Податки зворотної сили. Держава новим законом позбавляє банки надприбутків – що про це думають гравці ринку

У грудні 2023 року в Україні набрав чинності закон про тимчасове оподаткування рекордних доходів, які цьогоріч отримали українські банки, за ставкою 50%. За розрахунком Мінфіну, тільки у 2023 році це принесе 24–25 млрд грн до бюджету.

AIN.UA поговорив з експертами банківського ринку та самими банкірами про те, що вони думають про цей закон і чи чекати бізнес-спільноті країни на те, що й інші галузі можуть стати наступними у черзі на додаткові відрахування до державної скарбниці.  

«Ковток свіжого повітря» для Мінфіну

Чутки про намір ухвалити відповідний закон ходили ще з середини літа. І от 28 серпня група з народних депутатів на чолі з Данилом Гетманцевим зареєструвала законопроєкт № 9656-д, яким пропонувала оподаткувати чистий процентний дохід банків за ставкою 5% додатково до сплати податку на прибуток підприємств. Згодом на порталі ВРУ з’явилось ще три альтернативних проєкти.

«Обкладання збільшеним податком «доходів від випадкових обставин» у світі називається windfall tax. Це відносно нормальна практика – зазвичай до неї вдаються, коли хтось отримує надприбутки від несприятливих обставин, і ці надприбутки треба частково вилучити, щоб компенсувати загальну суспільну проблему», – зазначає у розмові з AIN.UA Андрій Нестерук, голова департаменту стратегії фінтех-стартапу Finteum.

Прикладом може бути оподаткування газовидобувників влітку 2022 року, коли Європа загалом потерпала від надвисоких цін, але газовики отримували надприбутки. 

«У мене немає однозначного погляду на цей підхід, коли він застосовується у «проблемні часи». Коли все гарно, звичайно, це дещо попахує продрозверсткою. Тут важливо не вбити обʼєкт обкладання податком. Банки це не вб’є, бо їм реально зараз особливо нічого робити з доходами. Кредитувати не дуже виходить», – додає експерт.  

Натхненником подібного прецеденту, за даними Forbes, було Міністерство фінансів. Вірогідно, тому, що після ухвалення закону про держбюджет на наступний рік цифри в 1,57 трлн грн дефіциту отримали нормативне підґрунтя. І щоб закрити цю грошову діру, Мінфін має позичити 1,67 трлн грн за кордоном і залучити 526 млрд грн всередині країни. Крім цього, на погашення старих боргів має піти 626,7 млрд грн.

«У Мінфіну завжди є питання виконання дохідної частини бюджету. І тому намагаються знайти додаткові джерела доходів так, щоб це не призводило до зменшення темпів росту економіки», – говорить банківський експерт Євген Дубогриз.

З ним згоден і Нестерук:

«Мінфін, вочевидь, в складній ситуації, в якій зовнішнє фінансування наразі відбувається нестабільно. Отримати гроші від державних банків зараз, а не дивідендами після кінця звітного періоду – це ковток свіжого повітря для Міністерства, ще й будуть додаткові надходження від приватних банків».

Для чого і кому необхідний 9656-д?

У пояснювальній записці до закону причина додаткового оподаткування пояснюється так: «Внаслідок посиленого інфляційного тиску та запровадження більш жорстких монетарних умов виникли обставини, сприятливі для зростання чистих прибутків банків, які отримуються ними з огляду на зміни економічних умов та не є безпосереднім наслідком підвищення продуктивності банківського сектору».

У червні 2022 року НБУ різко підняв облікову ставку з 10% одразу до 25% через війну та невизначеність. А ключова ставка має відображати вартість грошей в країні, тобто вартість ризиків (що вище ризики – то вище вартість грошей, тобто облікова ставка). 

