Як створюють «Дію» — розповідає Мстислав Банік, керівник з розвитку електронних послуг у Мінцифри

Останні кілька місяців про український сервіс «Дія» багато говорять з точки зору експорту: кілька країн розглядають можливість імплементації сервісу у себе. Редактор AIN.UA зустрівся з Мстиславом Баніком, керівником з розвитку цифрових електронних послуг у Мінцифри та розпитав про всі напрямки розвитку головного діджитал продукту України та те, як власне українська команда працює над «Дією».

Почнемо з цифри: скільки користувачів у застосунку «Дія»? 

Понад 19 мільйонів 425 тисяч. 

А це хто? MAU, загальні завантаження? 

Ні, це унікальні ІПН (тепер РНОКПП, реєстраційний номер облікової картки платника податків — прим. ред.), які заходили в систему. Хоча б один раз. Інсталяцій набагато більше —  понад 44 млн. Але це не валідна цифра, бо люди змінюють чи гублять cмартфони, видаляють і встановлюють застосунки назад. Також зауважу, що ця цифра — це лише застосунок «Дія», без порталу: там понад 4 млн кабінетів. 

Але розкажу іншу важливу метрику, яку постійно відстежую, — аудиторія, старша за 55 років, становить 23%. Ці люди так само користуються доступними функціями: подавались на обмін лампочок, отримали «єПідтримку», завантажували COVID-сертифікати. Для нас важливо це бачити, оскільки ми орієнтуємось на mobile-first-історію і хочемо робити застосунок, зручний для всіх. Додам, що 55+ активно заходять і на портал, коли там зʼявляються необхідні їм функції, як-от: субсидії, трудовий стаж, пенсійні послуги тощо. 

Ти так багато уваги на це звернув, тому не можу не спитати: а що там з ідеєю по смартфонам для старших людей? Памʼятаю, окрім як Мінцифри і президента ця історія сподобалась лише вендорам, які потенційно на тендерах могли заробити купу грошей. 

Нагадаю, ідею представили незадовго до повномасштабного вторгнення. Ми розглядали опцію дати смартфони пенсіонерам, які не можуть їх собі дозволити, але водночас мають отримати доступ до послуг «Дії». 

Ми тоді почали аналізувати це питання, вивчати аудиторію, обʼєми і, звісно ж, думати про безпеку: щоб умовний онук не продав у перший же день телефон на OLX. У виробників є функції, які унеможливлюють подібне, тому це питання ми б вирішили. Звісно, зараз ця історія не на часі, повернемось до неї після перемоги.

Тобто ідею ви не відкинули? 

Ні, і ось чому. Цифровізація послуг попри все відбувається, і ми багато чого переводимо в онлайн. Якщо ми зможемо видати людині смартфон, вона не поїде в ЦНАП чи інший держорган, не продукуватиме бюрократію, зайві папери, навантаження, а зможе зробити все вдома. Плюс нумо припинимо недооцінювати старше покоління, яке точно так само за потреби навчиться користуватись онлайн-послугами, а часто вже вміє, просто не завжди може дозволити собі потрібний девайс. Це історія про доступність. 

Добре, повернемось до цієї теми після перемоги. Давай продовжимо про «Дію». Застосунок на ~20 млн користувачів. Скільки людей над ним працює? 

У нас є дві команди, котрі працюють у тандемі. Це команда Мінцифри та команда державного підприємства (ДП) «Дія». На поверхні здається, що все просто, але це не так. 

«Дія» — не лише про функцію в застосунку. Це насамперед робота, яку користувач не бачить і не має бачити, — закони та нормативка. Це команда десь з 10 людей, які мають стежити за тим, щоб все нормально працювало в застосунку, відповідно до чинного законодавства. 

Команда, яку очолюю я, відповідає за розвиток електронних послуг. Це близько 30 людей. 

У ДП — вже продуктова історія, і вони роблять все те, що ви бачите після тапу на іконку «Дія» у смартфоні. За розробку відповідає близько 30 людей. Загалом менше сотні. 

Розкажи, як побудована робота. От хочете ви додати нову функцію, наприклад, військові облігації. Як це відбувається, опиши процес. 

Спочатку має зʼявитись ідея. Вони приходять звідусіль: від президента, міністра, органів влади чи команди. Я, наприклад, був одним з ініціаторів опитувань. 

