«Якби ракети потрапили в склади, ми, можливо, не вижили»: як відновлюється Rozetka

Засновник Rozetka Владислав Чечоткін дав велике інтерв’ю виданню Forbes, де розповів про стан своєї компанії. Скільки людей залишилось працювати в команді і що насправді означав лист до співробітників у березні. Редакція AIN.UA обрала найцікавіші тези з розмови Чечоткіна.

Про початок війни

Коли почалася війна, ми росли з шаленою швидкістю як компанія. Величезна кількість незакінчених будівель, великі зобовʼязання перед банком. І, звичайно, це вплинуло на перші дні та на перше моє враження від того, що відбувається. З режиму нестримного зростання, з режиму серйозних інвестицій ми перейшли до режиму для себе традиційного: зібралися, уважно дивимося на витрати та ефективність тут і зараз.

Про лист до співробітників

Потрібно розуміти дати цього листа. Він був відправлений 16 чи 18 березня, а написаний ще раніше. Тоді Київ був заблокований, Броварський та Бориспільський напрямки постійно обстрілювали. Я не був певен, що ми цю справу переживемо. І це були не субʼєктивні, а обʼєктивні причини. Rozetka не стала б російським бізнесом, якби росіяни дійшли до Києва. А якби ракети потрапили в наші склади, ми, можливо, не вижили б.

Який стан Rozetka сьогодні

Ми переходимо від етапу виживання до етапу відновлення та планування свого майбутнього. Ми знову менш оптимістичні: плануємо по-українськи. Тобто розраховуємо на свої сили та мало віримо в чарівника на блакитному вертольоті. В інвестора якогось.

Три головні проблеми компанії

Головна проблема – війна в Україні. А друга проблема – це те, що у звʼязку з війною у нас споживачів поменшало. Ми бачимо це за цифрами. Третя проблема – це курс гривні.

Про комісію

З початку повномасштабного вторгнення до 15 березня ми не брали комісію взагалі. Потім наступні 15 днів – 50%. А із квітня повернули повністю. Але щодо військових товарів комісії не було з 24 лютого. Її немає і зараз.

Про скорочення айтішників з Rozetka

Уже 27 лютого наші айтівці почали отримувати пропозиції щодо роботи. Від різних компаній. Коли я розумію, що люди отримують пропозиції про роботу, а я не знаю, що в мене буде завтра, моєю першою реакцією було повідомити їх, що в нас немає з чого платити зарплату.

Нам вдалося зберегти кістяк команди. У квітні–травні ми в результаті відновлення бізнесу зібрали якусь кількість людей. Але, на жаль, у березні розлучилися з великою частиною команди. Загалом працюють 50%. Частина людей частково зайнята. Це потрібно і для того, щоб відповідати трудовому законодавству, і щоби більше людей могли отримувати зарплату.

Які товари продаються найкраще і найгірше

У нашому бізнесі основні драйвери зростання – продукти харчування. І товари подвійного призначення. А основні «постраждалі» – це товари для дітей та жінок. Ми дуже сильно відчуваємо та бачимо, що жінок та дітей стало набагато менше в Україні, ніж було до цього.

Про діалог з постачальниками

У нас у цілому згоріло, захоплено чи розбомблено 25 магазинів, частину товарів втрачено у процесі перевезення у перші дні вторгнення. І ми переговоримо з постачальниками про те, що будемо далі з цим робити. А в цілому позиція така: після війни вирішуватимемо.

До війни постачальники звикли, що ми платимо за графіком. І після того, як почалася війна, вони вимагали оплати за графіком. При тому що склад заблоковано або не було продажу. І тут відбувався процес переговорів: або постачальник забирав товар, або входив у наше становище.

Про неправильні рішення

Коли конкуренти останніми днями перед війною вивозили магазини з Херсона, Маріуполя та інших міст, ми принципово цього не робили. Тому що не дуже вірили, що туди війна дійде, і я був певен, що наші воїни матимуть змогу відстояти міста. Але в той же час я розглядав вивезення товару та евакуацію магазинів із цих міст як дуже поганий знак для своїх співробітників.

Чи мав я рацію, чи ні – не знаю. Найімовірніше, був неправий. Можливо, у нас економічні втрати були б меншими. І люди були б живі, бо вони залишились у цьому місті та ходили на роботу.

Про плани

Ми беззбиткові. Звичайно, хотілося б повернутися до довоєнних обсягів та амбіцій. Але в країні, де йде війна, один снаряд може закінчити все те, що в тебе є, коли кожен день хтось гине з твоїх знайомих чи знайомихзнайомих, розповідати про те, що хотілося б, неправильно.