На тлі дискусій про потенційне блокування Telegram в Україні ми пригадали історію «ВКонтакте» – російської соцмережі, яка потрапила під санкції у 2017 році і відтоді є недоступною на території України. Після початку військової агресії росії у 2014 році вона три роки працювала та мала власне представництво в Україні.
Ми поспілкувались з трьома колишніми співробітниками київського офісу про те, як виглядала їхня робота та чи передавались дані українців росіянам.
Блокування «ВКонтакте»: як це було?
В 2017 році соціальна мережа потрапила в санкційний перелік РНБО – відповідне рішення підписав тодішній президент України Петро Порошенко. Санкції передбачали заборону інтернет-провайдерам надавати доступ до сайту впродовж трьох років. Після цього президент України Володимир Зеленський двічі продовжував дію обмежень – 14 травня 2020 року і 15 квітня 2023 року.
«Без підконтрольних КДБ-ФСБ соціальних мереж мій український народ здатен прожити», – заявляв Порошенко через місяць після запровадження обмежень, під час виступу з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій.
У 2020 році адміністрація «ВКонтакте» повідомила, що налаштувала проксі-сервіс у мобільному додатку, і тепер українці зможуть відвідувати підсанкційний ресурс без VPN. Заступник секретаря РНБО Сергій Демедюк висловив переконання в тому, що застосунок використовують російські спецслужби для збору даних про громадян України і всіх, у кого він встановлений. Ще однією метою активізації роботи проксі-сервісу Демедюк вважав поширення дезінформації для впливу на громадську думку і маніпулювання нею.
«Такі дії зазвичай проводяться напередодні визначних подій. Нині це проведення в Україні місцевих виборів», — говорив тоді заступник секретаря РНБО.
Втім, натяки на збір інформації на користь російських спецслужб з’явилися ще у 2014 році, коли в рф вийшов «закон про блогерів». Він стосується лідерів думок, чиї записи читають понад 3000 користувачів. За умовою закону, соціальні мережі як «організатори поширення інформації» зобов’язані передавати за вимогою правоохоронним органам дані про користувачів, включно зі змістом їхнього листування. Дивним чином ухвалення відповідного наказу збігається з роком початку збройної агресії на Сході України.
Тож чому присутність українців у російській соцмережі така небезпечна?
Перехід під вплив Кремля
У 2014 році засновник ресурсу, російський підприємець Павло Дуров продає свою частку 12% Івану Тавріну, який на той момент був партнером по медіабізнесу російського мільярдера Алішера Усманова. Останній через Mail.ru Group володів майже 40% «ВКонтакте». Втім, Дуров і надалі планував залишатися в компанії і «стежити за якістю соцмережі». Через три місяці Таврін перепродає 11,99% компанії Mail.ru Group. Усманова вважають людиною, наближеною до російського диктатора володимира путіна.
А у 2013 році фонд United Capital Partners (UCP) Іллі Щербовича придбав 48% частки «ВКонтакте» у мільйонерів Вʼячеслава та Міхаїла Мірілашвілі і співзасновника соцмережі Льва Левієва. Центр стратегічних комунікацій зазначав, що компанією UCP керує рада директорів державної корпорації «Роснефть». Вже через рік цю частку викупила компанія Mail.ru Group. В такий спосіб компанія отримує 100% акцій.
У 2018 році Алішер Усманов передав контроль над часткою в компанії Mail.ru Group її генеральному директору Борису Добродєєву. За даними з російських відкритих джерел, він є сином генерального директора Всеросійської державної телерадіокомпанії, на якого Україна та низка європейських країн наклали санкції через активну участь у кремлівській пропаганді.
У жовтні 2021 року Mail.ru Group перейменовують у VK. А ще через рік його співвласником стала дочірня компанія «Газпрому» під назвою «СОГАЗ» – саме їй Усманов продав свою частку акцій VK.
«Згідно з відкритими реєстрами, найбільшими акціонерами компанії «СОГАЗ» є «Газпром», соратник президента росії володимира путіна Юрій Ковальчук, двоюрідний племінник путіна Михайло Шеломов, а також колишній помічник президента компанії «Роснефть» Ігоря Сєчіна Антон Устінов», – відзначалося тоді в матеріалі «Детектор медіа».
30 квітня 2014 року прессекретар українського офісу «ВКонтакте» Влад Леготкін опублікував звернення-спростування інформації про звільнення половини команди та запровадження «нової політики» керівництва щодо українських спільнот. Ймовірно, це була реакція на продаж соцмережі Павлом Дуровим.
«ВКонтакте» — це передусім місце для спілкування людей. На які теми їм спілкуватися, які питання вирішувати — справа їх самих, ми тут не указ. Наразі політика соціальної мережі щодо політичних чи будь-яких інших спільнот лишається незмінною. Соціальна мережа «ВКонтакте» завжди працювала в рамках законодавства і продовжить це робити надалі, виконуючи тільки законні вимоги влади. Побоювання, що відхід засновника проєкту якимось чином позначиться на захисті даних користувачів «ВКонтакте», безпідставні», – написав Леготкін.
