В середині липня активні користувачі Instagram (або Twitter) могли помітити у себе в стрічках десятки здавалось би однакових репостів. Схожі віжуали, однаковий копірайт, але на кожній — фотографія іншої люди. Найчастіше — друга чи знайомого. 

Це ініціатива, що на початку мала назву «Командний збір: 100 тиловиків Азову». Кожний з сотні охочих мав зібрати на свою персональну банку 50 000 гривень. Успішно закривши збір — на одній спільній банці була мета акумулювати 5 млн гривень, закупивши на них дрони. 

Акція стала настільки успішною, що замість 100 учасників їх стало 500, а ціль у 5 млн гривень перетворилась у 25 млн гривень. Згодом і цього стало замало, зупинились на цілі в 600 банок і 30 млн гривнях.

Насправді, це супер успішний кейс збору великої суми коштів, але якраз через призму невеликих донатів: 30 млн гривень — сьогодні непроста ціль і для великих фондів. Ініціатива «тиловиків» запущена ж кількома подругами, що роблять це за покликом серця і не є частиною якихось великих фондів чи громадських організацій. 

Редактор AIN.UA поговорив з Дарʼєю Червоною, Аліною Межинською та Марією Романовою і розповідає, як народилась ідея одного з найуспішніших зборів для ЗСУ людьми, що не є частиною великих проектів та не мають за собою значного медійного капіталу у вигляді сотень тисяч підписників. 

Дарʼя вже багато місяців збирає кошти на потреби Збройних Сил України. Це значні суми, що часто сягали 1 млн гривень. Волонтерів, які збирають такі обʼєми — небагато. А останнім часом, і це не секрет, закривати значні збори стало ще важче: відчувається втома, люди донатять менш охоче, а тут ще й літо. На жаль, живемо у такій реальності. 

Окрім того, Дарʼя помітила, що у людей є кілька стопів.

  • По-перше, вони не готові відкривати збори на 200-300 і більше тисяч гривень, оскільки певні: закрити їх нереально, якщо у тебе немає значного числа підписників чи медійності.
  • По-друге, все частіше людям здається, що донат у 10-20 гривень — дуже незначна сума, коли мова йде про збір на 1-5-10 чи 100 млн гривень. Незважаючи на комунікації звідусіль про те, що маленьких донатів не буває, люди немов соромляться скидати кошти, коли це незначна сума.
  • По-третє, часто збори — це про креатив: красиві віжуали, красиві тексти, що хапають за душу. Ті, хто у цьому не сильні, просто боялись щось починати. 

Зважаючи на ці два інсайди, зʼявилась ідея: а чому б не вирішити дві проблеми одним рішенням.

Зібрати умовних 50 000 гривень може значно більше людей, ніж тих, хто може зібрати 1 млн гривень. У банці, де ціль 50 000 гривень, кожні 20-50 гривень підтримки вже можуть змінити картину. 

Дарʼя поділилась ідеєю з Аліною, яка до повномасштабного вторгнення працювала арт-директором в агентстві, тепер займається цим на фрілансі. Щоб історія стала масовою, було вирішено зробити потужний неймінг та один дизайн для постів, щоб картинка запамʼяталась. 

Дарʼя запросила до участі знайомих. Так зʼявилось кілька перших дописів у Instagram. Під збір заклали цілий місяць, щоб гроші точно вдалось зібрати. Для учасників — спеціальна винагорода у вигляді номерного жетона, що виготовлений з броні знищеного російського танку. Всі складові успішної масової акції були використані. І спрацювали. 

«Здається, ми не спали», — згадують у розмові організатори збору.

Ледь не за день межа у сотню «тиловиків» була подолана. Охочих взяти участь у проектів зростала дуже швидко і проект «100 тиловиків» переформатували у «300 тиловиків».

Нічого не змінилось: все більше і більше людей хотіло стати частиною ініціативи. Зрештою, зупинились на цифри у 500. Оскільки проект трансформувався ви можете бачити у Instagram віжуали з різною цифрою. Пропорційно зросла і бажана сума збору — 25 млн гривень, замість попередніх 5 млн. Але і в цей момент охочих долучитись було більше. Для останньої сотні зробили трохи інші віжуали, жетонів вже не обіцяли. Фінальна ціль — 30 млн гривень і 600 банок.

Людям, що долучались до збору, ініціатива імпонувала не просто так. Вдалось подолати всі три страхи:

  • Зібрати 50 000 гривень здавалось цілком реальною сумою
  • Організатори надавали всі візуальні матеріали та тексти
  • Спільність та дотичність до одного великого проекту привертало увагу всього Instagram. Невеликий донат у межах порівняно невеликого збору також привернув увагу тих, хто подібні збори міг пропускати. 

Але простий на перший погляд проект не був таким. Організатори не знають особисто кожного учасника, тому потрібен був час на перевірку охочих. Моніторинг сторінки, кількість питань, перевірка на спільність друзів. Все для того, аби хтось не забрав собі зібрані кошти. Такого за час ініціативи так і не сталось.

Окрім того, у великій Excel-таблиці стоїть інформація про тепер вже всі 600 зборів, посилання на їхні банки та щоденна перевірка сум зборів. Все потрібно, аби постійно слідкувати за кінцевою сумою та не давати інтересу згаснути. За цей процес відповідала Марія або як її називають «гуру табличок». На допомогу в організації ініціативи залучили 9 волонтерів, які допомагали у всьому, що могли.

За місяць кошти, завдяки класній вірусній історії, таки вдалось зібрати — 30 млн гривень.

Зібрану суму передадуть в Azov One, яка й буде займатись купівлею дронів. 

Насамкінець нашої розмови мої співрозмовниці просять хвилинку, щоб додати важливу думку, яку вони зрозуміли під час організації цього кейсу: «Нам здається, що ми цим прикладом допомагаємо людям відчути себе у ролі волонтерів, які здатні збирати кошти на потреби ЗСУ. І оскільки до нас вже є певна довіра, ми хочемо і далі придумувати креативні способи збирати кошти, через ось такі широкі ініціативи, де кожна людина може акумулювати кілька десятків тисяч гривень, хоча можливо ніколи раніше про це не думала і за це не бралась. Така собі друга хвиля волонтерства, пробудження для людей, якого їм, можливо, не вистачало».