Ідеї ми майже щопонеділка обговорюємо на борді, де зустрічається ядро команди. Там ми спершу обговорюємо доцільність послуги, бо ідея може бути класна, але для мирного часу, а не коли у країні війна. Оцінюємо доцільність. 

Оскільки доцільних ідей може бути багато, ми беремось рахувати потенційну аудиторію послуги. Тут же дивимось, чи вже є системи, що дозволяють швидко запустити послугу, чи потрібна розробка з нуля. 

Наприклад, військові облігації. Ідея полягала в тому, щоб використати весь ресурс аудиторії «Дії» та мотивувати людей купувати військові облігації, дуже необхідний для держави ресурс. Важливо, що ми не мали самі продавати ці облігації. Але в нас є досвід швидкого підключення банків, вендорів, партнерів, згадуємо «єПідтримку» та інші послуги. 

Тобто був цілком зрозумілий шлях запуску послуги, доцільність та обʼєм аудиторії. 

Але військові облігації не були новою послугою, нашою метою було залучити якомога більшу аудиторію, її потрібно було привабити. Достукатись до тих людей, які раніше ігнорували військові облігації з якихось причин. Ідею подав Михайло Федоров: люди не просто купують військові облігації — вони вкладають у звільнення українських міст.

Ми мали важливу функцію, широку аудиторію, все необхідне з технічного боку та класну зрозумілу ідею, як ця послуга може стати популярною серед аудиторії. Пазл склався. Послугу запустили за кілька тижнів. 

Я про всяк випадок також додам, що це відкрита історія, і якщо ваша компанія також хоче продавати військові облігації через «Дію» — ласкаво просимо. Щоб не було спекуляцій на тему вибору компаній. 

Як обираєте, що у застосунок, що на портал? 

На портал йдуть не супермасові послуги. Все, де аудиторія максимально широка, — в застосунок. Тому в застосунку і лампочки, і військові облігації. А от на порталі — отримання грантів на бізнес. Чи послуги з будівельної сфери. 

Другий елемент — складність послуг. Будівельна сфера супроводжується великою кількістю документів, є своя бюрократія, на заповнення потрібен час. Це все незручно заповнювати на маленькому екрані у смартфоні, очевидно, компʼютер — зручніший варіант. 

Останній пункт, але рідко до нього звертаємось, — оперативність. Якщо потрібно дуже швидко додати нову послугу і ми розуміємо, що часу майже немає — спочатку на портал, це простіше, а вже потім — у застосунок. 

Не так давно тому мав розмову з Федоровим і він казав, що хоче зробити з «Дії» свого роду Super App і додати цілу низку послуг. Ти згадав, що на нарадах по понеділках ви обговорюєте різні ідеї. Поясни, як ви виділяєте більш пріоритетні напрямки? Що робити першим? 

Загальних критерії два — релевантність та технічна можливість виконати задачу. Трапляється, що ми не беремось робити якусь задачу зараз, а плануємо її на «через пів року», оскільки те чи інше міністерство впровадить зміни чи певну функціональність лише за шість місяців. Не все залежить від Мінцифри чи нашого бажання — ми запускаємо функції в тандемі з іншими міністерствами і маємо враховувати також їхні можливості. Водночас ми чітко розуміємо, яка ситуація на стороні, оскільки у нас є CDTO, які стежать за цим в інших департаментах, між нами йде комунікація і, відповідно, вибудова планів. 

Наприклад, швидко зробити дозвіл на виїзд за кордон дитини ми не можемо, бо не все залежить від нас, ми лише платформа у вигляді застосунку. А от військові облігації — внутрішній проєкт, тому все зробили оперативно. 

А ще не забуваймо про неочікувані проекти, які зʼявляються раптово, як-от обмін лампочок. Але шлях той самий: ми охоплюємо широку аудиторію, проблематика чітка — навантаження на енергосистему від старих лампочок може сягати 10%. Долучились Мінекономіки, «Укрпошта», європейські партнери. Тому ми зсунули інші задачі, і команда оперативно запустила цю функцію, а всі інші учасники процесу також погодили необхідні зміни. 

Я так розумію, що у вас є якесь велике бачення, як би ви хотіли бачити «Дію» в наступні п’ять років і які задачі вона б могла зробити. Чи міг би ти, можливо, якось так побіжно це описати?

