Менеджер спецпроєктів AIN.UA Олександр Лінник за кілька хвилин створив жартівливу картинку про перемогу на «олімпіаді мемів» та виставив її у Facebook. За кілька днів вона набрала понад 15 тисяч репостів, Олександра покликали на радіо. Лише кілька людей засумнівалися в тому, що така олімпіада, в якій були учасники «з 9000 країн», взагалі існує. Це яскравий приклад того, чому взагалі є фейкові новини та як вони стають аж такими популярними.
Передісторія
Адміністратори публічної сторінки «В Днепре» 9 січня розмістили картинку, яка розповідає про переможця всесвітньої олімпіади з фізики, школяра з Росії Іллю Кочергіна, інформацію про перемогу якого нібито несправедливо оминули великі ЗМІ, та закликала підтримати хлопця репостами. Через три місяці після публікації лічильник Facebook показував, що пост поширили понад 115 000 разів.
Оскільки в тексті не було зазначено, що школяр насправді з Росії, а картинку розмістили в пабліку про новини Дніпра, багато користувачів, навіть не спробувавши перевірити інформацію, почали активно поширювати новину в українському сегменті Facebook.
Сама історія з Іллею Кочергіним розпочалася ще 2016 року. Тоді після олімпіади з фізики новина про нього з таким самим наративом почали ширити в мережах «ВКонтакте» та «Одноклассники» спочатку у вигляді тексту та фотографії, а пізніше — у форматі вже всім відомої картинки. Сам Ілля, як виявилося, не переміг в олімпіаді, а посів лише 29-те місце, про що написали кілька російських ЗМІ.
Антон Ципко vs Ілля Кочергін
На початку березня українські користувачі почали звертати увагу на те, що Кочергін — росіянин, до України не має жодного стосунку, тому не слід підтримувати його репостами.
А 12 березня з’явилася українська «відповідь» історії про Іллю Кочергіна — картинка про Антона Ципка. Аналогічна за своєю суттю картинка, адаптована для українського користувача, розповідала про непомічену великими ЗМІ та телеканалами історію звичайного сільського школяра Антона Ципка, який переміг на олімпіаді з інформатики в Тегерані.
Фотографія Антона, загорнутого в український прапор, а також текст, написаний українською, не залишив жодних сумнівів у тому, що історія є реальною. У результаті лише за кілька днів, з 12 березня до часу написання цієї колонки, кількість репостів цієї картинки сягнула 133 тисяч.
Як і в кейсі з Іллею Кочергіним, виявилося, що школяр посів не перше місце, а виборов золоту медаль і в загальному заліку посів 8-ме місце, що також є значним досягненням.
Завдаємо удару у відповідь
Олімпіада мемів
У редакції AIN.UA кілька разів порушувалася тема про те, чи варто висвітлювати вірусні картинки про школярів. Уперше, коли ще не було інформації про українського олімпіадника, вирішили не писати. Після появи картинки з Антоном Ципком ця тема знову почала обговорюватися. Водночас, читаючи редакційний чат, я нашвидкуруч створив схожу картинку.
Замінив фотографію Антона на свою, олімпіаду з інформатики в Тегерані на «олімпіада мемів» у Горішніх Плавнях, кількість учасників та країн, на канонічні 100 500 та 9000, а щоб підкреслити серйозність перемоги, додав у кутку картинки медаль «Пурпуровий Пепе» (адаптований варіант американської медалі «Пурпурове серце»).
Після того, як з картинки посміялися в редакції, я вирішив опублікувати її на своїй сторінці у Facebook, чекаючи під постом реакцій «Ха-ха» від своїх 328 друзів.
Але щось пішло не так
Після публікації, як первинний посів, її перепостили редактор Оля Карпенко та менеджер проєкту Стас Ямковий. За кілька хвилин я помітив, що її розмістили на своїх сторінках мої родичі. Через годину після публікації картинка вже мала до двох десятків репостів від знайомих (і не лише) мені людей.
