Цей заклад на Ярославовому Валу, 13 часто називають місцем, де ще збереглася атмосфера старовинного Києва. «Ярослава», або «Ярославна», як його називають більшість киян – кафе з історією, що існує вже половину століття й практично не змінюється з часу заснування.
Пиріжкова популярна завдяки своєму вдалому розташуванню, низьким цінам і смачним булочкам. За багату історію закладу тут регулярно проводили час київські художники, письменники та інші культурні діячі. Сьогодні люди їдуть з іншого кінця міста, щоб поїсти пиріжків у «Ярославі» і саме сюди кияни приводять гостей столиці. Нове життя вдихають і гастроблогери, які не можуть оминути заклад, розповідаючи про їжу Києва.
У квітні 2018 року в інтернеті поширилася інформація про те, що кафе закривають. Вона виявилася неправдивою, «Ярослава» досі працює.
Журналістка AIN.Business дізнавалася, як 70 років закладу вдається залишатися одним із символів Києва зі своєю автентичною атмосферою, які відомі люди бували в стінах кафе, чи правда, що про «Ярославу» вже пишуть у сучасних книжках, а також про те, що там краще скуштувати – пиріжок із вишнею чи корицею.
«Не можу не купити булочку в “Ярославі”»
Пиріжкова вважається одним із найстаріших закладів громадського харчування в центрі Києва. Вона відкрилась у 1947 році, й з того часу не змінила ні назви, ні місцезнаходження, ні рецептури. Заклад складається із двох залів – власне пиріжкової та ресторану. Всередині розташовані масивні дерев’яні меблі, а одяг персоналу стилізований під давньослов’янський. Також тут працює крамничка, де продають домашню випічку.
Візитівками закладу вважаються булочка з корицею та булочка з вишнею. Як говорить киянка, Гід у капелюшку та власниця лампового бюро екскурсій Walk & Talk. Kyiv Tours Софія Грабовецька, звісно, в Києві є значно більше цікавіших, смачніших, концептуальніших закладів, ніж цей:
«Але я нічого не можу з собою вдіяти, – зізнається гід, – коли потрапляю у вихор запахів і звуків цього кафе. Не можу не купити булочку в «Ярославі».
Саме тут киянка чаювала на першій зустрічі зі своїм чоловіком. Тож булочка з корицею для неї має особливе сакральне значення.
«Досі таємницею залишається вага столів і стільців у закладі, – додає Софія, – Їхній скрип об кам’яну підлогу я не сплутаю ні з чим. Чому вони такі важкі? Ще мені подобаються двері вбиральні. Якось одна із моїх екскурсанток після відвідин дамської кімнати в «Ярославі» сказала, що нашими туалетами теж треба окремі екскурсії водити».
«Ярослава» чи «Ярославна»
Окрім вдалого розташування, смачної кухні й доступних цін, заклад неодноразово з’являється у творах сучасних українських письменників. Зокрема, у містичному детективі-трилері «Відьма навчена» про нього пише киянин, поет, прозаїк, автор численних книжок для дітей та дорослих Олесь Ільченко. Один із героїв цього твору сидить у кафе «Ярослава» і розглядає малюнки на стінах.
«Невідомий художник зобразив стародавній Київ так, – пише Олесь Ільченко, – як уявляв і бачив на картинах інших митців. До химерних Золотих воріт художник замість могутнього оборонного валу, високої фортечної стіни, притулив якийсь дерев’яний паркан… А на фресці-картині загального вигляду стародавнього міста, яким воно було, поглядаючи з лівого берега Дніпра – умілець зобразив кілька невідомих архітекторам і науковцям храмів».
Але не лише краса закладу залишиться в історії української літератури. Герої роману замовляють деруни зі сметаною – «просту страву, яка виявилася напрочуд смачною» – настільки, що один із персонажів твору «доїдав другий дерун, щиро плямкаючи».
Назва кафе також має свою особливість: на вивісці написано один варіант («Ярослава»), а на чеках – інший («Ярославна»). Другий зазвичай використовують всі втаємничені. На це звертає увагу Софія Грабовецька.
«Заклад розділив мешканців Києва на два табори, – розповідає гід, – на тих, хто щиро називає його «ЯрославНа», і тих, хто поправляє з розумним виглядом перших на «ЯрослаВа».
