На початку грудня 2023 року засновник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак анонсував запуск нового книжкового простору в Києві. Кілька місяців, прогулюючись головною вулицею столиці, у вітринах можна було прочитати напис «Тут має з’явитися сенс». 16 лютого «Сенс» на Хрещатику запустився у тестовому режимі.
AIN.UA завітав на відкриття та поговорив із засновником про необхідність культурних просторів, складнощі із запуском, та відмінності між українським та іноземним видавцем.
Нова книгарня «Сенс» на Хрещатику розташована одразу навпроти метро, займає три поверхи і майже 1500 квадратних метрів площі, поєднує у собі кав’ярню та простори з дитячою і мистецькою літературою. До тестового відкриття кілька годин, а книгарня нагадує великий мурашник, у якому всі мають одну мету – олюднити простір.
Книжки, альбоми, мерч вже розставлені на поличках та очікують свою аудиторію, подекуди досі висить захисна плівка, яка дбайливо ховає українську літературу від фарби. Прибиральники раз на десять хвилин протирають підлогу, а на всіх поверхах одночасно дзижчать дрилі, команда поспіхом завершує ремонтні роботи.
Працівники «Сенсу» проводять летючку перед відкриттям, а з великих вікон потроху зникають літери. «Тут має…», – бачать тепер містяни, які з вулиці спостерігають за метушнею всередині будівлі.
На підвальному поверсі розташована основна маса книг: українська та зарубіжна художня література, сучасна і класика, нонфікшн, прикладна, психологія, англомовна література. На цьому ж поверсі у відділі біографічних книжок засновник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак, пересуваючись з драбиною поміж стелажів, власноруч прикручує кожну лампочку, налаштовує світло і заклопотано роздає вказівки працівникам.
«Сенс» тепер і на Хрещатику
Вчергове переставляючи драбину у глиб книгарні Олексій Ерінчак ділиться, що дуже хотів, аби другий «Сенс», – а перша книгарня розташована неподалік від станції метро «Арсенальна», – був великий, помітний, тому будівля на Хрещатику підійшла для цієї задачі ідеально.
«Ми відкрилися тут, щоб «Сенс» був культурним акцентом у центрі столиці. Купуйте у нас книжки – і ми відкриємось і на лівому, і ще на правому березі Києва, і в Одесі, і в Харкові. Питання нових книгарень – для нас завжди суттєве. Ми робимо серйозний ремонт, змінюємо та оновлюємо простір, та й підібрати приміщення під наші забаганки майже неможливо. Тому нам доводиться багато інвестувати у те, аби приміщення відповідало нашим потребам», – пояснює Олексій.
Першу книгарню Ерінчак відкривав з партнером, вкладаючи власні та партнерські кошти. Другу відкривали за тією ж схемою – платформа Work.ua, інститут Projector, девелопери Alterra Group та просто фізичні особи – це все партнери, які повірили в «Сенс». За допомогою партнерів Work.ua Олексій залучив $360 000 на відкриття ще по $120 000 мають вкластися майбутні партнери. Інвестиція мала покривати ремонт, обладнання та процеси повʼязані із запуском. Від 50% дивідендів буде направлено на фінансування культурних проєктів.
«Бюджет на відкриття книжкового простору на Хрещатику планувався в розмірі близько 45 млн грн, але фактично вийшло більше – найпершою задачею було відкритися, а не порахувати бюджет. Відкриємося – тоді будемо рахувати», – сміється Ерінчак.
Нова книгарня вийде з тестового режиму вже за кілька тижнів. Команда перед запуском мала багато проблем – наприклад, досі не встановлений ліфт, який повинен зробити простір будівлі безбар’єрним. Банк, у якому Олексій Ерінчак обслуговувався, в останній момент припинив співпрацю, команда не могла користуватися терміналами, довелося шукати інший банк, термінали якого запрацювали безпосередньо в день відкриття. На момент відкриття всі безпекові і технічні моменти були враховані
«Проблем було багато, але ми їх розвʼязуємо. От зараз ми з вами ходимо по сходах, – говорить Олексій Ерінчак та жартуючи розводить руками, – а тут ще поручні не прикручені, вони мали вже давно стояти, але майстри їх не доробили і поїхали».
Книгарня як простір, де можна бути «серед своїх»
Наступного року Ерінчак планує відкрити книгарні у Одесі та Івано-Франківську. В Одесі вже є партнери, які готові допомогти, та приміщення у центрі, – якщо вдасться домовитися, команда розпочне підготовчі роботи навесні 2024-го, зауважує Олексій.
Розповідаючи про плани щодо розширення, Ерінчак підкреслює, що «Сенс» не може існувати у системі франшиз, бо у команди немає цілі просто заробити грошей та спростити бізнес. Відвідувачі отримують в книгарні не тільки книжки, а й україномовну бульбашку, якісне спілкування, каву, знайомства. У довгостроковій перспективі «Сенс» та інші культурні осередки, на думку засновника книгарні, мають стати для українців майданчиком, який розвиває складне і глибоке мислення.
«У мене немає цілі зробити книжкову мережу – я хочу зробити мережу сенсів. Україні не вистачає україноцентричних просторів, в яких би люди, які бажають розвивати українську культуру, могли б тусуватися, спілкуватися, відчувати себе своїми і бути серед своїх. І чим більше таких просторів, тим краще. У книгарні людина може спілкуватися з іншими читачами чи консультантом, попросити поради чи навіть вступити у дискусію. Мені здається, нам це зараз необхідно», – говорить Ерінчак.
У книгарні немає жодної російської чи російськомовної книжки, хоча на початку читачі шукали таку літературу, пригадує Олексій. Наразі у книгарні представлена як класична українська література, так і сучасна, але дуже важко спрогнозувати, які книжки читатимуть активно вже у наступний місяць.
«Люди в складні часи порівну читають і те, що дає сили, і те, що ще більше занурює у зневіру. Точно популярною буде і класична українська література, бо нам треба всім вивчити тяглість своєї культурної-літературної історії. І думаю, коли люди до кінця усвідомлять, що війна з нами надовго, то, можливо, повернуться книжки про бізнес і саморозвиток. Але це лише мої передбачення. Зараз хочеться, аби все це запрацювало, і «Сенс» на Хрещатику став системною інституцією, яка працює як бізнес, допомагає іншим культурним проєктам, заробляє сама на себе і на інших», – пояснює він.
Ведення бізнесу з українськими видавцями
«Сенс» активно співпрацює з українськими видавництвами – книжки, які представлені у книгарні на Хрещатику, надані видавцями під реалізацію, тобто книгарня має відстрочку в оплаті. Викупити всі ці книжки у команди б не вистачило коштів, бо значна частина пішла на ремонт та запуск.
Олексій Ерінчак ділиться, що команді вдається змінювати правила на ринку видавництв. Наприклад у «Сенсі» не продають книжки з великими знижками, бо це знецінює роботу книгарень і ринок видавництв.
«Ми в книгарні продаємо книжки за роздрібною ціною, не конкуруючи цінами, бо конкуренція завжди веде до зменшення всього ринку. Коли люди заробляють на бізнесі дуже мало, то він перестає бути їм цікавий, і тому книгарні закриваються. Наша задача – навпаки, відкрити ринок, зробити так, щоб відкрилось багато книгарень. Бо до вторгнення ми мали в Україні тенденцію до їхнього закриття», – пояснює наш співрозмовник.
Одна із задач книгарні на Хрещатику – просувати книжки про Україну англійською, що якісно презентуватимуть країну іноземцям. Олексій показує три стелажі на -1 поверсі – це все книжкові полички іноземною мовою. Сусідній стелаж повністю український, різниця між ними привертає увагу – іноземна література має однаковий розмір, українська хаотична та подекуди не пасує розмірам полички.
«Оці стелажі репрезентують різницю між нашими книжковими ринками, – пояснює Олексій, – всі іноземні книжки є ідентичними за розміром, а на українському ринку кожен видавець намагається показати себе. Це ілюстрація того, що на заході сфера книжкового видавництва розвинута та універсальна, що ідеально, бо допомагає зменшувати видатки на реалізацію. Книжки в одному розмірі легше розставляти, зберігати, транспортувати. Навіть коли розставляєш літературу на поличках, одразу знаєш потрібний розмір. Але з українським видавцем не завжди вгадаєш, чи влізе книжка на полицю».
На підвальному поверсі консультанти книгарні діляться на групи – вирішують, хто чергуватиме біля коміксів, а хто біля української поезії. На першому поверсі вже пахне кавою, чутно, як з шипінням підігрівають молоко та дзвенить посуд. На другому поверсі досі працюють дрилі, технічні працівники ховають інструменти, ізолюють дроти, працівники «Сенсу» оформили зону біля кав’ярні та розставили стільці.
Підготовка до зустрічі відвідувачів майже завершилася, і хоча подекуди досі стоять драбини та триває прибирання, Олексій збирає команду, аби дати настанови перед відкриттям.
«За 15 хвилин ми відкриємо двері, сюди прийдуть люди, і ми дамо їм найкращий сервіс. Сьогодні можуть бути несподіванки і косяки, але я прошу вас не нервувати – що б не сталося, ми вирішимо це разом. Хочу, аби ви всі зап’ятали цей день. Ми творимо історію посеред війни, ми робимо це для нашої України, і ми дякуємо ЗСУ за цю можливість. Хочу, аби всі були сильними, підтримували один одного. Давайте це зробимо!» – завершує промову Олексій.