Ті самі родичі, які одними з перших почали поширювати картинку, не звернувши увагу на олімпіаду мемів, Пурпурового Пепе та підозрілу кількість учасників, почали мені дзвонити з привітаннями. Бажали успіхів та щиро вітали з перемогою в олімпіаді, якої не було й не могло бути. Посміялися.
Надвечір лічильник репостів показував близько сотні поширень. Під моїм постом почали з’являтися коментарі незнайомих мені людей, а підписи до самих репостів іноді були смішнішими за картинку. Багато користувачів не побачили в ній нічого підозрілого, а інформацію сприйняли за чисту монету, лаючи олігархічну владу за те, що вона нічого не зробила для підтримки чемпіона.
За добу кількість репостів почала зростати швидше, сягнувши тисячі. Facebook нарешті припинив надсилати мені повідомлення про те, що хтось зробив репост (дякую, Марку!). 17 березня, менш ніж за дві доби, лічильник показував уранці 2000, через кілька годин уже 5000, а надвечір — 10 000 репостів.
Швидкість поширення зростала лавиноподібно. На момент публікації цієї колонки лічильник показує понад 15 000 репостів.
Десятки людей почали писати мені в особисті повідомлення і додаватись у друзі. Хтось щиро вітав, один користувач поцікавився, куди скинути біткоїни на честь перемоги, але більшість звинувачували в тому, що я поширюю фейкову новину і стою на службі Кремля, або намагалися довести, що кількість країн набагато менша за 9000.
Хто всі ці люди
Спочатку картинку поширювали переважно ті, хто розумів, що це жарт, з гумором підкреслюючи абсурдність спекуляцій на уявних перемогах незнайомих людей. Але трохи згодом абсолютна більшість людей щиро репостили картинку, вірячи в те, що я справді переміг і потребую підтримки.
Доходило до смішного, коли той самий користувач спочатку поширював до себе на сторінку фейк з Антоном Ципком, а згодом — мою картинку з майже ідентичним текстом, у якому йшлося про олімпіаду мемів.
Пробігшись сторінками десятка людей, стало зрозуміло, що у більшості з них однакова схема поведінки в мережі. Вони активно репостять фейкові новини з клікбейтними заголовками, на кшталт «ТАКОГО ПОРОШЕНКО НЕ ОЧІКУВАВ — ГРОШІ АХМЕТОВА ВІДДАДУТЬ УКРАЇНЦЯМ», розміщених на сайтах сумнівній якості. Помітив, що більшість таких псевдо-ЗМІ мають сайти з налаштованою опцією Instant Articles, що дає змогу відкривати сторінку за частки секунди, не завантажуючи окремий сайт у мобільному браузері. На таких сторінках доступна монетизація трафіку через показ банерів рекламної мережі Facebook.
Фейкові новини
Для популяризації цього посту про олімпіаду мемів не знадобилася реклама чи посів в інших пабліках — картинка самостійно отримала тисячі репостів.
Is there really a big difference between bots that retweet fake news without thinking and humans who retweet first and think later?
— Sam Altman (@sama) 16 марта 2018 г.
Чи є справді велика різниця між ботами, що ретвітять фейкові новини, і людьми, які спочатку ретвітять, а потім думають?
Ця проблема не нова — фейкові новини в інтернеті існують стільки, скільки існує сам інтернет. Однак зараз, завдяки механізму роботи репостів і ретвітів, а також кількості користувачів, набагато легше поширювати неправдиву інформацію заради монетизації трафіку або інших цілей. Цукерберг заявив, що вкотре змінить стрічку, щоб зменшити кількість фейків. Але навіть мій профіль з трьома сотнями друзів, згодився для поширення свідомо фейкової новини. Жодні інструменти позначення фейкових новин не подолають бажання ділитися інформацією, що викликає емоції.
Мене вже встигли покликати на ефір на радіо, щоб розповісти про перемогу на «олімпіаді», але при цьому ніхто на самій радіостанції навіть не намагався дізнатися, чи це правда. Кількість тих, хто посміявся або написав, що це фейк, мізерно мала в порівнянні з тими, хто поширив допис. Перевіряйте інформацію й не поширюйте все без розбору.
Автор: Олександр Лінник, менеджер спецпроєктів в AIN.UA
