До повномасштабної війни Анна Білик працювала в консалтинговому агентстві OD&D. Разом із колегами вона допомагала компаніям наводити порядки в управлінських процесах, операційній діяльності та логістиці.
Тепер жінка об’єднала підприємців і професійних менеджерів у благодійний фонд «Воля і людяність». Фокус організації — закупівля спорядження для ЗСУ, а також доставка й розподіл гуманітарки. Паралельно фонд релокує бізнеси на захід України.
Як консалтинговий досвід допомагає зберегти життя військовим, цивільним і компаніям, Анна розповідає на AIN.Business.
Ключова компетенція
Я маю досвід роботи в державному секторі. У 2017 році працювала на проєкті Мінекономіки в команді підтримки реформ. Ми робили комфортні умови для розвитку бізнесу, аби частка малого й середнього бізнесу зросла й наблизилася до європейських країн. Тоді в Польщі вона складала 38% ВВП, коли в Україні трималася на рівні 12-13%. А коли левова частка належить не олігархам і корпораціям, це показник ліберальної економіки.
Згодом приєдналася до агенції OD&D як спеціалістка з операційної ефективності й логістики, це моя ключова компетенція. Загалом моя особиста місія завжди була підвищувати управлінські стандарти українського бізнесу, аби він легше інтегрувався у світову економіку.
Ми займалися стратегічним плануванням, оптимізацією бізнес-процесів, залученням інвестицій тощо. Допомагали компаніям різного масштабу скоротити витрати, перейшовши від хаотичного ведення бізнесу до системного. Останній мій довоєнний проєкт — стратегія розвитку логістики для одного з найбільших гравців e-commerce в Україні.
Стратсесія, якої не сталося
24 лютого о 10:00 в нас мала бути стратегічна сесія. Хотіли обговорити, як допомогти компаніям у стані невизначеності: наприклад, навчити їх планувати роботу не на довгий період, а на тиждень. Думали запропонувати поради для підтримки духу віддаленим командам, запустити серію вебінарів про психологічну безпеку.
Чимало клієнтів скаржилися, що інвестори бояться вкладати кошти через новини про наближення війни. Хтось не хотів стартувати консалтинг, бо не розумів, чого чекати далі. Ми не вірили в повномасштабну війну, тож зібрали всі інсайти і збиралися їх обговорити. Зустріч так і не відбулася.
Консалтинг зупинився повністю. У перші місяці проєкти були на стопі. Клієнти почали оживати на кінець квітня-початок травня. Хтось заморозив великі проєкти до осені, хтось готовий співпрацювати в обмеженому режимі. Водночас з’явилися нові запити на рекрутинг, адже команди розвалюються.
Згодом ми почали отримувати релокаційні запити, мовляв, потрібно вивезти бізнес або вивезли, допоможіть прижитися на новому місці.
З усіх боків сиплеться
Через два тижні я зрозуміла, що команда OD&D розкидана по різних містах. Я в Одесі, ще два співзасновники фонду: Вадим Задорожний — в Ужгороді, Едуард Савош — у теробороні під Києвом. Кожен стихійно десь волонтерив.
Коли міський голова одного з міст на Одещині проголосив створення волонтерського штабу, я підійшла до секретаря і запропонувала зробити це організовано — з кол-центром, складом, обліком. Узялася як за консалтинговий проєкт. Ми розділили обов’язки з іншими волонтерами, за два-три дні побудували процеси й почали обслуговувати переселенців.
Приїжджало багато журналістів з інших країн. Говорили, що ніде не бачили, щоб так прозоро й чітко був організований розподіл гуманітарки. Зараз штаб працює без мене.
Паралельно прилітали запити на кшталт: «Ань, ти ж логістикою займалася: де знайти машину чи склад, як перевезти, що з документами?» Це були знайомі знайомих, по 50 людей на день.
Я зрозуміла, що такі запити також потрібно систематизувати. З усіх боків сиплеться. Створила групу в телеграмі, куди додала перевізників, які згодилися їздити за гуманітарний тариф або тільки оплату палива. Зібрала вісім одеських волонтерів, які обробляли заявки та координували перевезення від точки А до точки В.
