2015 року моушн-дизайнер Павло Ткаченко переїхав із Черкас до Нью-Йорку, щоб спробувати запустити власний бізнес. Згодом його клієнтами стали хед-офіси Puma, JP Morgan Chase, Microsoft, Samsung, Canon USA, NYC, Paramount Pictures, First Republic Bank, smart, WeWork, Johnson & Johnson. У грудні 2022 року Павло переїхав до Лондона, щоб розширити послуги на європейські ринки. AIN.UA поговорив із Павлом та публікує його розповідь про побудову бізнесу. 
Розкажіть про свій досвід, чим займалися до переїзду?
Нічим іншим, окрім відео, я в житті не займався: знімав, монтував. Все почалося ще зі школи: з друзями ми збиралися по підвалах і грали панк-рок. Завжди із собою була камера, ми знімали «відоси», монтували, викладали на YouTube. Потім я потрапив до продакшена, який знімав контент для ТВ. Ми знімали новинні сюжети, інтерв’ю і подібне, що потім купували канали, щоби заповнювати ефір.
Але мені завжди хотілося бути location independent, хотілося бути, як програмісти, які можуть писати код у будь-якому куточку світу. Я поволі вчився моушн-дизайну та анімації, займався цим в Україні кілька років, створюючи собі портфоліо. Працював як фрілансер у продакшенах, багато співпрацював з НЛО-ТВ, локальними телеканалами в Черкасах. Але й почав шукати клієнтів і за кордоном.
Чому вирішили поїхати до США?
Думаю, що переїзд був логічним рішенням в моїй кар’єрі. Хотілося спочатку перевірити, чи зможу я там жити і працювати. Я тоді працював на Upwork, у мене були клієнти з США, і я подумав: було би прикольно з’їздити познайомитися з ними. Можливо, вони мене комусь представлять, порекомендують. План був повільний: поїхати до США, понетворкати, повернутися в Україну і працювати звідси. Але вийшло інакше.
Коли летів до Штатів, із собою був тільки рюкзак, адже я не планував лишатися. Досить швидко з’явилося кілька великих клієнтів, я вирішив лишатися до закінчення візи, а через півроку вже заснував там компанію. Коли летів з України, навіть не попрощався з батьками нормально, думав, повернусь за кілька місяців. А в результаті вийшло повернутися через 3,5 роки.
Як пройшов переїзд?
З усіх можливих місць в Штатах обрав Нью-Йорк, одну з найдорожчих локацій. На той момент у мене було не супербагато клієнтів, щоб оплачувати собі постійне житло. Тож я зняв кімнату на перші 2-3 тижні і поставив собі дедлайн: за цей час маю заробити достатньо грошей, щоб орендувати нормальне житло. На момент, коли я приїхав до США, із собою було $2000 на карті. Навіть сайту свого не було.
У вас була історія, як ви у кав’ярні попросили у когось пароль від Wi-Fi, і в результаті він замовив у вас послуги. Як шукали перших клієнтів?
Це був мій перший тиждень в Нью-Йорку, я сидів у кав’ярні, щось робив на ноутбуці й спитав у сусіда пароль від Wi-Fi. Ми розговорилися, і виявилось, що в нього стартап, якому потрібно зробити відео, тож він запропонував працювати разом. Я до того чув, що тут прийнято розповідати тобі, який ти класний, і обговорювати спільні проекти, але потім по факту нічого не стається. Але він зателефонував на наступний день, замовив роботу і навіть заплатив наперед.
Це дало мені віру в себе. Я — хлопець з України, переїхав до Нью-Йорка, хоча здавалося, Нью-Йорк — це топ і пробитися тут неможливо. Але в мене вийшло.
Шукав перших клієнтів на конференціях, мітапах, якихось тусовках, де збираються люди з креативного світу. Я просто підходив до незнайомців, знайомився, показував свої роботи, казав, що вмію робити креативний дизайн, анімацію і моушн-дизайн. І потроху це працювало. Я не пробував розсилати мейли, а одразу йшов і знайомився з людьми. Хтось одразу пропонував працювати разом, хтось рекомендував, до кого мені звернутися, і ділився контактами.