У центрі нашої екосистеми — громадянин. І це ключова концепція. Що хочу цим сказати? Так, у тебе може бути бізнес, але ти все одно громадянин. Ти можеш бути держслужбовцем. Ти все одно громадянин. Ти можеш бути батьком школяра, але ти все одно громадянин. І так далі.

І це велике поле для того, щоб дати людям сервіси з різних категорій. Тому що для бізнесу в нас все зараз є саме на порталі. Нам треба це все-таки інтегрувати поступово в мобільний застосунок. Ми працюємо над тим, щоб в перспективі людина, будучи громадянином, але в різних своїх проявах, могла користуватися різними сервісами. 

Тому ми не можемо розділити це на кілька застосунків, як-от «ПриватБанк», де окремо бізнес, окремо фізособи. І це не про профілі. Бо у нас у центрі громадянин, інша сутність. Одна людина, яка повинна мати доступ до різних послуг. І наш виклик — поєднати все в одному застосунку. 

Загалом у нас вже super app, бо є доступ до різних функцій, сервісів та послуг, це не монопродукт, у якому лише твій паспорт. Але далі буде набагато більше. На це потрібен час, на жаль, не все одразу. 

Будуючи Super App, ти не боїшся, що у одному місці буде забагато інформації про кожного українця і наступний міністр чи президент скористається цим недобросовісно? 

Що стосується ризику контролю. Ми закладаємо архітектуру так, щоб не мати впливу чи доступу, щоби це все було прозоро, безпечно і багато в чому анонімізовано. Ти можеш зайти в App Store чи Play Market і побачити, які доступи просить «Дія». Навіть геолокацію ми питаємо лише один раз — у тих, хто подає заяву про отримання довідки і допомоги ВПО або зміну адреси фактичного проживання ВПО. 

Звісно, різні ризики існують. Однак ми живемо в демократичній країні, і впевнений — соціум, який стежить за всім, подібного не дозволить. 

З лампочками гарний приклад ти навів. Супероперативна задача, ви включились і швидко запустили. Як ти почуваєшся у моменти, коли розумієш, що всі дуже складні подібні задачі кидають на Мінцифри, а бюджет Укркосмосу на цей рік більший за ваш? А у вас 30 розробників. 

Я не скажу, що ми озираємося на те, хто скільки отримує, чесно кажучи. У нас є величезна підтримка донорів. До певного моменту взагалі ж «Дія» розроблялася тільки за підтримки міжнародної технічної допомоги. Є величезний обсяг цієї підтримки, вона в різних контекстах і з різних країн надходить. Основний донор, з точки зору кількості фінансування, – це США через USAID.  Серед наших партнерів також Швеція, Швейцарія, Іспанія, Естонія. Ще підключається і Японія.  

Працюючи з цими міжнародними донорами, ми даємо результат. Вони бачать, що можна продовжувати інвестувати і вкладати в проекти. 

А як я до цього ставлюсь? У мене тато служив у спецназі, коли я був маленьким. І там у них «ніхто, крім нас». Як місія якась певна. Я звик думати, що така наша задача. 

Давай ще такий момент обговоримо. Якось в один момент «Дія» стала дуже популярною за межами України: всі говорять і пишуть про міжнародну експансію сервісу. Розкажи про це детальніше, що відбувається. 

Почнемо з того, що Україна ніколи не була суперпотужною у сфері діджитал, тому коли ми починали, багато спілкувались з міжнародними партнерами та вивчали їхній досвід. Контакти зберегли і з часом ми вже почали розповідати, що і як робимо, чого досягли. 

Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українців виїхали з України і вже вони почали показувати та розповідати світу, що таке «Дія», чому вони її люблять — стали такими собі амбасадорами державної розробки. Це звернуло ще більше уваги міжнародної спільноти на нас. 

У цей момент все змінилось: вже не ми консультувались, як і що робити, почали приходити до нас. 

Новий напрям роботи — експорт «Дії».

Можна й так сказати. Окремої команди на це немає, використовуємо вже наявні ресурси, які спрямовуємо на консультації. 

Але одразу зазначимо, що мова не про продаж наших розробок за гроші. 

