Марія Єсипович, Associate в компанії Axon Partners, підготувала для AIN.UA колонку на тему регуляції дипфейків.

У культовому фільмі «Форест Гамп» була сцена, де герой Тома Генкса потис руку фейковому Кенеді. Так робилися дипфейки у додипфейкову епоху. Тепер ми живемо в часи, коли дипфейки заполонили соцмережі, а сама технологія чи не щодня фігурує в новинах. І сьогодні Том Генкс змушений застерігати фанатів, що він не має нічого спільного з рекламою такої собі стоматологічної клініки, в якій засвітився його фейковий клон. 

Дипфейками можуть бути зображення, відео чи аудіо, які відтворюють створений штучним інтелектом (ШІ), але досить реалістичний контент. Ми все ще помічаємо в більшості дипфейків розмитість, нерівні краї, неприродний тон шкіри, непропорційні частини тіла, неприродні рухи тощо. Втім, технологія розвивається, і ймовірно, з часом якісні дипфейки буде все важче викрити. 

Заборонити неможливо дозволити

Але чи є використання дипфейків законним? Підхід до регулювання відрізнятиметься залежно від того, в якій країні ми знаходимось і з якою метою використовуємо технологію. Дипфейки створюють для фану, пародій, але також і для шахрайства, ІПСО та інших брудних цілей. В таких країнах як Китай та США законодавець уже обмежив окремі способи використання цієї технології. Забороняється використання дипфейків, якщо це робиться з метою дискредитації особи, вчинення злочинів, в політичних цілях або для створення порнографії із зображенням людей, які не давали на це згоди.

В Україні поки що немає профільного закону щодо використання дипфейків, але є сукупність дотичних аспектів, дослідивши регулювання яких, можна прийти до висновку про вчинення порушення або його відсутність.

Законність використання дипфейку буде залежати від відповідей на такі питання:

  • Чиє зображення використане у матеріалі? Чи давала ця особа згоду на це? Якщо ні, то дипфейк буде порушувати немайнове право особи на власне зображення.
  • Чи містить згенерований матеріал твори інших осіб? Якщо на їх використання не отримано дозвіл правовласника, то це може бути порушенням прав інтелектуальної власності.
  • Чи не містить матеріал інформації, яка зневажливо, в непривабливому світлі представляє іншу особу, приписує їй сумнівні висловлювання чи вчинки? Такий контент може порушувати право фізичної особи на повагу честі, гідності та ділової репутації. 
  • І взагалі, з якою метою використовується матеріал? Невинний жарт, розвага, пародія чи помста, введення в оману, шахрайство? В останніх випадках може йтися про правопорушення. 

Дипфейк та інтелектуальна власність

Іноді дипфейк можна розглядати як об’єкт авторського права: це можливо, якщо згенерований контент є оригінальним інтелектуальним творінням автора. Скажімо, якщо автор сам зробив фото, чи підібрав музичний супровід до відео, придумав постановку, зняв відео. Тоді дипфейк отримує охорону з моменту його створення, незалежно від жанру, мети, завершеності. 

Хоча дипфейк наближений до таких об’єктів авторського права як фотографія або відеограма чи аудіовізуальний твір, та особливість технології в тому, що ШІ створює фінальний об’єкт на основі інших зображень, відео чи аудіозаписів. У цьому сенсі дипфейк є похідним твором – результатом творчої переробки іншого твору. Але не забуваємо, що при цьому мають бути дотримані права на твори, які зазнали переробки.

На практиці

Зрозуміло, що дипфейки – це не лише про жарти. Скажімо, український музичний лейбл PAPA music активно використовує дипфейки із зображенням виконавця Антона Вельбоя(Wellboy – проєкт лейблу PAPA music та Anton Velboi – псевдонім артиста на лейблі Velboi Family), оскільки сам артист більше не співпрацює з лейблом. Чи є це законним? Нагадаємо, що на законність дипфейків може вплинути дозвіл зображеної особи, чистота авторських права, мета і модальність використання та інші фактори. Лейбл спирається на підписаний із артистом контракт, але як далеко може зайти така імітація та чи може контракт забрати у артиста його особистість? Здається, рано чи пізно вирішувати всі ці неоднозначні питання доведеться суду.

Крім юридичних аспектів, технологія сама по собі тягне за собою ряд небезпек, бо це досить простий інструмент для впливу на свідомість наївної аудиторії. Якщо зараз підробку у більшості випадків вдається розпізнати (моментами вона настільки низькопробна, що навіть смішно, як було з російським дипфейком з ніби-то промовою Володимира Зеленського про капітуляцію України), то яких висот досягне технологічний розвиток за рік-два – чекаємо з готовністю і легким острахом. 

А поки що

Використання дипфейку в Україні прямо не регулюється, але торкається ряду суміжних питань, аналіз яких в сукупності допоможе зрозуміти — все ок, чи пора готуватися до судових баталій. 

Автор: Марія Єсипович, Associate в Axon Partners