Втім, навіть адміністрація соціальної мережі не приховує те, що може надавати інформацію про користувачів «з метою забезпечення дотримання вимог чинного законодавства російської федерації». При цьому згода користувача на обробку даних не потрібна. Ці та інші правила передачі даних росіянам прописані в Угоді користувача.
«Серйозна небезпека»: коментар кіберфахівця
Захищеність даних користувачів соцмережі «ВКонтакте» прокоментував експерт з цифрової безпеки Павло Бєлоусов. За його словами, месенджер не має наскрізного шифрування, а у його застосунків є багато різних доступів. Враховуючи авторитарний режим російської влади, експерт переконаний, що спецслужби не можуть упустити такий шанс відстежувати дані та дії користувачів.
«Проте не завжди ми можемо довести чи мати підтвердження, що вони в тому чи іншому випадку слідкували за кожним або за тим, хто їх цікавить», – наголосив Бєлоусов.
Показовим є «злам» цієї соціальної мережі у 2016 році. В результаті хакери отримали майже 100 мільйонів акаунтів користувачів, серед яких є поштові адреси, телефони, імена та текстові паролі.
Що стосується українського офісу «ВКонтакте», то зазвичай такі установи відкривають для того, щоб монетизувати діяльність і полегшити заробіток, каже експерт. Йому важко визначити, чи дійсно робота офісу допомагала збору інформації, але в будь-якому разі представництво могло спростити цей процес.
Інші соцмережі так само збирають інформацію про користувачів, але мета використання може бути різною. Наприклад, Facebook може збирати більше даних завдяки таким продуктам своєї екосистеми, як Instagram та WhatsApp.
«Якщо «ВКонтакте» здебільшого, на мою думку, – це для того, щоб слідкувати за громадянами, то Facebook ці всі дані використовує для того, щоб їх монетизувати, тобто заробити на цьому гроші. Оскільки Facebook американський, на нього не вплине ФСБ», – каже експерт.
За його словами, соцмережі збирають багато даних, і хоч збір інформації важко виправдати, але питання в юрисдикції: США чи Європа – це партнери України, на відміну від російського ворога.
Бєлоусов бачить підтвердження втручання з боку російських спецслужб в роботу соцмереж на прикладі Telegram. Він пригадує протести жінок мобілізованих росіян в Башкортостані.
«Telegram дуже швидко блокують ці канали, ставлять плашки, що це фейкові канали. Найімовірніше, це було зроблено на запит влади, тому що більше нема зацікавленої сторони. І радше за все, певну інформацію теж про користувачів віддають», – зауважив Бєлоусов.
Відкриття офісу «ВКонтакте» в Україні
Українське представництво «ВКонтактє» пропрацювало п’ять років – з 2012 по 2017 роки. Через два роки після відкриття офісу в Києві команда AIN.UA завітала туди. На той момент у сайту було три представництва, два з яких – в росії. У Києві офіс розташовувався в комплексі Arena Entertainment у центрі міста. Штат налічував вісім людей, які працювали під керівництвом Наталії Якуніної, зокрема маркетолог, прессекретар, менеджери з реклами, бухгалтер, офіс-менеджер і юрист.
І керівницю офісу Наталію Якуніну, і прессекретаря Влада Леготкіна запросив у офіс Владислав Циплухін, який обіймав посаду речника «ВКонтакте» до 2013 року.
«Павло Дуров поставив перед заступником генерального директора і пресслужби одну глобальну задачу: зробити так, щоб українські користувачі і партнери сприймали «ВКонтакте» як рідну (домашню) соціальну мережу. Адже раніше навіть не всі компанії могли купляти у нас рекламу напряму», – говорив Циплухін у 2012 році.
Варто зупинитися на особистості Владислава Циплухіна, адже він декілька разів перетинався з адміністрацією президента рф. Російські ЗМІ публікували інформацію в 2013 році, згідно з якою помічник президента рф Сурков цікавився соціальною мережею «ВКонтакте» і її діяльністю, а також пропонував менеджменту переїхати в московський інноваційний центр «Сколково». Втім, після цієї зустрічі комунікація не продовжилася – принаймні так заявляють російські видання, посилаючись на Циплухіна.
В статті наводять його коментар стосовно тиску на менеджмент соціальної мережі з боку адміністрації президента – російська влада питала, чому не блокуються опозиційні спільноти. Дуров, за словами Циплухіна, відмовився це робити, і після цього його викликали в прокуратуру.
Продаж компанії Павло Дуров пояснив тиском з боку ФСБ. У 2013 році у своєму профілі в «ВКонтакте» він розповів про те, що спецслужби вимагали видати особисті дані організаторів груп українського Євромайдану.
«Нашою відповіддю була і залишиться категорична відмова – юрисдикція росії не поширюється на українських користувачів «ВКонтакте». Видача особистих даних українців російській владі була б не тільки порушенням закону, а й зрадою всіх тих мільйонів мешканців України, які нам довірилися», – цитували українські ЗМІ Павла Дурова.