Я мабуть рази 3-4 на тиждень виходив на такі полювання на клієнтів, і це давало результати. З часом зрозумів, що хочу більше працювати не зі стартапами, а з великими брендами.
Чому так?
Зі стартапами чи з молодою прикольною компанією завжди цікавіше працювати. Але з точки зору бізнесу стартап завжди хоче заплатити менше, а зробити найкрутіший продукт. Іноді я брав проекти у стартапів, чисто щоб задовільнити свою креативну жилку.
Але в більшості випадків останні роки я почав таргетити саме великі компанії: вони більш-менш стабільні і добре платять. Я хотів перейти від людини, що «робить відео для всіх», до спеціаліста, що робить більш вузьконаправлений контент, який здатні робити не всі. Великі корпоративні клієнти в цьому плані — ідеальні, адже твою роботу побачить дуже багато людей.
У вас є роботи для Microsoft, Puma, мерії Нью-Йорку. Розкажіть, як ви почали з ними працювати?
Нью-Йорк — це ідеальне місто, щоб у випадковому місці зустріти правильну людину. З агенцією, що робила проект для мерії Нью-Йорка, мене познайомили друзі на вечірці. Вони робили всю креативну частину для мерії, усі матеріали, які можна було побачити в метро, на білбордах, на Тайм Сквер.
Я пішов до них на проект як креативний директор, ми розробляли і білборди, і кіоски в метро, робили відео для SMM-кампанії. Дуже прикольно, що тодішній мер міста тегнув мене в Instagram-пості.
Вишенькою на торті стала відеопроекція на арку у Вашингтон-Сквер-парку. Відео з нею перепостила купа людей. Це був дуже прикольний проект, не надто високооплачуваний, але він став сильним та впізнаваним кейсом для портфоліо.
Нью-Йорк — одне із найкрутіших міст світу, і було приємно потім гуляти вулицями і бачити свою роботу. Якийсь чувак із Черкас, із України приїхав сюди, думаючи: «Що я можу дати Нью-Йорку?». Але вийшло так, що я щось привніс у це місто, зробив його кращим.
Розкажіть про кейс із JPMorgan, як почали працювати з ними?
Це цікава історія. Я був у Facebook-групі «Моушн-дизайнери Нью-Йорку», і побачив, що хтось шукає моушн-дизайнера на проект. Я відгукнувся, але мене проігнорували. За кілька місяців він знов шукав моушн-дизайнера, цього разу ми зв’язались (а я навіть не знав, хто це). Виявилось, що це — креативний продюсер JPMorgan.
Тож я їду до них на зустріч, в їхній хмарочос на Парк-Авеню, піднімаюсь на якийсь супервисокий поверх, ми сідаємо за стіл, і я усвідомлюю, що про світ фінансів не знаю взагалі нічого. А на проекті якраз потрібно було пояснювати користувачам якусь складну фінансову термінологію за допомогою моушн-дизайну.
Але, як то кажуть, fake it till you make it. Тож я сказав, що непогано розбираюсь у цій темі, і почав працювати. Але, чесно, їм важкувато було би знайти будь-якого моушн-дизайнера, який класно розуміється на фінансах.
Ми пропрацювали з ними рік, це був мій єдиний клієнт, і я багато чому навчився. Коли в LinkedIn додав, що працював із JPMorgan, мені почали писати інші банки та інвестфірми. Так я почав працювати із Fidelity Investments — це одна з найбільших інвестиційних фірм в Штатах, з якими я працюю досі, вже 3 рік. Наша з ними основна задача: навчити людей інвестувати, і зробити ці навчальні відео фановими: щоб людина подивилась 3 хвилини і зрозуміла, як керувати своїм акаунтом, наприклад.
Чи були якісь неуспішні кейси або помилки?
Був проект за який мені досі соромно — це кейс із Google. У мене був знайомий, з яким робили якісь маленькі проекти, і через пів року він запропонував мені працювати із Google. Покликав мене до їхнього офісу (один із найкрутіших офісів, які я бачив у своєму житті). Трохи розповів мені про особливості роботи з Google: мовляв, вони часом не мають чіткого бачення, що потрібно зробити, і це звучить як: «ми хочемо щось таке, але ти маєш нам сказати, що саме». Ти маєш думати як «людина Google».