Задум номер один, якщо ми говоримо про експорт, у наступному. Україна приймає досить багато міжнародної допомоги під час війни, і ми хочемо щось давати у відповідь. Другий момент — це те, що і міжнародні донори підтримують цю історію з експортом наших напрацювань на світ. USAID виділив $650 000 якраз на проєкт вивчення можливостей впровадження наших напрацювань в інших країнах. Бо мова не про «паспорт у смартфоні», це як айсберг: під верхівкою — боротьба з корупцією, прозорість, зменшення бюрократії. Тому наші міжнародні донори також зацікавлені в поширенні нашого досвіду. 

Як це відбувається? Умовна Нігерія дзвонить і каже «хочемо Дію», а ви їм «беріть 30 розробників» і вперед?

Якщо спростити, то так. Неспрощений варіант такий. 

Зацікавлена сторона звертається до нас з проханням детальніше розповісти, що вміє наша платформа і як вона працює. Уявимо, що їх це зацікавило.

Наступний етап — вже технічні консультації. Ми розповідаємо, як усе працює зсередини, як влаштована безпека, робота з реєстрами, інтеграції з сервісами та продуктами, що потрібно, щоб усе працювало. 

Зазвичай після цього зацікавлена сторона бере час на подумати чи домашню роботу: вони мають всередині країни зрозуміти, чи здатні втілити в життя наш підхід та все імплементувати. В однієї з країн, наприклад, у реєстрах немає ІПН, без цього працювати у форматі «Дії» буде суперскладно. Чи просто архітектура така, що впровадити наші напрацювання не вийде, або ж буде складно. Уявімо, що і тут все пройшло добре, і країна готова працювати далі. 

«Дія» — досить великий проєкт, у нас величезна кількість функцій і сервісів: ми розповідаємо про можливості, а зацікавлена сторона вже сама вказує, з чого цікаво почати. Плюс потрібно розуміти, що в Україні ми працюємо дуже швидко, і не кожен готовий йти в такому темпі. Тому збирається уявне MVP, з чим країна готова вийти. Тут починаються додаткові технічні консультації під це MVP. Далі вже йдуть точкові уточнення, який вони використають дизайн — свій чи наш — яку частину коду їм передавати і так далі. Як називати свій сервіс — вони також обирають самі, пункту «називайте це «Дія» ніде немає. 

На боці іншої країни має бути компанія-імплементатор, яка і займатиметься наповненням цього MVP та подальшим його розвитком. Ми лише консультуємо та допомагаємо. 

І знову ж таки, дуже важливий момент: Мінцифра чи ДП «Дія» не мають доступу до їхніх систем, реєстрів, взагалі ні до чого, ми також не працюємо з їхньою інформацією. 

Є якась іронія у тому, що Естонія тепер вчиться у вас. Які у тебе відчуття?

Це лише на перший погляд. Погляньмо ширше на ситуацію. Ми вивчали досвід Естонії. Вони першими пішли у діджитал, поки інші про це навіть не думали. І ми всі вчились у них. Але в один момент естонці поставили все на веб, а ми — на мобільний застосунок. І що зробила Естонія? Вони не стали щось перевинаходити і запозичили наш дійсний продукт та досвід. Так само, як ми колись взяли їхню експертизу. 

Тому так, класно, коли Естонія запозичує твій продукт, але будемо відверті — без всіх надбань в Естонії, які ми використали, не факт, що ми були такими успішними. 

Ти сказав, що ви це не продаєте, не заробляєте, ділитесь просто так своїми досягненнями з іншими країнами. От прямо ніяк не думаєте про заробіток, маючи стільки можливостей? 

Ми державна структура, маємо створювати доступний та комфортний сервіс для громадян. Тому навіть немає що сказати з цієї теми зараз. 

Останнє питання. Ви будете змінювати оператора, який проводить вам платежі? За моєю інформацією — це питання часу.

Дам короткий коментар: ми працюємо над цим питанням. На момент, коли почали співпрацю, саме в цієї компанії були найменші комісії, і ніхто інший, що б там не писали у Facebook, таких цифр і близько не давав. А в деяких проєктах кошти взагалі проводять без комісії. Наприклад, всі донати через Дію відбуваються без комісії. Якщо ви донатите на Армію дронів в «Дії», кошти потрапляють напряму на рахунок Нацбанку. Тепер будемо змушені переглянути нашу співпрацю.