Оксана Дубик майже місяць прожила в окупованому Маріуполі та виїхала до Львова. Але і там не знайшла спокій, адже дізналася, що її чоловік, захисник Маріуполя, потрапив до полону. Щоб відволіктися від тривожних думок, Оксана разом із двома землячками наважилася на відкриття квіткової крамниці «Азалія».
Журналістка AIN.Business розпитала Оксану з чого розпочався її бізнес, як крамниця обростає постійними покупцями та як вдається розвивати компанію завдяки підтримці львів’ян, а також грантам.
Нагадуємо, AIN.Business продовжує збирати історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:
«Вклали в бізнес 100 000 грн»
До переїзду у Львів Оксана не мала відношення до квіткового бізнесу. Вона працювала виконробом у великій будівельній компанії в Маріуполі — але це залишилося в минулому. Через війну вона втратила роботу й будинок, тож на новому місці довелося все починати з нуля.
«Перші три тижні у Львові я не знала, куди себе подіти. Майже не спала, шукала інформацію про чоловіка. Не розуміла, що робити далі», — пригадує Оксана.
Вона почала шукати знайомих, які теж змогли виїхати з Маріуполя і тепер опинилися поблизу. На зв’язок вийшли дві землячки — Олена та Катерина. Вони вже кілька років займалися продажем квітів, тож запропонували Оксані разом відкрити крамницю у Львові. Вона погодилася — відчула, що потрібно чимось себе зайняти, щоб врятуватися від відчаю.
Партнерки вклали у бізнес близько 100 000 грн. Це були всі заощадження, які вони вивезли з окупованого Маріуполя та могли собі дозволити виділити для справи. Розрахувавши бюджет, вони швидко знайшли приміщення за адресою вул. Городоцька, 84. За словами Оксани, це вдалий вибір, адже там поблизу немає інших квіткових крамниць.
«Приміщення було у дещо занедбаному стані, тож ми зробили там ремонт. Закупили квіти та у липні відчинили двері для покупців», — розповідає Оксана.
«Закуповую ті квіти, які брала б для себе»
Невдовзі Катерина виїхала за кордон, тож Оксана з Оленою залишилися вдвох. Але згодом й Олена переїхала до Запоріжжя. Втім, вона продовжує займатися крамницею віддалено: веде фінансовий облік, подає заявки на гранти, а також веде сторінку «Азалії» на Facebook.
Оксана ж працює безпосередньо на місці. Раз або два на тиждень вона їздить на оптовий ринок, закуповує квіти та привозить їх у крамницю. Поки що асортимент квіткарні обмежений лише рослинами у горщиках. Адже щоб зберігати зрізані квіти, потрібен холодильник. Він коштує близько 160 000 грн, у бізнес-партнерок поки що не вистачає на нього грошей.
«У мене немає освіти флориста, тож під час закупки я обираю квіти просто на свій смак. Які б купувала для себе, ті беру й для крамниці. Якщо людина запитує про рослину, а у нас її немає, то наступного разу вона буде обов’язково», — пояснює Оксана.
Також вона спостерігає, які квіти мають більший попит серед покупців. Наприклад, зараз сезон хризантем.
Прибуток від продажів Оксана вкладає в розширення асортименту. Наразі в «Азалії» є запас товару на 46 000 грн — близько 30-40 видів рослин. Квіткарня працює щодня, без вихідних. Середній денний виторг — 2000 грн.
«Ключова складність, з якою я стикаюся, — повітряні тривоги. У цей час крамниця зупиняє роботу. Тому, якщо в якийсь день багато тривог, то і загальний виторг менше», — пояснює Оксана.
Крім того, орендна плата за приміщення прив’язана до курсу долара, тому у гривневому еквіваленті вона останнім часом збільшилася. Через це у крамниці зростають операційні витрати. Втім, Оксана впевнена, що бізнес з цим впорається.
«Львів’яни підтримують крамницю»
За три місяці роботи у Оксани з’явилося чимало постійних покупців. Вона розповідає, що жителі сусідніх будинків повертаються щонайменше раз на місяць, щоб придбати нову рослину.
«Львів’яни дуже люблять квіти. Навіть під час війни люди намагаються себе порадувати. Хтось бере наші товари для своєї оселі, хтось — на подарунок», — ділиться Оксана.
Переважна частина покупців — жінки. Серед них багато панянок поважного віку: вони обирають не дуже дорогі рослини, але купують їх постійно. Молодші жінки, яким 30-50 років, можуть собі дозволити квіти за вищою ціною.
Заходять до крамниці й чоловіки. За словами Оксани, в Маріуполі вона майже не знала хлопців, які б цікавилися домашніми рослинами. Але серед львів’ян це більш поширене хобі: чоловіки чудово розбираються у вазонах.
Також до «Азалії» приходить багато молоді — зазвичай ті, хто побачив статті чи відео про Оксану у соцмережах або ЗМІ. У такий спосіб вони підтримують її справу.
«Одного разу хлопець зайшов до крамниці, залишив 1000 грн і нічого не купив — сказав, це нам на розвиток. І це не одиничний випадок. Люди допомагають, хто чим може. Наприклад, рекламну вивіску на склі для нас також замовили та оплатили місцеві знайомі», — розповідає Оксана.
«Виграли два гранти на розвиток бізнесу»
Нещодавно «Азалія» отримала два гранти: 100 000 грн від Львівської міської ради та 700 000 грн від датського фонду. З останнім ще раніше успішно співпрацювала Олена, бізнес-партнерка Оксани. І коли вона знову подала заявку, тепер уже для львівської квіткарні, грантодавці надали стверджувальну відповідь.
За словами Оксани, грантові кошти ще не надійшли, але найближчим часом мають бути. Вона уже має плани, на що їх спрямувати. В першу чергу — придбає полички для крамниці, щоб можна було гарно розставити вазони з квітами. Оксана уже знайшла, де їх купити, та вибрала підходящу модель.
Також у планах — придбати холодильну камеру, щоб можна було торгувати зрізаними квітами. Це дозволить збільшити прибутки. А щоб складати із квітів оригінальні букети, Оксана прагне долучити до команди професійного флориста. За її розрахунком, на це також має вистачити грантових коштів.
«Мій досвід показує, що навіть під час війни можна запустити бізнес. Якщо докладати зусилля, то все вдається. Тим паче, якби не крамниця, то я б цілими днями мучила себе поганими думками, хвилювалася за чоловіка. Але набагато краще витрачати свої сили на щось більш раціональне. Тож я вкладаю енергію у квіткарню «Азалія» і вірю, що наша крамниця процвітатиме та надалі тішитиме львів’ян квітами», — підсумовує Оксана.
Нагадуємо, раніше AIN.Business розповідав про те, як четверо переселенців з Харкова відкрили заклад у Львові:
