Бренд Gushka у 2017 році заснувало подружжя Олега Луканюка та Дарини Фурманюк. Як розповідають герої, хотіли створити проєкт, тісно пов’язаний з українськими традиціями. Так виникла ідея популяризувати ліжникарство – українську техніку виготовлення ковдр з вовни.
В інтерв‘ю для AIN.Business СЕО Gushka Наталя Ставнича розповіла історію бренду, про його мету і цілі, а також як влаштоване виробництво.
Дизайн від прабабусь та прадідів
Ліжники дарували на народження дитини, використовували під час поховань. Саме навколо сакрального значення виробу засновники Gushka й будували власний бренд.
Прагнучи відродити традиційні орнаменти, за основу дизайну взяли фотографії ліжників, що зустрічалися в історичних книжках із бібліотек. Далі був період тестування, коли пробували різні кольори, розміри виробів, величину візерунків, аж поки не дійшли до золотого стандарту.
«В партнери покликали сусідку Любу – ткалю в третьому поколінні, – яка зараз керує виробництвом. Дарина виконує функції креативної директорки та займається маркетингом, а я – ідейний натхненник бренду», – розповідає Олег Луканюк.
Крім ліжників Gushka виготовляє килими, доріжки, подушки, пуфи, а також випустив колекцію одягу, що викликала фурор. За основу останньої обрали гуню – гуцульський верхній одяг на кшталт шуби, – але зробили її універсальнішою. В результаті вийшов великий цупкий светр з сучаснішим кроєм. Щодо цієї колекції, коментують засновники, на сторінки бренду писали безліч іноземних інфлюенсерів. Деякі зазначали, що хочуть піти в сучасній гуні на NY Fashion Week.
«Якщо не будемо пам’ятати, хто ми та звідки, то як зможемо виховувати своїх дітей і навчати їх цінностей, яких самі не дотримуємося? Так, час завжди штовхає на інновації, але не варто забувати наше коріння. Традиційні дизайни виробів Gushka – це не щось нове, це надбання наших прабабусь та прадідів, бабусь і дідусів. Це спадщина, яку можна передавати з покоління в покоління з великою цінністю», – пояснює Наталя Ставнича.
З Косівського базару до Design Carpet Awards
Виробництво Gushka знаходиться у Косові, що у Івано-Франківській області. Оскільки товари бренду створюються із 100% вовни – мають власних овець.
Сама по собі підготовка вовни, каже Олег, – досить складний процес. Для цього використовують спеціальну машину під назвою «грабля», яка завбільшки у кімнату. Вона вичісує вовну так, що та перетворюється на великі хмаринки. Для створення одного ліжника майстриням потрібно два-три дні залежно від візерунка.
«В нас не виходить дешевий продукт, тому що це ручна праця, а здешевлювати будь-який внесок членів команди ми не будемо», – розповідає Наталя.
Хоча бренд має уявлення про конкурентів, за ними не слідкує. Натомість у Gushka вважають – чудово, коли є власне бачення, а кожен член команди не боїться пропонувати свої ідеї.
Нещодавно один із килимів бренду отримав приз Design Carpet Awards у Ганновері в категорії systanabyliti. Наталя зазначає, що всі на події хотіли роздивитися та помацати виріб, адже він відрізнявся від всього, що презентували навколо.
Ткацькі традиції проти знецінення СРСР
Герої переповідають, в часи СРСР, коли агресивно депопуляризували все українське, відкрито працювати ткалею було соромно. Жінки ховали верстати в сараях і творили там. Справа знецінилася настільки, що ніхто не думав, що нею можна заробляти.
Одна із соціальних місій проєкту – навчати ткацтва та сприяти розвиткові цього ремесла. Залучаючи майстрів регіону до виробництва Gushka, засновники прагнуть зменшувати їхню трудову міграцію.
Станом на лютий 2024 року, в проєкті близько 20 ткаль: семеро – в майстерні на постійній зайнятості, решта – мають вдома верстат і творять віддалено. Раніше ткаль шукали виключно через знайомих, але коли контакти закінчилися, вдалися до old school методу: розклеювали оголошення на зупинках і давали запит у місцевий центр зайнятості.
У проєкту також є власна грантова програма. В її рамках Gushka залучає молодь в гірській місцевості до створення творчих продуктів – виділяє власні кошти, приймає заявки та оплачує діяльність переможцям. Розглядають різні формати, головне – щоб люди творили. Нові програми анонсують у соцмережах і надсилають запити в Інститут прикладного мистецтва в Косові.
«Ми постійно ростемо, збільшуються продажі та команда. Всі в межах проєкту взаємозамінні та мультизадачні. Ми створили якусь інституцію, де, можливо, люди не вигорають», – натхненно розповідає Наталя.
На майбутнє планують триматися курсу – розвиватися, надалі навчати ткацького ремесла, розвивати вівчарство в регіоні, давати фермерам можливість заробити.
Gushka хоче стати підприємством з власним цехом обробки вовни, щоб забезпечувати себе й інших виробників якісною сировиною. Крім того, каже Наталя, від початку повномасштабного вторгнення бренд не випускав повноцінних колекцій. Тому в планах створити щось нове, а в ідеалі – пов’язане з нашою перемогою.
Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав історію бренду Guzema Fine Jewelry:
