Наприкінці травня у Верховній Раді намагалися спростити роботу українського хмелярства. Тоді проголосували в першому читанні за законопроєкт, що гармонізує наші норми з європейськими. Як же ж розвивається зараз вирощування українського хмелю? Та чому українські броварі так мало до нього звертаються?
Хміль для «регіоналів» і крафтярів
«Та я майже завжди український хміль і використовую. А тому, що ціна, — говорить пивовар-аматор Віталій Кравець. — Чув, що українського хмелю робиться реально мало, враховуючи скільки в нас пивоварень, вони всі працюють на закупівельному хмелі.»
Слова Віталія підтверджують і фахівці з крафтового пива.
«Нині почали використовувати український хміль, але мало, — говорить Антон Яценко, керівник мережі магазинів Beer Place. — Крафтовики наш хміль майже не використовують, переважно новозеландський, австралійський, американський.»
І дійсно, багато українських крафтярів шукають саме імпортний хміль. Адже він, кажуть, дає пиву більше смаку.
«Наша пивоварня використовує лише імпортні сорти хмелю, — Зазначає Павло Лінєвич, маркетинг-директор броварні Underwood. — І на кожній етикетці ми зазначаємо, який саме сорт використано в цьому пиві.»
Українська галузь хмелярства переживає не найкращі часи, досі шукаючи, як вижити в пострадянських умовах. Але в неї є потенціал. Наприкінці минулого року Василь Микулін, виробник бренду Varvar, заявив, що його команда збирається зайнятись вирощуванням і переробкою хмелю.
Традиційно виробники українського хмелю значну його частку — до 30% своєї продукції — відправляли і відправляють на експорт. До КНР, Молдови, Британії, Чехії, Монголії, Азербайджану, Туркменістану, раніше до Білорусі та росії. Але зараз звернули на український хміль і відомі пивоварні, як-от львівська броварня «Правда». Керівниця відділу продажів пивоварні Ірина Дерех розповідає, що вони мають окрему варту тільки на укранських хмелях.
«Я можу сказати точно, що ми варимо зі свіжими шишками, хмелями, і це суто український продукт. І «Зеник зі Львова» — це пиво, яке також вариться тільки на українських шишках хмелю. Але ми також використовуємо і неукраїнський хміль, десь 50%», — зазначає Ірина Дерех.
Фото броварні «Правда»
В інших пивах броварні хмелі різних країн: і США, і Нова Зеландія, і Словенія.
Про ракети і пиво
За оцінками Міжнародного з’їзду хмелярів (International Hop Growers' Convention — IHGC), у 2022 році світові площі під хмелем становили майже 63 тис. га. Світовий врожай тоді зібрали в межах 125 тис. тонн шишок. Із них валовий збір альфа-кислот, саме тих речовин, які дають пиву гіркоту і забезпечують його стабільність, склав 13 800 тонн. Ще у 2023 році на ринку існував надлишок сировини.
За радянської влади під хмелем було зайнято майже 7500 га українських земель. Але відтоді кількість підприємств скорочується — з близько 60 в 1990 році до 19 у 2020-му. У 2013 році площа насаджень складала лише 372 га, і до 2022 року вона незначно збільшилась — до 472 га.
«По-перше, у нас не було хмелеселекціонерів, — говорить Ірина Дерех. — По-друге, хмелеферми за радянської доби з'явилися в двох цілях. Для пива і для того, щоби мати мастило для ракет. Потім їм це стало нецікаво, і вони перестали розвивати це. А хміль — це складна культура для того, щоб її вирощувати.»
За СРСР вирощуванням хмелю займались дев’ять областей. Зараз чотири — Житомирщина, Хмельниччина, Львівщина, Рівненщина. Галузь зникла в столичному, Луганському, Волинському, Чернігівському та Вінницькому регіонах. Хоча ведуться непевні розмови про відновлення вирощування в останній локації. Хміль «любить» лісостеп і Полісся через потрібний рівень вологості.
Нині ж понад 80% хмелепродукції, що виробляють в Україні, вирощують на Житомирщині, каже начальник місцевої ОВА Віталій Бунечко. Група компаній «Хміль України» обробляє на території області понад 300 гектарів земель і культивує понад 20 сортів хмелю. Серед них німецькі, чеські сорти та вітчизняні сорти. Весь хміль вирощують відповідно до європейських стандартів, а на виробництві працює понад 100 робітників.
