Аліна Марченко — підприємиця з Ізюма, що повернулася в місто після деокупації.
Про те, як розвивається пекарня в Ізюмі, гранти на «Власну справу» та чим живе малий бізнес на лінії фронту, читайте в бліц-інтервʼю AIN з Аліною Марченко.
Як перезапускали виробництво?
Уся моя родина — підприємці, ми працюємо як команда. Один із нас пішов на курси від міського центру зайнятості, інший почув про програму «Власна справа», зробили бізнес-план, отримали грант на пекарню.
На виграні кошти закупили піч і сировину для виробів. Усією родиною місили тісто, випікали, пробували рецепти. По неділях, коли були вихідні від інших робіт, працювали. З остаточною рецептурою визначилися, просто зараз перебуває на етапі оформлення цього всього у бренд.
Скільки людей у команді?
З найманих працівників працюють два пекарі. Тобто ми родиною самі знайшли підходящий нам алгоритм випічки, дали інструкції — печиво печеться. Коли хочемо ввести новий вид випічки — так само родиною збираємося на пекарні, самі розбираємося в процесі. Узгоджуємо — доносимо задачу до пекарів.
Рецепти для печива ми отримали від дідуся, який займався налаштуванням пекарського обладнання по всіх колишніх «совєтах», тому зараз ми виробляємо печиво за репептами з Донецька та Криму, вони були визнані найсмачнішими.
Де продаєте свою випічку?
«Меркурій» і Family — це наші магазини, де ми продаємо власну випічку. У кавʼярні міста доставляємо, окрім печива, ще круасани, мафіни, заварні тістечка, а також хліб у кулінарії (заклади швидкого харчування).
Фото: Аліна Марченко для AIN
Співпрацюємо з Bench, Pokrovska, Coffee hab, Coffee point. Доставку в інші міста почали замовляти після мого твіту про грант. Відправляю майже кожного дня.
Які обсяги виробництва?
У середньому випікаємо щотижня 100 кг печива. Найпопулярніший вид — американо з шоколадними дропсами, але вже сьогодні (21 грудня — ред.) зробила твіт, шо тестуємо горішки, і вже продала їх всі за передзамовленням.
Наскільки це прибутковий бізнес? І який попит зараз з інших міст?
Окрім печива, ми також виготовляємо хліб, круасани, слойки з начинками. Ці товари мають короткий строк реалізації, і печиво нас страхує в цьому випадку, бо довше зберігається.
Так вийшло, що твіт про грант та ізюмське печиво вийшов трохи з-під контролю. Не буду приховувати: про мене дізналися через «шакалячий експрес», який зіграв мені «на руку» так би мовити.
Планів продавати свої вироби через інтернет не було, але якщо доля отак повернулася, то хто я така, щоб не подякувати?
Не можу говорити конкретними цифрами про прибутковість, бо, як я вже сказала, ми ще в процесі розвитку і налаштування, але можливість і бажання продовжувати є!
Які плани на найближче майбутнє?
Прямо зараз тестуємо нові види випічки для розширення асортименту — це зі сторони виробництва. Я конкретно займаюся пошуком дизайнерів для оформлення вже саме бренду та підсвічую його через твітер.
Фото: Аліна Марченко для AIN
Із задоволенням відправляю печиво на розіграш для зборів ЗСУ, налагоджую співпрацю з БФ «Твоє майбутнє», який займається реабілітацією військових. Хочу, щоб про Ізюм знали не лише через страшні події 2022 року.
Як живе малий і середній бізнес в Ізюмі зараз?
Це окреме задоволення — спостерігати, як відкриваються в Ізюмі нові заклади. Як кажуть: «знайти своїх — і заспокоїтись».
Коли я бачу живе й активне місто, де люди працюють і рухаються в сторону майбутнього, незважаючи на травматичний досвід — я почуваюся серед «своїх».
Нові заклади відкриваються кожні три тижні. Закриття жодного не памʼятаю. Всі працюють, розширюють власну справу. Це надихає. Із викликів реально сприймаю тільки аварійні відключення через атаки рф.
Є генератори, але коли випічка вже в печі, то переключення на генератор унеможливлює результат: тісто падає, фактично вся партія зіпсована. Але це стається не так часто, щоб перестати займатися улюбленою справою.
Аліна Марченко також розповідає: поки набувала розголосу історія з грантом на пекарню, родина отримала ще один грант на відкриття хімчистки за програмою «Власна справа».
«Не секрет, шо місто зараз живе і працює практично для військових, і хотілося щось зробити задля поліпшення їхнього побуту: шоб вони не по хатах шукали, а мали комфортне людське рішення таких наче дрібниць, але ж. Тому хочеться сказати: беріть і робіть, у нас у всіх одна спільна мета», — додає підприємиця.
