Співзасновник відомого естонського стартапу Pipedrive, ІТ-підприємець Рагнар Саас з кінця березня пригнав українським бійцям 60+ позашляховиків. Він допомагає підрозділам, які знаходяться в на «передку» — на Харківщині, Луганщині, Миколаївщині. А команда коворкінгу Lift99, який Рагнар відкрив у Києві, допомагає з логістикою та збирає гроші та забезпечує українських солдатів усім необхідним.
В інтерв’ю редактору AIN.UA Рагнар розповів, з чого почалась ініціатива, хто і як доставляє автомобілі на потреби українській армії і як особисто на нього вплинула ця війна.
Як повномасштабне вторгнення росії в Україну вплинуло на вас особисто?
Я дізнався про нього через 30 хвилин після початку, 24 лютого близько 5 ранку. У нас в Lift99 був заздалегідь підготовлений план на випадок, якщо почнеться повномасштабна війна, і що робити в такому випадку. Тож як тільки вона почалася, вся команда підскочила і виїхала з Києва ще до 7 ранку, коли на дорогах почалися жахливі затори.
Перші два дні були дуже депресивними. Ми в Естонії неначе дивились якийсь фільм жахів, але для українців це було реальністю.
На другий день, коли жах трохи притупився, я перерахував $20 000 на українську армію. Якщо в перший день важко було отримати інформацію, то вже на другий стало зрозуміло, що Україна залишиться державою. В понеділок я давав інтервʼю естонському бізнес-виданню і чітко заявив, що на мою думку Україна вистоїть і залишиться незалежною, і рано чи пізно підтягнуться союзники.
Мати моєї дружини переїхала з України до Таллінну, але скоро вона планує повертатися додому. Так, мій звʼязок з Україною настільки тісний, що я не міг залишатися осторонь.
Ви допомагаєте українським захисникам з автомобілями. Розкажіть, як зʼявилась така ініціатива?
Щойно команда Lift99 евакуювалась до Львову, вони почали моніторити, як можна допомогти. В перші дні були переважно базові потреби, на зразок бронежилетів, аптечок тощо. Було потрібно буквально все. І вони зібрали приблизно $700 000 пожертвувань, і це вражає. На сьогодні цифри можуть бути більші, сума постійно змінюється.
Памʼятаю, це був третій тиждень березня, коли підрозділ, що стояв поблизу Харкова, сконтактував з нами – їм потрібна була машина. Та, що в них була до цього, заглухла прямо посеред битви. Я десь читав, що Литва активно допомагає Україні авто. Тож я негайно зайшов на естонський сайт продажу авто, знайшов Toyota Hilux і вже на наступний день купив її.
Я опублікував пост в соцмережах про те, що купив авто для українських бійців у Харкові, і на моє здивування мені почали писати багато людей. Хтось хотів продати машину, хтось пропонував навіть подарувати, і кількість таких повідомлень зростала.
Щоб ви розуміли, я купив ту машину в неділю і написав, що гнатиму її в Україну у пʼятницю. І за ці чотири дні у нас було вже 14 машин з водіями, готові виїжджати з Таллінну о 6 ранку у пʼятницю!
Пригадую, що я тоді потягнув мʼяз на нозі і ледве міг ходити, але вже опівночі ми прибули на кордон. А в суботу по обіду машини вже були у Львові.
На сьогодні ми надіслали в Україну вже 63 машини. І я вже збився з підрахунку, але, наскільки я памʼятаю, ми допомогли 40 різним підрозділам, переважно з Харкова, Миколаєва та Донбасу.
І я пишаюся, що один з цих підрозділів – 227-й батальйон 127-ї бригади Територіальної Оборони при ЗСУ в Харкові – саме на естонській машині контратакували і знищили найсильніший осійський танк Т-90М «Прорив», і вийшли на російський кордон!
Хто окрім команди Lift99 допомагав вам закуповувати авто? Переважно підприємці чи були і звичайні люди?
Дехто з підприємців брав участь, так. Наприклад, естонський стартап Veriff надіслав одну машину і Klaus надіслав дві машини. Також один венчурний капіталіст надіслав машину, і ще одна приїхала від ангел-інвестора.
Але були і звичайні люди. Наприклад, пенсіонер з півдня Естонії, який пожертвував всю свою пенсію за місяць на покупку авто. Також мені подзвонив голова малесенького муніципалітету на заході Естонії і сказав, що у них є на балансі Toyota Hilux, яку громада вирішила пожертвувати українській армії.
Також мені писали люди не тільки з Естонії, а й інших країн. Наприклад, грузинка, яка проживає в Канаді і збирає гроші на допомогу Україні. Також багато українців-волонтерів зі США.
Взагалі в Естонії важко купувати машини, тому що цей ринок у нас буквально порожній. Але люди в нашій країні дуже хочуть допомагати хоч чимось, і їх так багато! Наприклад, минулого тижні до нас долучилися волонтери, щоб фарбувати машини у мілітарні кольори.
Як вам вдалося привернути так багато уваги до ініціативи?
У мене досить розвинений нетворк, у тому числі і у соціальних мережах. Тож коли я оголосив, що повезу авто в Україну, мені написали багато людей.
Варто зазначити, що в першому конвої мене супроводжували переважно люди, з якими я не був до цього знайомий. Але потім доєдналися колеги з Lift. Вони приїздили по машини, перевіряли їх і взяли на себе всю бюрократію. А ще у нас є графічний дизайнер, який організовує перефарбовування.