Фото Житомирської ОВА
Упродовж 2014-2019 років пивоварна промисловість України споживала близько 100-120 тонн альфа-кислот, розповідав завідувач відділом селекції хмелю Інституту сільського господарства Полісся НААН України Ігор Штанько у 2020 році. Альфа-кислоти складають у середньому близько 10% від загальної маси хмелю, але будуть різнитися від сорту до сорту. Вітчизняні виробники хмелю забезпечували тільки п’яту частину цього обсягу.
«Більш як 70% потреби пивоварів у хмелесировині закривається завдяки імпорту з Німеччини, США, Словенії, Бельгії, Польщі та інших країн. Лише регіональні пивоварні заводи, яким належить до 6% пивного ринку України, використовують гранульований хміль вітчизняного виробництва», — пише науковець.
Від хмелю в пиві залежить смак, а також аромат.
«Смак іде або від солоду, або від хмелю. Інших варіантів немає. Я вибираю винятково за ціною. Бо якщо брати якийсь хміль австралійський, він страшенно дорогий. А якась стандартна бельгійська, стандартна німецька збірка не сильно відрізняється від нашого хмелю, який у нас вирощується. Стандартного сорту «Слов'янка», — ділиться Віталій Кравець.
Пивовар також каже, що й сам на дачі вирощує хміль для власних потреб. На думку Кравця, український хміль просто мало вирощують. Якби вирощували його більше, то звичайно був би на нього попит із нинішнім бумом пивоварень.
«Почали експериментувати, почали багато різного пива варити. Тому я думаю, був би попит і на хміль. Той самий австралійський сорт хмелю з якимись нотками, його цілком можна було б і в нас вирощувати, — зазначає Кравець. — Тим більше, що якість українського хмелю нормальна, та й умови дозволяють вирощувати будь-який хміль абсолютно — бери та культивуй.»
Найтехнологічніша СГ-галузь
Загалом же, щоб розпочати бізнес із вирощування хмелю, потрібно закласти від 1 до 8 мільйонів грн на 1 гектар. На вирощування впродовж однієї вегетації потрібно витратити 380-450 тис. грн на гектар. Інвестиції почнуть окупатися через 4-9 років залежно від стану ринку.
Ігор Штанько з НААН України зазначає, що великий період до початку плодоношення, наявність шпалери (спеціальної підпори для в’юнких рослин), потреба більше як 40 одиниць спеціалізованого обладнання та технічних засобів роблять хмелярство найтехнологічнішою галуззю сільського господарства.
«На 1 га потрібно 220 залізобетонних стовпів, кожен із яких у середньому коштує 2 тис. грн, дріт, посадковий матеріал плюс витрати на купівлю гербіцидів, добрив, придбання техніки, оплату праці тощо» — розповідав раніше Микола Михайлов, директор ТОВ «Хопштайнер Україна».
Фото Житомирської ОВА
Врожай варіюється в межах 20-50 центнерів із гектара.
Крім цього, українській індустрії є ще куди рости для гідного конкурування з імпортерами.
«Потрібно подивитися, з чого вариться регіональне пиво. Усі вітчизняні складові пива в досить потворному стані — брудні, ніхто культивацією не займається. Що солод, що хміль — фігня, коротше,— говорить Антон Яценко. — І для різних стилів пива — елей, лагерів, тощо — використовуються різні види хмелю, тому потрібно розуміти, які саме сорти хмелю, що підійшли б крафтярам, ростуть в Україні»
У хмелеводів є великі сподівання на новий проєкт закону, який готували ледь не з кінця 2022 року. Його ухвалили в першому читанні ще у травні. Цей документ, зокрема, міг би вирішити одну з проблем житомирського «Хмелю України».
Торік підприємство просило, аби для хмелю впровадили належне маркування. Адже, кажуть, не всі пивовари використовують чистий хміль, часто у виготовленні продукції застосовуються хімічні замінники. Тому житомирські хмелярі наполягали на тому, щоб це було чітко вказано у складі продукції.
Крім того, Україна гармонізує свою нормативну базу з Європейським Союзом. А 13 країн ЄС розвивають 31 000 га площ, займаючи половину світових потужностей. Тому наша країна має взаємодіяти з цим ринком на рівних.
