Джек Ма, найбагатша людина Китаю, заробив статок завдяки інтернет-торгівлі. Його магазин Alibaba є найбільшим китайським проєктом у сфері e-commerce, і нещодавно йому вдалося за годину  продати товарів на $2 млрд. У статті Джека, яку переклав AIN.UA, бізнесмен розмірковує про те, хто винен, якщо до 35 років вам не вдалося заробити грошей. Стаття — квітнева, але поради, висловлені в ній, завжди актуальні (англійський переклад — тут, китайський оригінал — тут). Лист Джека Ма — розповідаємо, про що йшлося.

У жовтні 2020 року ЗМІ пророкували китайському підприємцю Джеку Ма багатство та славу: його компанія Ant Group готувалася до IPO. Причому настільки масштабного, що через кількість охочих його кілька разів переносили, а обсяг залученого капіталу в ході первинних торгів збільшили з $25 млрд до $35 млрд. Уся компанія могла коштувати понад $350 млрд, випередивши MasterCard і трохи поступаючись Visa. Якби все відбулося за планом, капіталізація двох компаній, які започаткував Джек Ма, сягнула б $1 трлн. Але все пішло зовсім не так, як очікувалося.

Джека Ма ніхто не бачив уже кілька тижнів, його статок скоротився на $12 млрд, а сам він накликав на себе немилість китайського уряду. Більше про це — читайте в нашому матеріалі.

Ви бідні, бо неамбітні.

Перед тим, як заснувати Alibaba, я запросив до себе 24 друзів, щоб обговорити цю можливість. Ми проговорили вже дві години, але вони все одно були трохи спантеличені — мушу визнати, що тоді я висловлювався не зовсім виразно. Вердикт: 23 із 24 людей, що були тоді в кімнаті, сказали мені облишити цю ідею з багатьох причин. Наприклад: «Ти нічого не знаєш про інтернет, і, що важливіше, у тебе немає стартового капіталу».

Лише один друг (який тоді працював у банку) сказав мені: «Якщо хочеш цим зайнятися, спробуймо. Якщо справа не вигорить, завжди можна повернутись до того, чим займався раніше». Я міркував про це всю ніч і вже до ранку вирішив, що все одно ризикнув би, навіть якби ідея не сподобалася всім 24 моїм друзям.

Коли Alibaba тільки-но починалася, я одразу зіткнувся з сильним неприйняттям з боку сім’ї та друзів. Озираючись назад, я розумію, що мною рухала навіть не впевненість у потенціалі інтернету, а це: «Не має значення, чим ви займаєтеся, незалежно від того, чи ви досягли успіху, чи зазнали невдачі. Досвід — це форма успіху як така. Ви маєте й далі робити спроби, і якщо це не спрацює, завжди можна повернутися до того, чим займалися раніше».

Як у цій цитаті з Томаса Лоуренса: «Усі бачать сни, але кожен по-різному. Ті, хто бачать сни в темних глибинах ночі, вранці бачать, що сни розсипалися на порох. Але ті, хто мріє наяву, з відкритими очима — небезпечні люди, адже вони можуть втілити сни в реальності».

Люди програють у житті з цих чотирьох причин:

  • Короткозорі — не бачать можливостей.
  • Недооцінюють можливості.
  • Не розуміють можливості.
  • Не можуть діяти достатньо швидко.

Ви бідні, бо неамбітні.

Бути амбітним — означає жити життям, сповненим величних ідей, мати велику мету в житті. У цьому світі є речі непізнавані та недоступні, але немає нічого, чого не можна було б досягти. Глибина ваших амбіцій визначає ваше майбутнє.

Свідченням цьому є історія Джулієт Ву Шихонг — однієї з тих, хто став першим поколінням професійних керівників у Китаї. Їй вдалося домогтися визнання, пробиваючись кар’єрними сходами від прибиральниці, доглядальниці, маркетолога. І допомагали їй у цьому самоосвіта та навчання.

Вона очолювала найвідоміші мультинаціональні IT-групи (Microsoft у 1985-1998 роках; IBM — у 1998-1999). Ву була символом нового покоління бізнес-керівників, яких зростив Китай під час економічних реформ та відкриття країни для світу.

Вона починала кар’єру у великій компанії від самого низу, її робочі обов’язки полягали в тому, щоб розливати чай та підмітати підлогу. Якось, коли вона забула свою перепустку, охоронець не пропустив її всередину. Вона говорила, що й справді є співробітником компанії, що вийшла лише для того, щоб купити офісне приладдя. Попри її благання, охоронець не здавався. Стоячи біля дверей, Ву бачила, як співробітники її віку, але стильно та по-діловому одягнені, вільно проходять усередину, і ніхто не вимагає в них перепустку. Вона запитала в охоронця, чому їм не потрібно показувати перепустку, і охоронець холодно дозволив їй увійти.

Це стало поворотною точкою для Ву, їй було дуже соромно, її самооцінка страшенно постраждала. Вона глянула на себе збоку: у мішкуватому одязі, штовхає брудний візок. Порівнюючи себе з тими, хто був одягнений інакше, вона відчувала глибокий біль від раптового усвідомлення того, що її дискримінують. І з цього моменту Ву поклялася ніколи не дозволяти так принижувати себе і стати всесвітньо знаменитою.

Відтоді вона не втрачала можливостей для просування. Щодня Ву приходила на

роботу раніше за всіх, а йшла останньою. Вона була готова вчитися, і невдовзі її зусилля були винагороджені: її зробили менеджером з продажу, а незабаром регіональним менеджером у Китаї. Вона не мала необхідної освіти і її часто називали «королевою парт-таймерів». Дуже скоро вона очолила IBM у Китаї. Це історія Ву Шихонг, героїні китайських ділових кіл.

Якби не цей випадок, Ву Шихонг ніколи не вистачило б амбіцій та бажання стати багатою, і її життя розвивалося б зовсім по-іншому.

  • Ви бідні, бо не маєте бажання стати успішним.
  • Ви бідні, бо вам не вистачає передбачення.
  • Ви бідні, бо не можете впоратися зі своїм боягузтвом.
  • Ви бідні, бо вам не вистачає хоробрості та цілеспрямованості.
  • Амбіції можуть допомогти вам перебороти всі обставини та максимально наростити свій потенціал.
  • Амбіції допоможуть вам постійно вчитися та прагнути досконалості.
  • Амбіції допоможуть вам подолати всі перешкоди та творити чудеса, на які інші не наважуються навіть замахнутися.

Не має значення, наскільки бідна ваша сім’я, не сумнівайтеся у своїх здібностях і будьте амбітними.

  • Якщо ваша сім’я вважає вас нікчемою, вас ніхто не жалітиме.
  • Якщо вашим батькам нема чим платити за медичними рахунками, ніхто не співчуватиме вам.
  • Якщо вас перевершать конкуренти, ви не викличете жалості.
  • Якщо вас покинуть ваші близькі, ніхто не шкодуватиме через це.
  • Якщо ви нічого не досягли до 35 років, вас також ніхто жалітиме.

Тож ризикуйте або займайтеся домашніми справами. У будь-якому іншому випадку ви просто даремно витрачаєте свою юність.