Сьогодні всі в Lift99 працюють, щоб доставляти авто напряму підрозділу у максимально стислі строки. Це основне. Нам пощастило знайти партнера у Львові, який допомагає нам сьогодні пришвидшити перетин кордону – тепер це займає не більше двох годин. Як правило, ми приганяємо авто на польський кордон, там їх забирають дівчата від партнера і далі переганяють в Україну. Все відбувається дуже швидко, і солдати отримують авто вже на наступний день, а буває що і в той самий день. Залежить від їх локації.
Зараз все дуже швидко змінюється, і ми постійно переосмислюємо, як можемо щось змінити. От, наприклад, минулого тижня ми передавали авто в Сєверодонецьк, і командир був дуже зворушений. Він буквально плакав, тому що через брак коліс втратив багато побратимів. Ми дістали саме те, що він просив – Toyota Landcruiser, і на цей раз ми гнали її напряму з Таллінну у Київ, а вже звідти – на локацію.
В цілому в тому конвої ми пригнали 7 машин в Луганську область, де сьогодні точаться найбільш запеклі бої.
З якими труднощами довелося стикнутися і як їх долали?
Коли ми їхали самим першим конвоєм, ми гадки не мали, чи взагалі зможемо переїхати через кордон. Ми не знали, як юридично все оформимо і які нам потрібні документи…
Польські митники були дуже спантеличені, вони не знали, як нас пропустити. Ми довго пояснювали їм, хто ми і що, і нарешті заїхали в Україну.
Основні труднощі завжди повʼязані з логістикою. В перший раз ми не знали, як багато часу піде на це, на той момент на кордоні з-боку Європи в Україну були дуже великі черги. Нам пощастило, що ми перетнули кордон за декілька годин. Потім ми навчилися робити це швидше завдяки нашим партнерам.
Ще дуже важко відмовляти людям, які хочуть пожертвувати авто. Найвищий наш пріоритет – машина повинна бути у відмінному стані, тому що вона буде експлуатуватись в екстремальних умовах. Дві машини, які ми пригнали в Україну, зламалися. Після цього ми робимо доскональний техогляд кожного авто, щоб переконатися, що з ним все добре. І якщо ми бачимо, що є ризик, що машина не витримає, ми ввічливо відмовляємо людям, хоча вони надзвичайно добрі і хочуть допомогти.
У вас є партнери в росії? Що вони думають про цю війну?
Ні, жодних партнерств у росії у мене немає. Більшість росіян, яких я знаю, давно виїхали за межі РФ. Всім їм дуже соромно через цю війну.
Коли ви востаннє були в Україні та чи плануєте візит найближчим часом?
Востаннє я був в Україні 28 березня, коли пригнав 14 авто до Львову для української армії. Тепер я планую відвідати Київ, орієнтовно у червні.
Нещодавно ви відкрили київський Lift99. Чому вирішили це зробити?
Це було рішення команди. Вони обговорювали, як допомогти відбудовувати екосистему і дійшли висновку, що найкращий спосіб це робити – повернутися в Київ і знов, крок за кроком, повертати стартап-комʼюніті до життя. Звичайно, враховуючи безпекову ситуацію, на це знадобиться час. Але зараз команда Lift99 намагається бути корисною для стартапів, допомагати їм масштабувати їх бізнес глобально та виходити на міжнародні ринки.
Перше запитання, це де всі наші резиденти? Багато з них сьогодні розкидані по всьому світу: хтось в Португалії, хтось в Берліні, але є й ті, хто лишився в Україні. Люди потроху повертаються до Києва, навіть незважаючи на проблеми з пальним.
Тож, якщо ви хочете будувати продукт, долучитися до стартапу або дізнатися більше про екосистему – пишіть їм в соцмережах.
Розкажіть про українські стартапи, в які ви інвестували. Як у них справи?
Я проінвестував шість стартапів, і майже половина з них лишаються в Україні. Жоден з них не закрився. У березні я зустрічався у Львові з засновниками Awesomic, то вони взагалі не відчули значного падіння через повномасштабне вторгнення. Було невелике у лютому і березні, а в квітні вони вже повністю пристосувалися до нової реальності і знову почали зростати, отримувати більше трекшену. Вони не сильно залежать від українських клієнтів.
Сьогодні більшість українських стартапів поєднують роботу над проектами з допомогою армії та волонтерством.
Я не помітив великого спаду, і відверто це мене вразило. Те, як люди адаптувалися, як вони працюють на два фронти і знаходять вихід у такі важкі часи.
Я підтримую звʼязок з усіма нашими стартапами з України. Нещодавно я зустрічався з СЕО Legal Nodes Маргаритою, яка приїжджала до Естонії (вона переїхала в Лондон ще до початку повномасштабного вторгнення). Mate Academy також в Україні. І у всіх у них все добре.
Чи плануєте ви й надалі допомагати Україні?
Звичайно. Ми з командою постійно оговорюємо, як можемо допомагати. Сьогодні ми бачимо, що інші країни починають потроху надсилати військову допомогу, багато що вже приїхало. Але наша ініціатива продовжує працювати, тому що на війні все дуже швидко змінюється. І ще більшим питанням після перемоги стане відбудова України.
Світ побачив, що Україна і українці – найсильніші. І це певно єдине хороше, що є у цій війні. Допомога від Естонії, Польщі, Латвії та інших країн світу безпрецедентна. Моя дружина з України, і вона ще ніколи не бачила в Естонії так багато українських стягів.
Україна стала найбільшим глобальним брендом. А українські герої надихатимуть не одне покоління на всій Землі.
