрішній імпульс запасу. Це все потребує чимало часу: щоб кількість населення зросла чи припинила зростати, щоб у лісі виросли дерева, щоб водойма заповнилася, щоб шахта виснажилася. Економіка не може вибудувати чималий запас дієвих і справних заводів, доріг та електростанцій за ніч, навіть якщо є купа грошей.
Коли в економіці є чимало приладів та автомобільних двигунів, що працюють на нафті, вона не може миттєво перелаштуватися на пристрої та двигуни, що використовують інакший вид палива, навіть коли ціна на нафту раптово змінюється. Десятки років відбувалося накопичення забруднювачів стратосфери, які руйнують озоновий шар; то десятки років знадобляться, щоб такі забруднювачі були усунені.
«Зміни в запасах задають темп динаміки систем. Індустріалізація не може відбуватися швидше, ніж за час, протягом якого можна збудувати підприємства та механізми, а також протягом якого люди можуть навчитися ними керувати та підтримувати їхню роботу. Ліси не виростають за ніч. Коли в ґрунтових водах накопичилися забруднювачі, вони можуть вимитися лише з колообігом ґрунтових вод, і це може відбуватися десятиліттями, ба навіть століттями».
Часові затримки через повільну зміну запасів здатні викликати проблеми в системах, однак можуть слугувати і джерелом стабільності. Ґрунт, що накопичувався століттями, не виснажиться за мить. Людність, що освоїла чимало навичок, не втратить їх одразу. Ви можете відпомповувати ґрунтові води швидше, ніж їхній рівень відновиться, доволі довго, перш ніж водоносний горизонт виснажиться аж до істотного ушкодження.
Часові затримки, спричинені запасами, дають простір для маневру, дають змогу експериментувати і передивлятися курс, який уже не працює.
Якщо ви відчуваєте темпи зміни запасів, то не очікуватимете, щоб щось відбувалося швидше, ніж воно здатне. Ви не здастеся зашвидко. Ви можете використовувати можливості, надані імпульсом системи, щоб спрямувати її до доброго результату — так само як майстер із дзюдо використовує імпульс суперника, щоб досягати власних цілей.
Припливні і відпривні потоки
Існує ще один важливий принцип щодо ролі запасів у системах, принцип, який приведе нас власне до концепції зворотного зв’язку.
«Запаси дають змогу припливним і відпливним потокам бути розділеними, незалежними одні від одних і тимчасово незбалансованими одні з одними.
Було б непросто підтримувати роботу нафтової компанії, якби бензин на нафтопереробному заводі мав вироблятися саме тими обсягами, якими його споживають машини. Неможливо рубати ліс саме з такою швидкістю, з якою ростуть дерева. Бензин у резервуарах-сховищах та деревина в лісі — це запаси, які дають змогу життю тривати з певною стабільністю, безперервністю та передбачуваністю, навіть попри те, що в короткочасній перспективі запаси варіюються.
Люди винайшли сотні механізмів збільшення запасів, щоб зробити припливні й відпливні потоки незалежними і стабільними. Водосховища дають змогу мешканцям і фермерам, які живуть нижче за течією, прожити, не пристосовуючи постійно своє життя та працю до мінливої річкової течії. Банки дають змогу вам тимчасово отримувати гроші з інакшою швидкістю, ніж ви їх витрачаєте. Склади товарів уздовж ланцюга від постачальників і гуртових торгівців до роздрібних продавців уможливлюють плавний рух товарів, попри зміни попиту споживачів, а також задоволення попиту споживачів, попри різні темпи виробництва.
Системні мислителі бачать світ як набір «процесів зворотного зв’язку»
Більшість особистих та інституційних рішень ухвалюються, щоб регулювати рівні запасів. Якщо запаси товарів надто вже зростають, тоді ціни падають чи потрібні більші рекламні бюджети, відтак продажі збільшуються, а запаси товарів зменшуються. Якщо запас їжі на вашій кухні зменшується, ви йдете до магазину.
Коли на полях збільшується чи зменшується запас вирощуваного зерна, фермери вирішують, чи потрібний полив або пестициди, зернові компанії вирішують, скільки суден зафрахтувати для врожаю, біржовики беруть участь у тендерах щодо майбутніх цін на врожай, вирощувачі худоби збільшують чи зменшують кількість своїх стад. Коли рівень води у водоймах значно підвищується чи знижується, це викликає різноманітні коригувальні дії. Те саме можна сказати про запас грошей у вашому гаманці, запаси нафти у власності нафтової компанії, купи трісок, що живлять паперову фабрику, та концентрацію забруднювачів в озері.
«Люди постійно перевіряють запаси й ухвалюють рішення та діють, щоб збільшувати чи зменшувати рівень запасів, чи тримати їх у прийнятних межах. Ці рішення докладаються до припливів і відпливів, успіхів і поразок усіх видів систем. Системні мислителі бачать світ як набір запасів разом із механізмами регулювання рівнів запасів за допомогою регулювання потоків».
А це означає, що системні мислителі бачать світ як набір «процесів зворотного зв’язку»
