Засновник української студії GSC Game World Сергій Григорович – легендарна особистість у середовищі геймерів і розробників ігор. У 20 років Сергій уже був доларовим мільйонером, у 23 – випустив культову гру «Казаки», у 29 – суперхіт S.T.A.L.K.E.R. Сумарний тираж ігор, створених його студією, перевищує 7 млн примірників.
Чотири роки тому Сергій Григорович вирішив кинути бізнес і «піти на пенсію». Зараз він живе на відсотки від зароблених грошей – понад $1 млн на рік, займається мотоспортом і виховує дітей. Минулими вихідними під час бізнес-фестивалю «Все наше життя – гра» Григорович розповів, як заробив свій перший мільйон, чому крадіжка ідей – це добре, і навіщо потрібно мінімізувати сплату податків. AIN.UA підготував репортаж за найцікавішими тезами цього виступу.
Сергій Григорович: як заробити перший мільйон
Комерційна жилка була в мене з самого раннього дитинства – я щиро любив гроші. Любив великим, світлим і якісним коханням, яке буває 1-2 рази в житті. Я відчув це в 10 років, коли поїхав за програмою обміну до Франції. Я привіз звідти дві відеоігри і після приїзду додому почав здавати їх в оренду однокласникам по рублю на день. Я відбирав у дітей гроші, які їм виділила мама на обід у школі, але зрозумів, що на іграх можна заробляти.
У дитинстві в мене були деякі комплекси. У 10 класі в мене була дівчина, у яку я був по вуха закоханий, вважав, що в нас будуть діти, ми проживемо все життя разом і помремо в один день. Але вона зрадила мене з багатим хлопцем на дорогому мерседесі. Зрештою я цю дівчину втратив. Це було настільки сильною мотивацією, що я сказав, що стану мільйонером і ніяк інакше.
Ще в школі в мене постійно з’являлися різні смішні ідеї. Я хотів розробляти ігрові джойстики, креслив, малював і навіть їздив на завод, щоб дізнатися, скільки мені потрібно грошей на прес-форму для запуску виробництва. У мене були десятки, якщо не сотні подібних ідей.
В один із днів мені попалася на очі комп’ютерна гра Duke Nukem. Я побачив, що файли англомовної озвучки лежать в окремому каталозі, переклав їх російською мовою на тридоларовий мікрофон і запропонував переклад найбільшій російській піратській студії. Вони взяли і видали гру з моїм озвученням. Тоді я виручив $1200 доларів, і це були мої перші суттєві гроші. Ідея була божевільна, реалізація найдешевша, але це було в потрібний час і в потрібному місці.
Після першого перекладу я почав набирати професіоналів високого рівня, які могли ламати ігри та перекладати їх. За кожну гру ми отримували $1500-2000 при витратах на виробництво в районі $300-400. На місяць ми робили до 26 ігор, паралельно видаючи енциклопедії, навчальні програми та дитячі смішні ігри. Ми займалися цим близько двох років і кожен із напрямів приносив приблизно по $500 000. Це і був мій стартовий капітал для створення GSC Game World.
Я ніколи не користувався позиковим капіталом. Я любив перекласти ризики на видавця, але всі продукти фінансував самостійно. У мене є принцип – я вважаю, що якщо ти робиш продукт, то маєш витрачати тільки свої гроші. Люди, які витрачають не свої гроші, не так уважно ставляться до процесу розробки і до ризиків. Вони займаються самообманом, щиро переконуючи себе, що все добре. Тому я б дуже радив стартаперам скористатися моїм досвідом. Відкладіть убік ідеї, на які у вас немає грошей, і робіть те, на що вистачає коштів.
Як втілити ідею в життя
Від самого початку в тебе є ідея, у яку ніхто, крім тебе, не вірить. Але якщо в тебе є віра, то потрібно закривати очі на всі дратівливі чинники і займатися тільки цим. Важливо, щоб сам процес приносив задоволення. Ти не можеш себе змушувати щось робити протягом десятиліть, якщо відчуваєш дискомфорт. У наш час дратівливим фактором може бути будь-що – компаньйон, який невдало трапився, жінка, яка вимагає багато уваги, ще щось. Потрібно прагнути до того, щоб твій робочий день становив 18 годин, і ти міг тривалий час працювати в позитивному дусі. І якщо ти хочеш бути першим, то потрібно піти на жертви і позбутися будь-яких факторів, які відволікають увагу.
При цьому, в нашій країні важливіше йти тактичним шляхом, ніж стратегічним. Життя настільки непередбачуване, що потрібно вміти вирішувати проблеми тут і зараз. Планувати на тривалу перспективу в цій країні неможливо. Принаймні, у мене ніколи не вистачало розуму, щоб стратегічно мислити. Я вивів, що для успішного розв’язання проблем потрібно прибрати негатив, забезпечити максимум вільного часу і розв’язання проблем мінімальною ціною. Найчастіше я не звертав уваги на якість, але робив максимально швидко. Мені здається, що у нас в країні ця стратегія найбільш виграшна.
Забити на податки
Життя – складна штука. Я вже говорив, що потрібно позбутися всіх дратівливих чинників. На жаль, на сьогодні податки – це один із них. Я слабо уявляю щасливу людину, яка вийшла з податкової і радіє, що все заплатила. Що таке держава? Це влада над населенням, яке живе на її території. А що таке влада? З дитинства я зробив висновок, що влада це така штука, яка тобі розповідає як жити. Це насильство, середовище, яке б’є мене, якщо я роблю щось не так, або не чіпає, якщо я молодець.
Податки – це не тільки річ, яка зменшує твою інвестиційну базу, а ще річ, яка заважає робити нові проєкти, бо ти не знаєш, якими негативними емоціями це обернеться в податковій галузі. У житті важлива якась справедливість. Вона ж важлива і в бізнесі. Соціальна справедливість у бізнесі – це справедлива конкуренція і набір правил, за якими працюють компанії. Ці правила мають бути обов’язково однаковими для всіх. І якщо для однієї групи людей правила будуть одні, а для іншої – інші, хтось із них буде в нерівних конкурентних умовах. Якщо в нашій країні одна з компаній, яка займається геймдевом, може повернути ПДВ, а решта не можуть, то вони програють конкурентну боротьбу. Перша компанія отримуватиме більше грошей, кращих співробітників, більший прибуток і, відповідно, займе краще становище на ринку.
Що таке не платити податки? Це мінімізувати їхню сплату. Якщо вас не б’ють і ви можете не заплатити – треба не платити. З тієї простої причини, що ваші співробітники отримають менші зарплати, ніж у вашого конкурента.
Єдиний критерій успіху – гроші
З дитинства в мене було дуже просте розуміння успіху – успіх у того, у кого гроші. Мені здається, це єдиний критерій, який дає змогу оцінити, наскільки до цієї людини варто прислухатися. Багатьох людей, здавалося б, дуже цікаво і корисно слухати, але вони не успішні. Економіст не може бути бідним – це якийсь нонсенс.
На жаль, якщо людина не готова до того, що її будуть обманювати, користуватися й маніпулювати, то ймовірність, що вона стане успішною, сильно падає. Наше суспільство може бути конкурентним, тільки якщо ми дамо більше прав і захисту тим людям, які до цього їх не мали.
Я часто листуюся у Facebook з приводу прав геїв, і вирішив, коли буде наступний гей-парад, то оголошу себе геєм і візьму в ньому участь.
Усе дуже просто – ці люди з якоїсь причини не можуть реалізувати себе в нашому суспільстві, тому що до них упереджене ставлення. Якщо забезпечити до них нормальне ставлення, ми отримаємо аудиторію людей, які здатні розвивати суспільство.
Колись дуже давно я почув фразу, яка стала основоположною в моєму житті. Жити чесно – це не тільки душевний спокій, а й вигода. Після цього я протягом життя постійно отримував підтвердження, що в середньо- і довгостроковій перспективі це завжди вигідніше. Я не пам’ятаю жодного вчинку в житті, коли я міг подивитись назад і сказати, «а ось тут треба було когось нагріти». Чинити чесно було вигідніше завжди.
Від простого до складного
Завжди потрібно розраховувати на власні сили. Якось я слухав Черновецького (Леонід Черновецький – екс-мер Києва, засновник інвесткомпанії CIG) і він навів цікавий приклад. «У мене є банк, ви приходите до мене, берете кредит, при цьому закладаєте 3-кімнатну квартиру, яка дісталася вам від радянської держави. На отримані гроші ви вирішуєте купити в Одесі солоні помідори, привезти їх до Києва, продати і повернути банку гроші. Це чудова ідея, але ви не розвинені на ці гроші в цьому бізнесі. І ось трапляється така ситуація: ви везете помідори з Одеси, в дорозі трапляється мороз, помідори пропадають, і банк забирає квартиру. Ви розвиваєтеся як бізнесмен, тільки якщо відмовляєтеся від позикового капіталу. Дуже важливо, щоб ви оперували сумами, на які розвинені. Якщо ж ви отримуєте гроші, на які ви не розвинені, то з великою ймовірністю, ви їх втратите».
Крадіжка ідей
Крадіжка – це погано. Крадіжка ідей – це добре. Сучасний світ настільки складний, що будь-яка ідея вже є чиїмось плагіатом. Світ не зможе розвиватися, якщо у ідей буде авторство. Від самого початку в нас є певний емоційний бар’єр – ми не хочемо красти ідеї і хочемо створювати власні унікальні речі. Проблема в тому, що це не завжди працює. Законодавчо ідеї не патентуються і, як наслідок, дуже важливо відмовитися від такого бар’єру, як крадіжка ідей.
Красти і компілювати чужі ідеї так, як ти вважаєш за потрібне для даного часу – це добре.
Щойно ти це прийняв, ти починаєш збирати ідеї та втілювати їх, а не відмовлятися від них, бо це вже є. Установка має бути одна – я вкраду і зроблю по-своєму.
Філософія заробітку і витрат
Моя особиста філософія була така. Економити потрібно практично на всьому. Краще купити засіб виробництва гіршої якості, ніж витрачати максимум на отримання кінцевого результату. Якщо вам потрібно купити 3D-принтер, то потрібно купувати найдешевший і з ним намагатися реалізувати ідею. Якщо ви купите його дорожче, кінцевий продукт буде якісніший, але на стартовому етапі незрозуміло, чи окупиться ваша ідея.
У мене є хороший принцип – я ніколи не витрачав на одне починання або купівлю більше 10% свого капіталу. Витрати на рівні 10% здаються мені ідеальною стратегією. Якщо ви купуєте квартиру, не потрібно брати кредит у банку і витрачати на неї останні гроші. Якби у мене не було заощаджень, щоб витратити $150 000 на «Козаки», я б вирішив, що це ризиковано і не вкладав у створення гри.
Раніше на AIN.UA виходила замітка про те, як творець S.T.A.L.K.E.R. дражнив Майдан георгіївською стрічкою.