Про це ж у своїй книжці про столицю та її мешканців останньої третини ХХ сторіччя «Збирачі туманів. Суб’єктивні нотатки з київського життя» пише Олесь Ільченко:
«Ми вперто називаємо це кафе-ресторанчик «Ярославною», бо ж така традиція. Цікаво, що на рахунках-чеках, які подають відвідувачам кафе, його назва написана саме як «Ярославна»! Кафе відоме великим вибором пиріжків із різноманітною начинкою й неперевершеними дерунами (раджу брати з добрими квашеними помідорами-огірками). Кожен мешканець Києва пише історію «своїх» кафе й ресторанів, власну історію зустрічей із друзями, коханими…»
Те, що «Ярославна» існує з 1947 року, письменник Олесь Ільченко вважає рекордом для Києва, де все повсякчас змінюється.
«Ярослава» – знакове місце для «старих» митців. Тут бували й скрипаль та диригент Богодар Которович, й актор театру та кіно Костянтин Степанков, і композитор Євген Станкович… Тут я завжди зустрічаюся з друзями – фізиками, біологами та деякими письменниками».
Булочка з корицею, котлета по-київськи та деруни: що радять скуштувати відвідувачі
Менеджерка з комунікацій ЛУН Альона Бабко пригадує, як на першому курсі університету подруга привела її в «Ярославу», показала цей легендарний заклад і нагодувала смачними булочками з вишнею.
«З цього для мене і почався Київ, – говорить Альона. – Відтоді цей район Золотих воріт у місті став найулюбленішим. Щоразу зайти в кафе і взяти булочку з вишнею – це щось сакральне особисто для мене. Адже ці пиріжки саме такі, які пекла бабуся в дитинстві. Радію, що в Києві щось залишається стабільним, як-от київська перепічка чи кафе «Ярослава». Це символ міста. Може відкриватися скільки завгодно нових закладів на Золотих воротах, але «Ярослава» буде завжди (сподіваюся!)».
AIN.Business й далі збирає історії малого та середнього бізнесу в Україні. Якщо вам є що розповісти, – заповніть форму:
Для киянки в четвертому поколінні, експертки з комунікацій Наталії Васюри «Ярослава» – дуже особливе місце, яке вона може порівняти з Музеєм Ханенків, Пейзажною алеєю і навіть Володимирським собором. Наталія добре знає не тільки свій Київ, а й місто часів її батьків і прадідів.
«Для мене, – додає Наталія, – зайти раз на кілька місяців у Володимирський собор, навпроти якого жив дідусь, це не про релігію, а про занурення в енергію, запахи і відчуття власного дому. І от «Ярослава» – про те саме. Заходжу сюди навмисно нечасто, щоб зберегти «особливість» цієї атмосфери, яка не дає поспішати і приймати миттєві рішення. Тут класно сидіти довго, бажано на терасі, розмірковувати про глобальні проблеми людства і спостерігати за метушнею і еклектикою Ярославового валу».
Вперше Наталія потрапила в «Ярославу» наприкінці 90-х, коли навчалась в ліцеї, який знаходився у центрі міста. У них тоді було шестиденне навчання і щосуботи дівчина дозволяла собі блукати Києвом у пошуках пригод і підкріплюватись смачними й, що головне, недорогими пиріжками. Фаворит Наталії в кафе «Ярослава» – булочка з корицею.
«В ній є все, – говорить відвідувачка, – дитинство, спогади про щасливі безтурботні дні, забуття від усіх цих необхідностей їсти здорову їжу без білого борошна і цукру. Влітку завжди беру прохолодний узвар. Він якнайкраще рятує від спеки і задухи».
Наталія шкодує, що в Києві не збереглися інші такі заклади, як-от кафе на Хрещатику, до якого мама водила її на морозиво.
«Це ж чудово, привести своїх дітей на смачненьке, – додає киянка, – і розповісти, як сюди ж у дитинстві ходила їхня мама і бабуся».
Письменник Олесь Ільченко рекомендує спробувати в «Ярославі» страви української кухні.
«Борщ, деруни (найкращі в Києві, як на мене), – додає він, – все квашене і солене – неперевершене. Ну і котлети по-київськи, звісно. Також кафе славиться своїми пиріжками з різною начинкою. Мої улюблені – з вишнею. Тут завжди смачно й можна відчути атмосферу старого Києва».
Киянка Наталія Васюра переконана: якщо ви вперше потрапили до столиці, зайдіть в «Ярославу». Тут можна відчути дух, який панував у Києві до появи гіпстерських кав’ярень з флет-вайтом та матча-лате. Але, крім атмосфери і можливості зробити гарні фото для Instagram, кафе «Ярославна» залишається хорошим закладом, щоб пообідати ситно й недорого.
Примітка. AIN.Business не вдалось зв’язатися з власниками закладу, тому фінансову сторону «Ярослави» розкриємо згодом.
Нагадаємо, раніше AIN.Business розповідав історію столичної фітнес-студії Integral:
