До початку повномасштабної війни Денис працював QA у Wargaming, тестував їхню гру World of Tanks, а на початку березня вступив до лав ЗСУ, воював «на нулі», зокрема на бахмутському напрямку. AIN.UA продовжує серію інтерв’ю з IT-спеціалістами, які з початком війни пішли в армію.
Розкажіть про свій бекграунд: як потрапили до ігрової розробки?
До війни я був звичайним «офісним планктоном», кілька років працював у геймдеві на позиції QA у компанії Wargaming. Робота передбачала днями сидіти і грати в ігри (так би мовити, мрія багатьох сучасних дітей). Були плани: почати працювати на себе та переїхати до Лос-Анджелесу, де є океан і гори.
До Wargaming був досвід роботи з різними IT-компаніями, я в цій галузі десь з 2006 року: працював і з антивірусами, і з додатками для юридичних компаній. Потім пішов у геймдев, адже тут сама атмосфера набагато яскравіша і позитивніша, і більш творча, ніж у звичайних компаніях.
Як зустріли 24 лютого?
Як і більшість українців: в ліжку. Зранку розбудила сестра телефонним дзвінком, сказала про війну, про вибухи, що треба щось робити. Наша компанія готувалася до таких подій, співробітників збирали біля офісу з родинами, щоб евакуюватися на захід України. Ми швиденько зібрали речі, оскільки особливо не готувалися.
Не було «тривожної валізки» у вас?
У нас зібрані були тільки документи: ми до останнього сподівалися на краще. Якраз перед 24 лютого з дружиною готувалися до дня народження доньки, готували подарунки, тож збиралися на евакуацію після кількох годин сну.
Як вступили до лав ЗСУ?
Я відправив дружину з дітьми до Польщі, а сам повернувся до Києва. У мене був досвід військової служби, спочатку зв’язківцем, потім інженером ракетних військ.
Спочатку намагався потрапити до ТрО, але там в основному казали: «Вибачте, приходьте пізніше». Кілька днів поблукав так і пішов до військкомату. Там мене зустріли теж не надто привітно, сказавши, що в них таких черга з таких, як я, й інженери ракетних військ їм не дуже потрібні. Адже тоді були напружені часи, початок березня, готувалися до захисту Києва. Але зрештою мене записали як добровольця і наступного ранку зателефонували. Так я попав до піхоти гранатометником.
Чи проходили підготовку?
Підготовку проходили швидко, оскільки усі в роті були з досвідом строкової служби, а 20% — навіть із досвідом бойових дій в АТО і ООС. Тобто, усі знали, як поводитися зі зброєю, як вона працює, як за нею доглядати та користуватися.
Я як гранатометник доволі швидко засвоїв наше основне на той час озброєння (РПГ-7, Panzerfaust 3, NLAW, Javelin) через YouTube, Wikipedia та мануали від країн-партнерів. Мав змогу підготуватися як медик і пілот БПЛА. Фактично, із чим ми стикалися за цей рік, того і вчилися, причому швидко.
Ми за можливості їздили на стрільби, але дивувало, коли в межах Києва проводили навчання зі стрілецької зброї, то жителі на нас жалілися і місцева влада почала забороняти проводити навчання. І це в той час, коли ми лише починали звільняти околиці Києва!
На сьогоднішній день наша рота вже має досвід або підготовлена до диверсійних, позиційних та штурмових дій.
Цю війну часто називають війною технологій (дрони, радіо- та мережеве обладнання, софт типу «Дельти»). Чи можете розповісти про їхній вплив?
Ми використовуємо дуже різні типи обладнання. Йдеться не лише про «відносно дешеві» мавіки, але й про дорожчі важкі дрони вартістю $20 000-30 000. Нюанс в тому, що на нулі дрони — розхідний матеріал, вони при такій вартості можуть «жити» хвилини після вильоту.
Але загалом аеророзвідка — важливий елемент підготовки та ведення бою. Я безпосередньо мало мав із нею справу: ми не пілотуємо дрони, а викликаємо їх як допомогу. У нас є окремий підрозділ пілотів БПЛА, який допомагає вдень і вночі вести або коригувати вогонь, а також займається розвідкою.
Із спеціалізованого софта ми використовуємо «Кропиву», це — українська розробка, корисна при веденні та коригуванні вогню.
За вашим досвідом, наскільки армія ворога забезпечена подібним обладнанням?
У них вистачає дронів, але більш дешевих. Наприклад, уночі, наскільки я знаю, тільки наші літають. А вдень ворожих дронів досить багато, тому колеги з Wargaming Kyiv, знайомі з Grammarly та друзі через фундацію «Дика Пошта» допомогли мені придбати антидронову пушку до підрозділу.
Чи є якісь навички цивільного життя, які стали вам у нагоді? Чи можна порівнювати роботу в IT та службу в армії?
Я би сказав, це — геть різні світи.
З цивільного життя стало в нагоді лише водіння автомобіля та триматися командою. Все інше вже набуте на війні.
Що найскладніше для вас було під час бойових дій? Чи можете розповідати про відмінний від цивільного життя досвід?
Можу сказати лиш те, що раніше, коли дивився новини про АТО і там говорили, який калібр летить, я не розумів: як це люди здогадуються, звідки і що летить, по звуку? Але війна цього вчить: ти вчишся відрізняти звуки від різних снарядів, калібрів, розумієш, звідки летить і хто веде вогонь. Навіть приблизну дистанцію можеш прикинути.
А взагалі, найважче — усвідомити, що це не комп’ютерна гра, не фільм, це реальність, яка із тобою коїться просто зараз.
Нещодавно розійшлося відео прямо з окопу, з GoPro, де наші військові у реальному часі ведуть бій. Його також коментували в стилі: важко усвідомити, що це не якийсь Call of Duty, що це реальність…
Так. Я сам бігаю з «гоупрошкою» на касці, і люди також дивуються, коли дивляться відео з неї, бо виглядає як гра. Але на жаль це не так.
А для чого використовують GoPro на війні?
Я собі брав зокрема, бо так простіше писати рапорти про знищену ворожу техніку. Це — відеодоказ проведення бою, бійцям лишається менше писанини. Дехто собі камеру купує просто, щоб записувати життя на війні. Такий собі реалтаймовий воєнний блог.
Чи був у вас час займатись якимись своїми проектами за цей рік?
Без варіантів. Або воюєш, або навчаєшся. А якщо лишається час, намагаєшся відпочити, відіспатися, від’їстися. За рік війни я схуд на 20 кг. Зараз трошки від’ївся, але скоро знову вертатись до Бахмуту.
Чи будуєте плани після війни та нашої перемоги?
Перше, чого хотілося би: кілька тижнів відпустки. А потім повернутися до улюбленої роботи. Колись думав, що вона монотонна і нудна, але зараз видається дуже класною і цікавою.
Ви тестували World of Tanks, чи є щось подібне між ігровими танковими боями і реальними?
Нічого подібного, але й гра не позиціонує себе так, й час там інший. Хіба що окрім одного: арта. Ховається фіг знає де і кошмарить. Недарма «артоводів» нерідко лають у грі.
