Привіт, я спостерігаю за тобою. Як камери стали інструментом спостереження за людьми
Марія Крючок, старша викладачка НаУКМА та викладачка Київської школи економіки, в авторській колонці для AIN розповідає про те, навіщо у громадських місцях розташовані камери спостереження та чи спостерігає за нами Китай.
Камери для контролю й безпеки
Коротко кажучи, для контролю. Якщо камера належить міській владі, то місцеві державні службовці й локальні правоохоронні органи, в теорії, мають у цьому напрямку співпрацювати. Але як щодо камер, які поставили в супермаркеті, а ви їх навіть не помітили? Або в кафе? Або в парку? Як щодо камери біля банкомата, де ви недавно клали готівку на картку? От камери на дорогах з автофіксацією порушення ПДР — прерогатива МВС, але теж не все так однозначно.
Наприклад, у свіжій статті двоє заступників МВС розглядають проблему відеонагляду та вказують на відсутність універсального підходу згідно із законодавством. Фактично будь-хто може поставити камеру на вулиці і нам з цим має бути окей, бо це публічний простір. Але, наприклад, що потенційно можна робити з відеоматеріалами з цих камер — не регулюється ніяк. Ба більше, якщо мене пограбували під камерою, то я хочу, щоб злочинця якнайшвидше знайшли й покарали, але з точки зору законодавства, правоохоронні органи повинні витратити час (декілька днів) для отримання дозволу, щоб ці дані дістати в приватних осіб.
Із хороших новин, після встановлення камер спостереження за ПДР у 2021 році, кількість «аварій із постраждалими по країні зменшилася на 6%, а із загиблими — на 9% відносно аналогічного періоду 2020 року.» Так нагляд створює дисципліну, тобто коли водії знають, що за ними спостерігають, а за порушення ПДР вони отримують штраф, поведінка на дорозі стає більш прогнозованою, тобто такою, що відповідає правилам дорожнього руху. Але цього все ще мало, щоб гарантувати безпеку на дорозі, бо кількість аварій навіть під час повномасштабного вторгнення зростає щороку. За даними Національної поліції, у 2024 році відбулося 25 781 ДТП, що на 9% більше, ніж у 2023-му.
Нині в Україні налічується близько 70 тисяч камер, тоді як лише в Лондоні — 650 тисяч, тож нам до тотального спостереження ще є куди рости.
Китайський досвід
Тим часом комуністична партія Китаю не витрачає часу, щоб дістати якісь дозволи чи перепитати в громадян, чи можна збирати й аналізувати їхні дані. Усі дані, навіть приватних компаній, контролює держава, і до того ж її технології вже можуть бути «експортом авторитаризму» для інших країн. У свіжому звіті «Авторитаризм на основі даних» автор вказує на те, що китайський уряд володіє безпрецендентною кількістю публічних і приватних даних для соціального контролю, і робить це як всередині країни, так і поза її межами. Серед тенденцій автор Вебер наводить такі чотири великі технологічні зміни:
- Використання ШІ-технологій для постійного спостереження. Зокрема, ця технологія разом із великою кількістю наявних даних на рівні міст використовується як превентивна для придушення потенційних протестних рухів.
- Нейро- та імерсивні технології. Йдеться про дослідження нейрокомп’ютерних інтерфейсів [система, створена для обміну інформацією між мозком і електронним пристроєм — Вікіпедія] і віртуальної реальності. Це можливість досліджувати, визначати ментальний стан і поведінку людей і,відповідно, впливати на неї.
- Квантові технології. Можливість квантових обчислень робить усі сучасні способи шифрування застарілими і менш надійними; дає можливість якісніше і більше аналізувати дані; створює ризики для незалежних журналістів, політичних опонентів, борців за права людини тощо.
- Власна цифрова валюта (CBDC), якою керує центральний банк країни. Тобто держава має безперешкодний державний моніторинг користувачів і контроль покупок. А якщо хтось захоче запровадити санкції проти Китаю, то це не сильно на них вплине.
Як китайські технології стосуються України
Минулого року журналісти проєкту «Схеми» у своєму розслідуванні показали, що дешеві китайські камери (і недешеві теж) можуть передавати відеоінформацію до країни-виробника, навіть якщо датацентри для обробки даних розташовані в інших, більш демократичних країнах. Власники камер про це можуть навіть не підозрювати.
У 2018 були запеклі дебати щодо встановлення вишок 5G від компанії Huawei у Великій Британії, зокрема британці казали, що дані можуть потрапити до китайського уряду, а компанія це заперечувала. Зрештою, і MI6, і Міністерства оборони багатьох країн висловлювали своє занепокоєння, але лише колишній президент США запропонував так званий американський бан, де визнавав компанії Huawei і ZTE небезпечними для національної безпеки.
Станом на серпень 2024-го, лише 11 із 27 країн ЄС запровадили обмеження щодо обладнання цієї компанії в межах проєкту 5G Cybersecurity Toolbox для захисту мереж 5G від кіберзагроз і ризиків. В Україні ж ще з 2021 тестують зони 5G, де Huawei забезпечує технічну підтримку, а також компанія — активний і стратегічний партнер багатьох державних структур та університетів.
Читайте також: Після штучного інтелекту буде живий інтелект — що це?
Капіталізм спостережень
Але якщо ми не в Китаї і не маємо камер поруч, то існує ще один тип нагляду, про який часто говорять на Заході — капіталізм спостережень. Авторкою терміну вважають гарвардську професорку Шошану Зубофф (Shoshana Zuboff), яка 2019-го опублікувала бестселер «Епоха капіталізму спостережень», але насправді написала про це статтю ще у 2015. Основна ідея цього феномену полягає в тому, що компанії збирають дані про користувачів і використовують інформацію для власного збагачення. Наприклад, аналіз даних для розуміння поведінки користувачів, щоб пропонувати більш релевантну рекламу на своїй платформі, або перепродаж третім особам ваших даних, або створення інших систем і продуктів. Власне, тут центральна ідея в тому, що всі ваші дії — від пошуку в інтернеті найближчої аптеки до сердечок під відео з котиками в тіктоці — створює велику картину про захоплення, інтереси, наміри, переживання, можливість купувати ті чи інші товари, тобто ваше життя загалом.
Чи є сенс тікати на безлюдний острів
Тільки якщо хочете на безлюдний острів і зможете залишити вдома телефон. Бо якщо будете там дивитися рилз чи слухати улюблені подкасти, дані про вас все одно будуть збиратися. Тож розумна поведінка — це більш критично ставитися до власних даних, уважно читати політики конфіденційності, підвищувати свою грамотність і розуміння того, як працюють технології та компанії. Завдяки цьому ви краще розумітимете, де можна сказати ні, відкликати свої дані, перевірити їхню наявність у того чи іншого розпорядника, а також знатимете, які дані віддаєте за безкоштовне користування сервісами, а за які краще заплатити.
