«Прірви між поколіннями не існує»: історія бренду GUDZYK, де працюють люди старшого віку

23 травня, 2024, 16:10 294
«Прірви між поколіннями не існує»: історія бренду GUDZYK, де працюють люди старшого віку

У 2017 році учасники студентської організації Enactus ONU в Одесі шукали ідею, яка мала б соціальну важливість. Вони зупинились на проблемі того, що людям старшого віку важко працевлаштуватись. Так шестеро студентів створили Gudzyk — український бренд, що долучає до виробництва людей старшого віку. AIN.Business розпитав засновницю бренду Юлію Котюк про початок роботи, їхні цінності й те, як працює Gudzyk зараз.

Як студентський проєкт перетворився на бізнес

«Звісно, тоді якось всі зірки зійшлись. По-перше, я була на другому курсі, і в мене вже тоді складалось враження, що я не працюватиму на когось. Хоча нічого проти не маю, просто в мене мама підприємиця. І було б прикольно, якби моя бабуся з цього щось теж заробляла», — розповідає Юлія Котюк.

Тоді Юлія побачила, як в інтернеті продають сумочки із фетру. Після цього вона прийшла до своєї бабусі із проханням пошити таку саму. Так зʼявилась ідея, яку Юлія озвучила команді Enactus: «Чому б нам не спробувати робити це з людьми старшого віку».

«На мій подив, мене всі підтримали. Усі були просто в захваті від цих нещасних двох сумочок. І якось так ми почали працювати», — ділиться Юлія.

Назва бренду зʼявилась майже одразу. За задумом, це мало бути українське слово, написане англійськими літерами: «щоб якось по-модному було». Юлія запропонувала Gudzyk і всі так і підтримали. Також із назвою повʼязане те, що на початку існування бренду до сумочок пришивали ґудзики. Хоча згодом від ідеї відмовилися, адже це було непрактично.  

«Із самого початку ми розуміли, що це не буде працювати на некомерційній основі, тому що воно просто далі не проживе. Але тоді ми починали з того, що хочемо вирішити проблему шляхів заробітку для людей похилого віку. Ми доводимо, що прірви між поколіннями не існує», — стверджує засновниця.

Як зараз працює бренд? 

Зараз у команді є чотири майстрині, але Gudzyk планує найняти ще й пʼяту. Ще є два менеджери, SMM-ниця і сама Юлія, а також люди на аутсорсі — бухгалтер, постачальники, ті, хто розрізає викрійки тощо. Майстрині здебільшого перебувають в Одесі та працюють з дому. Їм привозять матеріали та все необхідне для роботи. Також працівниць повністю навчали та допомагали в адаптації до роботи. Майстрині, які працевлаштувались з моменту заснування бренду у 2017 році, працюють у ньому досі. 

На початку існування бренду команда шукала майстринь із власними швейними машинками. Тоді у запуск Gudzyk вклали близько 600 гривень. Ці гроші пішли на закупку фетру, з якого пошили вісім сумочок.

Зараз вони вже забезпечують технікою та ремонтують її своїм коштом. У середньому одна людина може виконати близько 100 замовлень на місяць. Якщо ж замовлення гуртові, то навіть до 200. Залежить від складності виробу. Середня вартість сумки складає 1200 гривень.

«Ми робили все для того, щоб у нас працювали люди старшого віку і щоб їм було максимально комфортно. Це трошки складно в плані виробництва, але ми надалі продовжуємо робити так, щоб нашим бабусям було легко», — ділиться Котюк.

За словами Юлії, у бренду немає «агресивного маркетингу», натомість головною метою є допомога людям старшого віку. Також важливим аспектом є екологічність — для цього Gudzyk неодноразово змінював варіанти пакування свого товару. 

Чому вирішили шити саме з фетру?

Робота з фетром набагато легша у виробничому плані, ніж, наприклад, зі шкірою, розповідає засновниця. Також із цим матеріалом легше виправити або ж перешити помилки, які могли зʼявитись у процесі виробництва. 

«Згодом ми знайшли екофетр, із яким працюємо зараз. За властивостями він схожий на шкіру і водночас екологічний і зносостійкий. Тобто спочатку це просто легко, зокрема і відшивати для майстринь, а потім ми просто зосередились вже на цьому матеріалі», — резюмує Юлія.

Як Gudzyk розвіює міфи про людей похилого віку

Юлія Котюк розповідає, що не виникало жодних перешкод у процесі адаптації людей похилого віку до роботи. Для бренду найбільш важливим є те, щоб людина підходила ціннісно та любила те, що робить. Однак самі майстрині досі не знайомі між собою, оскільки з кожною з них окремо комунікують менеджери. 

«Звісно, буває інколи, що можуть щось неправильно пошити, зробити. Але, щоб ви розуміли, у нас всі майстрині приймають замовлення в CRM-системі (управління з роботи з клієнтами та оптимізації бізнес-процесів — прим. ред.). Тобто те, що люди пенсійного віку погано конектяться з інноваціями, — це абсолютний міф»

За словами Юлії, майстрині відповідальні та дуже охочі до роботи, вони розуміють тонкощі процесу шиття. Ця робота з ними розвіює стереотипи «спілкування різними мовами» між поколіннями.

«Не може бути такого, що щось пішло не так: вони дуже люблять цю справу, навіть шити щось нове. Наприклад, майстриня Людмила Дмитрівна. Коли довго немає чогось новенького, вона каже: «А може от це придумаємо, а може от це…». Кожна швачка могла б піти на якусь роботу як-от миття посуду. На жаль, їм більше нічого не пропонують в такому віці. Круто, що ми можемо просто допомагати та працювати разом».

Gudzyk розповідає у соцмережах про життя своїх майстринь і показує, що вони є важливою частиною колективу та бренду загалом. Наприклад, у TikTok бренду можна побачити Марію Опанасівну — рідну бабусю Юлії. А реакцію в коментарях потім показують самим майстриням. 

«Марія Опанасівна — це наша медійна особа. І ми також знімали Олену Миколаївну, вона теж слідкує за кожним нашими відео. Вона в нас більш така сучасна бабуся, є Instagram, читає коментарі. Ці відео надихають їх».  

«Нас часто запрошують відвідати різні заходи. Нещодавно я була в Києві на виступі для ISIC (Міжнародна Конфедерація Студентського Туризму — прим. ред.). Вони попросили розповісти, як ми починали. Ми стараємось брати участь у якихось освітніх заходах. Нещодавно була зустріч зі школою в Ірпені. Там третьокласники слухали про наш соціально-активний бренд і що вони також зможуть створювати такі проєкти. Тому ми стараємось щось робити в цьому плані, говорити про проблему. Навіть не говорити, а казати, що це нормально. Що немає ніякої прірви».

Читати більше