Я зібрав під той проект команду, це був дуже специфічний, дуже технічний моушн-дизайн, щось, пов’язане із UX/UI. Ми довго пропонували їм різні ідеї, а вони весь час відповідали: Doesn’t feel like Google. Ми старались і пропонували найкращі варіанти, але все було «не те».
У підсумку час спливав, дедлайн підтискав, вони погодились на один варіант, який ми кілька разів переробляли. Здали проект, отримали гроші, але більше той чувак зі мною не зв’язувався. Я йому навіть писав кілька разів, питав, чи можливо є щось від Google, але він не відповів. Google нашу роботу ніде не використав, хоча ми дуже старалися зробити все класно. Просто мабуть зробили це не так, як бачив Google. Виявилися не «Google-minded». Хоча цілком можливо, менеджер, який вів цей проект, сам не знав, як треба, він згадував, що не так давно в компанії.
А яким своїм проектом ви пишаєтеся?
Ми робили прикольний проект для Microsoft: він і нам, і їм дуже сподобався. Вдало відпрацювали зі smart Europe (відео можна переглянути тут).
Також цікаво було працювати із Puma. Це був один із перших моїх досвідів роботи саме під соціальні мережі: весь контент був вертикальний, все під сторіз (сторіз, до речі, тільки починали тоді використовувати для просування бізнесу).
Це був важкий, але цікавий проект: треба було бути максимально технічним, і робити все професійно, але так, щоб ці відео виглядали максимально щиро і натурально. Наприклад, частина нашої роботи була в тому, щоб отримувати контент від інфлюенсерів Puma, людей типу Селени Гомез або чемпіонів Formula 1, і робити з нього відео, яке би виглядало, наче це вони самі зняли.
Це був дуже прикольний досвід, адже я працював із одним з найкрутіших агентств у Нью-Йорку, вони знаходяться в Сохо, і для мене це була dream come true. Завжди уявляв, як я — креативний директор — йду по Сохо із горнятком кави на зустріч до якогось прикольного офісу та команди. Це було неймовірно творче оточення: люди роблять дуже професійну роботу, і тут же піднімаються на дах займатися йогою, у всіх в офісі собаки, усі одягнені неформально, хтось в татуюваннях. Максимальний New York-experience.
Проект вийшов класний, бо були класні задачі і команда. Puma навіть потім відправила мені пляшку віскі.
Ще можемо згадати один освітній проект. Зустрів хлопців з Fresh Ed на одній з tech-конференцій в Нью-Йорку, вони презентували свій проект, суть якого в тому, що вони пишуть реп для дітей в школах: про математику, історію, літературу. Запропонував їм створити серію анімованих музичних відео на їх треки для класу літератури та історії. Наступного дня вже сиділи в їхній студії в Сохо і придумували ідеї для кліпів.
Ви згадували, що реєстрували компанію в США, що це дає для бізнесу? Чи це важко було зробити?
Відкрити компанію було неважко, нам знадобився бухгалтер, який все зробив. Реєстрація назви, адреси, офісу коштувала до тисячі доларів. У нашої компанії — нью-йоркська адреса і для клієнтів це важливо. Іноді нам говорили: «У нас офіс в Сохо і ми хотіли би працювати з тими, хто розуміє Сохо-культуру». Тож, для креативного бізнесу в Нью-Йорку, мати місцевий офіс, який можна знайти на Google Maps, дуже допомагає.
Чи є якісь особливості ведення бізнесу в США порівняно з Україною?
Я останні 9 років майже не живу в Україні, тож не можу порівнювати. Але в США немає ніяких «підводних каменів» для ведення бізнесу. Якщо хочеш працювати і заробляти, тут є все для цього. Ти робиш бізнес і відчуваєш себе у безпеці, не треба боятись, що тебе буде кошмарити податкова чи з обшуком прийдуть.
Чи ви слідкуєте за війною, чи долучаєтесь до допомоги?
Звісно. Моя сім’я, мої батьки і друзі в Україні. Намагаюсь максимально допомагати, долучатись фінансово. Усі мої клієнти знають, що я — українець, завжди мене питають: як там, що там? Розповідаю їм новини. Загалом від американців дуже відчувається підтримка Україні.