«НБУ таким чином попереджав девальвацію – ризики того, що банки, бізнес, населення активно купуватимуть валюту. Висока облікова ставка означає, що вигідніше тримати гривню, ніж долар. Бо девальвація могла запустити спіраль подальшого здорожчання долара і зростання інфляції, а наслідки в цьому разі непрораховувані. А підняття облікової ставки, своєю чергою, означає, що НБУ одночасно підвищує ще і ставку рефінансування, за якою банки беруть гроші в Нацбанку, а також ставку за депозитними сертифікатами НБУ, за якою регулятор вилучає в банків надлишкову ліквідність, «зайві гроші», – зауважує Дубогриз.

Крім того, військові почали отримувати виплати переважно через державні банки. Спочатку коштом податків та друку грошей (2022 року надрукували 400 млрд грн), потім коштом міжнародної допомоги. Це призводило до того, що з літа 2022 року в банків з’явилась надлишкові гроші від населення і бізнесу, в якого на ці гроші українці купували товари та послуги.

«На кредитування ці гроші не пішли б в жодному разі, бо присутня невизначеність, ризики, які не прораховуються, масового кредитування в таких умовах бути не може. В банків та бізнесу варіантів було по суті два: або купувати валюту, або вкладати в депозитні сертифікати НБУ чи ОВДП уряду. Обрали другий варіант через високі ставки», – підсумовує Євген Дубогриз.

Так, за 10 місяців 2023 року доходи банків від операцій з державними цінними паперами склали 132 млрд грн, або 53% всіх процентних доходів (248,6 млрд грн). Тобто банки заробляють на державних цінних паперах більше, ніж на кредитування бізнесу та населення разом узятих. А портфель цінних паперів держави на 1 листопада склав 1,146 трлн грн, або майже 43% всіх чистих активів банків. 

«Це дуже багато. Вся ця надлишкова ліквідність пішла б у валюту. Імпорт би дуже сильно подорожчав. Враховуючи нашу залежність від імпорту (а він зараз більше, ніж до 24 лютого 2022 року, і це без урахування прямих поставок зброї), – це була б катастрофа для гривні. Плюс паніка. Альтернативи у вигляді «кредитування замість вкладень в державні папери» немає. Воно відновлюється навіть повільніше за інфляцію», –  підсумовує аналітик.

Складні відсотки

Консенсусний законопроєкт 9656-д зареєстрували 29 вересня. Перше читання у Верховній Раді відбулось 19 жовтня. У документі тоді передбачалось просте підвищення податку на чистий процентний дохід (ЧПД) до 36%.

Але перед другим читанням профільний комітет затвердив підняття ставки до 50% податку на прибуток банків у 2023 році. У такому вигляді він пройшов друге читання 21 листопада, а 6 грудня його підписав президент. При цьому між першим і другим читанням нардепи, Мінфін, НБУ і МВФ вирішили відмовитись від ідеї оподаткування чистого процентного доходу банків.

«Чистий процентний дохід – це всі процентні доходи (відсотки, які банк отримує від кредитів бізнесу, кредитів населенню, вкладень в державні цінні папери, вкладень у різні інші облігації тощо) мінус процентні витрати (витрати на все, за що банк платить відсотки сам – депозити, поточні рахунки бізнесу та населення, рефінансування НБУ, міжбанківські кредити, облігації, які випускає банк, субординовані борги, капітальні інструменти і так далі). Це ключовий показник діяльності банку. Якщо цей показник від’ємний – значить, що це або де-факто не банк (тобто заробляє на чомусь іншому), або погано веде діяльність і може бути виведений з ринку чи потребувати нових грошей від акціонера», – пояснює Євген Дубогриз. 

За його словами, зазвичай збільшення прибутків ніяк не оподатковується. Оподатковується те, що «нижче у звіті про прибутки та збитки». Зазвичай це прибуток до оподаткування, тобто «всі доходи мінус всі витрати». За цим законом так само збільшується саме ставка податку на прибуток, тобто ставка, яка застосовується до прибутку до оподаткування.

