Чергова гра, яку AIN.UA тестує для рубрики про настолки, це — детективна загадка, яку гравцям задає привид, що мешкає у старовинному будинку. Тут аби виграти, доведеться звернутися не до своєї логічної сторони, але зануритися у світ снів, уяви та туманних асоціацій. Граємо в українську детективну гру «Містеріум».
Що це за гра?
«Містеріум» — це українська гра, яку створили Олег Сидоренко та Олександр Невський, і яка назбирала купу міжнародних нагород, як гра року, найкраща сімейна гра тощо. За основним принципом вона нагадує одночасно Alias, Dixit та «Імаджинаріум», адже перемога тут залежить від того, наскільки добре гравці вміють розпізнавати асоціації.
Зав’язка одразу інтригує: адже гравці опиняються у ролі екстрасенсів, запрошених до старовинного будинку із привидом, щоб розгадати таємницю вбивства у стінах маєтку, і принести спокій його мешканцям. Маємо плюсик до гри від любителів детективного жанру в усіх його проявах.
Ще один бонус гри — оформлення та графіка: вона запакована у гарну жерстяну коробку типу тих, у яких моя бабуся ховала прикраси, нитки або рахунки за комуналку; арти на гральних картках — дуже якісні, гру приємно тримати в руках, розпаковувати й роздивлятись. Про мінуси поговоримо трохи згодом.
Які правила?
Для початку гравцям доведеться визначити: хто буде грати за привида, а хто — за команду екстрасенсів. Завдання привида — донести до екстрасенсів, хто ж справжній убивця, а екстрасенси, відповідно, мають за натяками привида розв’язати цю загадку правильно. Адже привид — це душа колишнього господаря маєтку, якого покарали за убивство несправедливо, він хоче віднайти справедливість та справжнього злодія, щоб упокоїтися з миром.
Як відбувається розслідування? Спочатку залежно від кількості гравців та рівня складності команда обирає карти персонажів, локацій та предметів. Персонажі — на кшталт няні, поштаря, кухаря, гонщика і тому подібних — це фактично список підозрюваних, що у день убивства були у маєтку. Локації — це кімнати та місця, де персонажі перебували у цей момент. А предмети вказують на те, чим саме вони займались.
А тепер найцікавіше: привид від початку гри знає, який персонаж де був і чим займався. Але донести це знання до гравців він може виключно натяками, навіваючи на них сни за допомогою гарно оформлених карток сну, от таких:
Наприклад, якщо привид хоче натякнути гравцеві на годинникаря, то підбиратиме картинки з пісочними годинниками, коліщатками та усілякими механізмами. Якщо хоче вказати на гонщика — вибере динамічні картинки з транспортом та дорогами.
І на цьому моменті настає певна складність. Адже картки сну — це несюжетні фантасмагоричні картини (якими і бувають справжні сни), а отже підібрати картку чи декілька, що прямо вкажуть на певного персонажа — не завжди просто. Самі спробуйте засоціювати привид вовка у примарному лісі із перукарем.
Оскільки успіх команди залежить від уміння привида підбирати асоціації, та від уміння гравців ці асоціації віднайти та розтлумачити, під час гри не обійтися без палких обговорень. І якщо привидові випали особливо втаємничені карти, без явних “ключів” до якоїсь з професій, розв’язати загадку буде складнувато. А час на її розв’язання обмежений.
Можливий мінус гри: що після кількох партій команда більш-менш вивчить картинки усіх 84 карт сну, і грати стане трохи нудніше, адже на кожну карту вже будуть готові асоціації. Втім, це легко поправити за рахунок карт із доповнень до гри або навіть інших ігор типу Dixit.
Для кого підійде гра?
Гра підійде команді від двох до семи гравців, і непогано підійде для сімейного дозвілля з дітьми, адже правила тут прості, а партії — недовгі, по 30-40 хвилин. Якщо вам до вподоби детективи, страшні історії про привидів, і якщо ви би хотіли прокачати асоціативне мислення — це непоганий варіант.
В українських інтернет-магазинах гра коштує десь 700-800 грн.