Іти в масштаб
На початку квітня я зв’язалася зі своїми партнерами. У нас було бажання сфокусуватися і робити більш масштабні речі: перейти від доставки ящика на блокпост до суттєвих партій. З часом ми почали відсікати маленькі заявки і працювали з вантажами від 5 тонн.
Аби йти в масштаб, треба було оформити волонтерство юридично, а також налагодити фандрейзинг з компаніями, які можуть нам донатити. Едуард — юрист, розробив усю документацію. 13 квітня зареєстрували фонд.
Оскільки наша діяльність ціннісно-орієнтована, назвали його «Воля і людяність». Такий підхід до життя: проєкти й процеси людиноцентричні, але залишається свобода вибору, з ким і як працювати, які ідеї генерувати.
Частина колективу з консалтингового агентства зараз працює у фонді на волонтерських засадах. Зібрали команду до 10 людей.
Евакуація
Окрім перевезення вантажу, я отримувала запити на релокацію бізнесу. Мене знаходили через сарафанне радіо.
Першими зверталися харківські компанії: типографія, сировинні підприємства, сувенірна продукція, фабрика штучних квітів. У квітні, коли Харків постійно обстрілювали, було важко знайти перевізників, готових туди їхати. У нас уже була база контактів — за притомні гроші. Комерційний тариф становив до 100 000 грн, ми знаходили в 3-5 разів дешевше.
Вивезли кілька машинобудівних підприємств з Донецької області, куди й перевізники не хотіли їхати, і військові не пускали. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Чугуїв, дуже небезпечно. Боліло серце відправляти туди водія, коли я не можу гарантувати йому безпеку. Але в нас був такий водій на зерновозі, який сказав: «Поїду й заберу все, що скажете».
Релонч
Також допомагаємо адаптуватися на новому місці. До нас зверталася харківська мережа магазинів техніки й аксесуарів. З обладнання власники вивезли комп’ютери й складські сканери. Друзі надали їм склади на заході.
Підприємці просили допомогу в організації складу та логістики — бюджетно, без зайвих витрат. Ми шукали для них дешеве обладнання: знайшли пластикові контейнери, прикрутили колесики до палет, щоб були як візочки.
Також передивилися штат, набрали людей на місці у Львові. З персоналом проблем не було, адже росіяни знищили багато складів уздовж Житомирської траси. Тож у Львові була робоча сила з київської логістичної системи.
Якщо говорити про машинобудівництво, яке обслуговує великі компанії на кшталт Азовсталі, то такі компанії не можуть швидко переорієнтуватися. Та рано чи пізно це відбудеться.
Знаю компанію, яка вже здійснювала релокацію в 2014 році в Лисичанськ, а тепер вимушена переїжджати ще раз. Тоді довелося перебудовувати всю систему, бо вони обслуговували російські підприємства. Тобто за ці вісім років команда знайшла собі нові ринки, якось адаптувалася, а тепер — заново.
Торгівлі прижитися легше. Конкуренція на заході підвищилася, але й попит збільшився. Уже маємо клієнтів, які на початку травня досягли середніх показників за 2021 рік.
При цьому змінилася структура попиту: продають більше дешевих товарів, менше дорогих. Це теж нюанс оптимізації, адже ти продаєш більше товарів, виторг той самий, але логістичні витрати при цьому швидше за все зростають.
Як звернутися по допомогу
Можна заповнити заявку на сайті, писати у фейсбук та лінкедін. Фонд допомагає всім, окрім компаній, які досі працюють з росією та білоруссю. Просимо підприємців по можливості оплачувати паливо, операційні витрати.
У найближчий час маємо два великі проєкти для ЗСУ: закуповуємо вантажний транспорт для армії, а ще професійні тактичні аптечки. Вони потрапляють лише до рук досвідчених бійців, начмедів і опорних шпиталів. Плюс ми навчаємо підрозділи, до яких ці аптечки передаємо.
Також продовжуємо евакуювати бізнеси із зони бойових дій та консультувати їх щодо перезапуску. Хочу зробити програму, де консультанти надаватимуть консультації за донати ЗСУ. Уже знайшла шістьох партнерів, згодних на участь.
Крім того, фонд випустив власні токени на блокчейні Solana і планує лістинг на одній із криптовалютних бірж. Для донорів — це потенційна можливість отримати дивіденди за куплені токени й водночас зробити донат. Для фонду — ще один спосіб продовжувати фінансувати свою діяльність.