«Податок на чистий процентний дохід є дурнею. Я не знаю, де він існує. Навіть не знаю, з чого тут почати, чому це погана ідея. Банк в ідеальному спрощеному варіанті бере депозити і видає кредити. По депозитах платить трошки менше, по кредитах отримує трошки більше. З різниці покриває свої ризики, витрати і може отримує прибуток. Якщо оподатковуєш те, що банк отримує від кредитів (процентний дохід), то банк змушений одразу зменшити ставки по депозитах на той самий відсоток. Отже, це оподаткування депозитів. Також виходить подвійне оподаткування на рівні процентного доходу і потім на рівні податку на прибуток», – додає в розмові з AIN.UA Андрій Нестерук. 

Зрозуміло, що підписання цього закону навіть у новому вигляді не викликало радощів у приватних банків.

«Я не автор цього законопроєкту, не брав участі у його написанні, але від імені [Європейської бізнес]-асоціації намагався включатись у коригування цього закону. Законопроєкт містив досить суперечливі норми, але насправді навіть те, що з’явилось  – це не те, що обговорювалось. Не передбачалось, що насправді він набере чинності таким чином, що застосовуватиметься ставка в 50% вже за 2023 рік. Цього передбачити ніхто не міг», – говорить партнер фірми Crowe Mikhailenko, позаштатний консультант фінансового комітету ВРУ Віталій Смердов. 

За словами Смердова, банкірів, звісно, хвилює подібні законодавчі ноухау, адже ставку фактично підняли заднім числом. По-друге, банки стикнулись з неможливістю врахувати збитки за минулі періоди у податковій звітності. Втім, у 2024 році це право поновлюється, тобто банк знову може застосовувати збитки минулих періодів.

«Чи вплине додаткове оподаткування надприбутків на ринок? На сьогодні левову частку прибутку формує «Приватбанк» і інші чотири держбанки, однак вони й так значну суму свого прибутку перераховують державі у вигляді дивідендів. Тож основний тягар ляже на плечі банків приватної форми власності. На мою думку, це не змінить чинні бізнес-моделі банків. Більшість продовжать працювати переважно в скарбничому бізнесі», – зауважує у коментарі AIN.UA Сергій Єрмаков, голова правління «Укрексімбанку».

«На жаль, ми не коментуємо це питання. Просимо розуміння.» – заявили у пресслужбі «Приватбанку». Так само і керівниця управління зв’язків з громадськістю та ЗМІ «Ощадбанку» Наталія Яковецька відмовилась коментувати цю тему. В «Укргазбанку», повідомили, що «цього разу пропустять запит з певних причин». Sense Bank не відповів на запит AIN.UA.

Так само і приватний Universal Bank, за чиєю ліцензією працює популярний monobank, повідомив, що «не має змоги прокоментувати». Однак ще у серпні 2023-го співзасновник monobank Олег Гороховський критикував законопроект: «Держава збирається наповнити бюджет, запроваджуючи додатковий податок на свій прибуток, який і так цілком дістається державі». Він тоді ж додав, що пропозиція запровадити додатковий податок на чистий процентний дохід банків призведе до пропорційного збільшення monobank ставок за кредитами.

Що дасть ухвалений закон

Голова департаменту стратегії фінтех-стартапу Finteum Андрій Нестерук підтверджує, що закон фактично є перекладанням коштів з однієї кишені (державних банків) до іншої (держскарбниці), але прискорює перекладання грошей в бюджет, зокрема й від приватних банків, які також заплатять податок.

Цю думку розширює й банківський експерт Євген Дубогриз.

«Банки значною мірою «спонсоруються» з бюджету. Плюс до того, підвищені витрати на платежі за депозитними сертифікатами, своєю чергою, зменшує прибуток НБУ до розподілу. Це ціна курсової стабільності. Тому після набрання чинності нових ставок податків на прибуток банків, бюджет фактично «забере» частину коштів, яку надав банкам. Банки, до речі, з цими загалом згодні, судячи за коментарів і асоціацій, і топ-банкірів (Олександра Писарука з Райффайзен Банку, Сергія Черненка з ПУМБ, Володимира Мудрого з ОТП)», – говорить він.

При цьому, потрібно розуміти, що подібна ситуація у банківському секторі України є унікальною. Лише тут і зараз банки тимчасово заробляють на державних цінних паперах, тому й збільшення ставки податку є тимчасовим заходом, випливає з коментарів експертів, з якими поспілкувалась редакція.

