З якими проблемами стикаються ветерани, коли повертаються на ринок праці — колонка

Як допомогти реалізувати себе ветеранам, які повернулись з фронту, у цивільних професіях — про це в ексклюзивній колонці для AIN.UA розповідає Катерина Маргітіч-Філіппова з проєкту «After Front: до професійного життя після фронту», який складається з фахівчинь у сфері рекрутингу, управління персоналом, кар’єрному консультуванні ветеранів, маркетингу та комунікацій в IT.

Це — другий матеріал з серії колонок для роботодавців, які найматимуть демобілізованих військовослужбовців, і самих ветеранів, що шукають цивільну роботу. 

Для сучасного українського бізнесу як роботодавця вкрай важливо розуміти і добре усвідомлювати, які у ветеранів є больові точки під час повернення на ринок праці. Це необхідно, аби рекрутери могли максимально професійно працювати з їхніми резюме, коректно комунікувати та проводити продуктивні співбесіди. І найголовніше – аби заздалегідь створювати стратегії для пошуку кандидатів та процесу їхньої адаптації на новому робочому місці.

За кількасот консультацій, які я провела для ветеранів, я стикалася з багатьма їхніми страхами, упередженнями та складнощами. І зараз можу окреслити чотири групи ключових больових точок, з якими стикаються 90% моїх респондентів.

1. Інші цінності як причина для зміни професії. Під час служби у когось із ветеранів змінились цінності, і після повернення до цивільного життя вони вже не бачать себе у попередній професії. Куди рухатись далі — немає жодного розуміння.

2. Вибір професії після виходу на військову пенсію. Хтось із ветеранів все або більшу частину життя провів в армії, вийшов на пенсію (а це відбувається досить рано) і при цьому має бажання та енергію працювати. Проте він/вона не знає, куди йти працювати, в якій сфері та чи буде взагалі потрібний його/її досвід на ринку праці.

3. Знецінення власного військового досвіду. Ветерани часто знецінюють свій професійний досвід, який отримали в лавах ЗСУ. Найчастіше вони:

• Вважають, що «втратили» кілька років і зараз не можуть подаватись на вакансії того самого рівня, що і перед війною.
• Мають сумніви, чи можна їхній досвід у війську продуктивно використовувати у цивільних професіях.
• Впевнені, що їхній військовий досвід не вартий того, аби описувати його в резюме та говорити про нього на співбесіді.

Через ці упередження Ветерани вирішують або приховувати цей досвід, або просто коротко зазначити «служив/-ла у ЗСУ».

4. Упереджене ставлення з боку роботодавця. 80% ветеранів, з якими я проводила консультації, вважають, що їм відмовляють в роботі через те, що вони воювали. А саме через такі упередження: вони потенційно можуть «мати психічні розлади, ПТСР», «бути алкозалежними» або «занадто конфліктними людьми». 

На жаль, досвід спілкування з представниками роботодавців підтверджує ці упередження: деякі рекрутери відверто (що насправді радує) визнають, що проходили повз резюме ветеранів, бо боялись конфліктів на роботі. А деякі HR-менеджери зізнаються, що відверто бояться колишніх військових, тому що не знають, що від них очікувати і як себе з ними поводити.

Ось приклад з мого власного досвіду: для однієї з компаній ми з командою найняли розробника. На інтерв’ю він розповів, що брав участь в АТО у 2014-2015 роках. До цього, коли він вказував цей факт у своєму резюме, його зовсім не запрошували на співбесіди. Але коли перестав це робити, рекрутери стали набагато активнішими. 

Водночас якщо говорив на співбесідах, що воював – йому не зробили за кілька місяців жодного оферу, а от коли залишав це поза розмовою – у нього на руках опинились аж три офери. Важливо, що розкритися і розповісти цю історію він зміг тільки після того, як я зауважила, що мій чоловік також воював у АТО, а я волонтерила в лікарні. Тобто він відчув мене «своєю» людиною і почав говорити.

На жаль, історія цього розробника підтверджує, що у частини людей, які ухвалюють рішення щодо найму кандидатів, існують упередження. Причинами цього найчастіше є вузький кругозір та недостатня поінформованість, а іноді – підсвідоме бажання концентруватись на негативних сторонах особистості.

Тож варто зрозуміти, що ветерани, як і будь-які інші українські громадяни, є рівноправними кандидатами на будь-які позиції у будь-якій компанії. Для багатьох робочих процесів можуть стати в пригоді їхній фронтовий досвід і деякі з набутих там навичок:

• стресостійкість;
• вміння брати на себе відповідальність;
• навичка оперативно аналізувати навколишню ситуацію і швидко ухвалювати рішення;
• гнучкість і вміння адаптуватись до будь-яких обставин;
• командна робота;
• чітка та продуктивна комунікація.

Які висновки ми можемо зробити просто зараз? По-перше, всім нам вкрай необхідно розумітись на психоемоційних особливостях сучасних рекрутингових процесів та вміти працювати з кандидатами, які пройшли бойові дії.

По-друге, всі менеджери з найму мають проходити детальний інструктаж-навчання щодо проведення співбесід з ветеранами у форматі здорової комунікації (які питання є некоректними, які вислови можуть стати негативними тригерами, а які навпаки — розкривають потенціал людини та дозволяють їй відчувати себе безпечно у розмові).

Авторка: Катерина Маргітіч-Філіппова, HR-директорка Cadabra Studio, карʼєрна консультантка ГО «Центр зайнятості вільних людей» з питань перекваліфікації ветеранів