Автор: Ольга Бірюк, Chief Legal Officer Uklon
Українська система оподаткування готується до знакових змін, які заслуговують особливої уваги. Наприкінці жовтня був зареєстрований законопроєкт №10166, який передбачає значні інновації у сфері оподаткування самозайнятих громадян та регулювання діяльності цифрових платформ в Україні. Тобто, він стосуватиметься досить значної кількості професіоналів – майстрів з beauty-послуг на дому, кур’єрів, водіїв, робітників з ремонту, організаторів святкових подій та багатьох інших.
Законопроєкт викликав бурхливе обговорення у мережі. Підкреслюю, що загальний тон відгуків стосовно цього законопроєкту – нейтрально-позитивний. Обговорюваний законопроєкт має широкий контекст та важливість для України, особливо у контексті її євроінтеграційних зусиль. Він спрямований на гармонізацію податкового законодавства з європейськими стандартами. У першу чергу, він відповідає вимогам Директиви про адміністративне співробітництво (DAC7).
Особливість законопроєкту полягає у тому, що вперше в історії України визначено новий об’єкт оподаткування – дохід фізичної особи від певних видів діяльності. Законопроєкт пропонує дві ставки податку: 6% для тих, чиї доходи за рік не перевищують 153 розміри мінімальної заробітної плати (у 2023 році – 1 025 100 грн), та 18% для тих, чиї доходи перевищують цю суму. Важливо, що для цієї категорії громадян не потрібно буде реєструвати себе як фізичних осіб-підприємців (ФОП), наймати бухгалтерів та подавати складну фінансову звітність.
На мою думку, ця версія законопроєкту адекватно відповідає як світовим тенденціям, так і українським особливостям. Наведу приклад з нашого бізнесу – водії-партнери зможуть у простий спосіб зареєструватись у ролі самозайнятого, сплачувати невеликий податок. Це дозволить детінізувати значну частину ринку. Особливо це підходить для тих, хто хоче надавати послуги перевезень тимчасово та має нерегулярні доходи. Загалом, ця ініціатива може стосуватися значної кількості українців, можливо, навіть сотень тисяч.
Важливо підкреслити, що законопроєкт встановлює вимогу, згідно з якою особа, яка скористалася спеціальним режимом оподаткування, повинна проводити всі розрахунки виключно за допомогою реєстратора розрахункових операцій (РРО) або програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) – тобто, «касового апарату», незалежно від методу розрахунків. Проте, варто відзначити, що у випадку, коли особа надає послуги через цифрові платформи, вимоги до використання РРО та/або ПРРО не застосовуються. Це ще раз підкреслює спрощення та лібералізацію процедур для підприємців в Україні.
Законопроєкт вводить ще одне нове поняття – «оператора цифрової платформи». Серед його обов’язків буде надавати контролюючому органу інформацію про суми доходів, отриманих фізичними особами завдяки використанню цифрової платформи. Варто підкреслити, що цей обов’язок повністю ретранслює вимогу європейської Директиви про адміністративне співробітництво (DAC7).
Важливо відзначити, що ця ініціатива спрямована на створення більш простої системи регулювання для діяльності онлайн-платформ. Задача – швидко та просто реєструвати діяльність на платформі, заробляти гідний дохід та легально сплачувати податки, уникнувши складних бюрократичних перешкод.
Тож для України, цей законопроєкт визначається як важливий крок в реформуванні системи оподаткування та її адаптації до сучасних вимог та європейських стандартів. Він спрощує оподаткування для громадян, забезпечує легалізацію діяльності самозайнятих осіб та сприяє створенню прозорого регулювання для цифрових платформ. Завдяки цьому законопроєкту, Україна здійснює важливий крок у сфері діджиталізації податків та відповідності своєї податкової системи європейським стандартам.