Реагуючи на події, фахівці ринку почали шукати шляхи пом’якшення наслідків від прийняття цього закону. Зокрема, використовуючи такий інструмент як Дія.City.

«Стосовно Дія.City це просто пропозиція, можливість для банків знизити негативний ефект. Яким чином це робиться? Єдиний спосіб знизити негативний ефект для банку в цій ситуації – це наростити витрати. Тому, що якщо в тебе буде 0 прибутку, то 50% податку від 0 прибутків буде 0. Те ж саме стосовно 25%. Тобто чим менше в тебе прибутку, тим менше вся ця проблема на тебе розповсюджується», – зауважує Віталій Смердов.

Тому Дія.City, за його словами, тут була запропонована лише як спосіб збільшити обсяг витрат. 

«І для банків я це пропонував взагалі ще навіть до збільшення податкового навантаження за цим законом. Яким чином? Банки – це досить технологічні структури. У них досить великий штат ІТ-спеціалістів. І Дія.City дозволяє таку діяльність структурувати наступним чином: якщо в тебе є штат ІТ-спеціалістів, 20 – 50 осіб, то ти можеш створити окрему компанію. Ну і перевести цих 50 людей в штат цієї компанії. Це легально. Таким чином ти фактично виносиш свою ІТ-діяльність на аутсорс, і заробітну плату їм сплачує твоя ТОВ, за якою вони закріплені», – додає співрозмовник редакції.

За словами Смердова, цей варіант є прозорим для банків, адже і зарплата, і податки сплачуються на рівні Дія.City, у резидента якої банк купує послуги. Це, на думку експерта, дозволяє оптимізувати логістику на рівні бізнес-структури. На думку аналітика, банківській структурі взагалі не потрібно займатися питаннями, які не є для неї профільними. Натомість, цим повинна займатися, приміром, ІТ-компанія. При цьому зміна форми управління не вплине на роботу команди програмістів. Та тут є нюанс – резидент Дія.City може застосувати режим податку на виведений капітал.

Це також законно, говорить Смердов. І подібна дія дозволяє перенести момент сплати податку на прибуток на майбутні періоди до часу, коли він буде розпланований в якості дивідендів. І ось тоді податок на виведений капітал сплачується. І виходить, що банк генерує витрати при здійсненні придбання послуг в резидента Дія.City, а той формує прибуток, але податок не сплачує. Сплачувати його він буде трохи пізніше, коли розподілить дивіденди.

«Тобто це допоможе трішечки стабілізувати цю ситуацію. Бо я розумію цю ситуацію, якщо ти планував податкове навантаження 18%, а тобі кажуть заплатити 50%, то це може дестабілізувати ситуацію. Це спосіб, який дозволить перенести момент сплати податку на майбутній період, але він не є універсальним і системним. Це лише один з варіантів», – резюмує експерт.

Чи є шлях назад

Чи можна скасувати цей закон через Конституційний Суд України?

«Попри те, що закон прийнято з порушенням принципу стабільності (такі закони приймаються майже щороку), вірогідність того, що він буде скасований за допомогою КСУ, надзвичайно малоймовірна. До речі, ця процедура і застосовувалась історично досить нечасто. Я на це не розраховую і не рекомендую комусь розраховувати. Просто живемо в умовах цього закону», – говорить Віталій Смердов. 

Експерт вбачає головний ризик в тому, що в майбутньому можливі такі ж закони та поправки щодо інших галузей зі збільшення податкового навантаження заднім числом.

«Сьогодні він ухвалюється проти банків, а завтра комітет Верховної Ради може сказати, що там аграрії отримують надприбутки, ритейл отримує надприбутки, і на підставі цієї тези буде винесено такий законопроєкт, який збільшуватиме навантаження у такій же пропорції, та ще й заднім числом. Це зона ризику», – підсумовує позаштатний консультант фінансового комітету ВРУ.

Автор: Сергій Клімович