Своєю чергою, 12 грудня 2013 року на своїй сторінці у Facebook прессекретар київського офісу «ВКонтакте» Влад Леготкін повідомив про збільшення скарг і звернень до служби підтримки з приводу «присутності екстремізму». Влад спростував чутки про те, що адміністрація соцмережі закриє сторінки Євромайдану на вимогу Роскомнадзора. А збільшення скарг зв’язав з «подіями у Києві»:
«Офіційно заявляємо, що на нашому сайті діє принцип свободи слова для прибічників будь-яких політичних сил та поглядів. Ми не збираємося обмежувати цю свободу. «ВКонтакте» ухвалює заходи тільки за грубих порушень – наприклад, закликів до насилля. Адже між екстремізмом, наявність якого законно можуть визначити тільки правоохоронці, і звичайним бажанням висловити свої політичні погляди, є велика відмінність», – написав Леготкін.
Що кажуть працівники українського офісу «ВКонтакте»
«Я сумніваюсь, що це [відхід Дурова – ред.] через дані адміністраторів спільнот Євромайдану. Особисто мені здається, що там просто захотіли так віджати бізнес. Про учасників Євромайдану, про дані я теж нічого такого не чув. І я не згадаю, щоб ми про це навіть колись говорили», – каже один зі співрозмовників.
В конфіденційній розмові опитані редакцією колишні працівники українського представництва запевняють, що мали проукраїнську позицію та підтримували учасників Революції Гідності, знали адміністраторів спільноти «Євромайдан» і друкували їм наліпки, аби залучити якомога більше людей, і створювали тематичні стікери.
Російське керівництво, кажуть колишні представники українського офісу, жодного разу не запитувало дані про кількість активних користувачів в Україні. За їхніми словами, жодних даних про це в них і не було – орієнтувалися винятково на дані, які давав їм рекламний ринок.
Український офіс був прибутковим, говорять колишні працівники.
«В них тоді був такий турбулентний час – коли VK продали Усманову, потім його продали Mail.ru. І їм точно було не до нас. І мені здається, що для України, для мене – для всіх закриття офісу в 2017 році пішло в плюс. Тому що я не та людина, яка буде на собі витримувати якийсь тиск», – розповів один з наших співрозмовників.
Головною метою відкриття українського офісу «ВКонтакте» був продаж рекламної продукції. Київський офіс і працював за комісію зі сплати рекламних послуг. Формально команда мала право на використання торгової марки для того, щоб залучати рекламодавців.
Загалом в українському офісі «ВКонтакте» було два відділи – PR та маркетинговий. А штат налічував до 10 людей. Маркетинговий відділ намагався збільшити продажі реклами, тому на 90% часу працювали саме з рекламними агенціями: пояснювали, як працює реклама, і пропонували інструменти «ВКонтакте». PR-відділ популяризував соцмережу серед української аудиторії «ВКонтакте». В ньому працювали двоє співробітників, які запрошували різних музикантів, спортсменів і блогерів.
«На той час не було жодної рекламної агенції, яка не розміщувала рекламу у «ВКонтакте», – каже ексспівробітник маркетингового відділу.
За його словами, винятком могли бути компанії, клієнти яких не вели активності в цій соціальній мережі. Наприклад, міжнародні бренди.
Співробітники кажуть, що український офіс був окремою юридичною особою. Всі працювали на основі договору, в якому був прописаний лише обов’язок продажу реклами з використанням торгової марки. І єдину санкцію, яку міг би застосувати російський офіс, – це заборона на використання торгової марки.
«Їм на 99% було взагалі все одно, що ми робимо. А цей 1% зацікавленості – це продаж реклами».
Клієнти українського офісу
Співрозмовники редакції розповідають, що представництво працювало як з приватними, так і з юридичними особами. Серед клієнтів українського офісу «ВКонтакте» були і політики. Один зі співрозмовників стверджує, що послугами реклами «ВКонтакте» користувався Петро Порошенко перед президентськими виборами та партія Віталія Кличка перед виборами мера Києва. Зверталися і політичні партії під час місцевих виборів – замовляли точкову рекламу.
Офіс співпрацював з українськими спортсменами та шоубізнесом для того, щоб вони реєстрували свої сторінки «ВКонтакте».
«Нам потрібно було більше українського контенту, щоб ми могли продавати більше рекламних місць».
Як проходили платежі?
До 2011 року користувачі з України замовляли рекламу, але платили в рублях. Такі платежі оподатковувалися, і гроші йшли до російського бюджету. Запит від українського рекламного ринку був, тож після відкриття офісу в Києві платежі приймалися в гривнях, з яких податками поповнювався вже український бюджет. Інтерфейс соцмережі був побудований у такий спосіб, що в рекламному кабінеті користувач бачив ціну в рублях, але сплачувати міг у гривнях, «підв’язавши» до рекламного кабінету свою банківську картку.
Реклама «ВКонтакте» була дешевшою, ніж на Facebook, – зокрема через конвертацію валют, адже її вартість в американській соцмережі рахувалася в доларах. Окрім того, тоді популярність Facebook набирала оберти, і було зрозуміло, що за ним майбутнє, говорять ексспівробітники українського представництва російської соцмережі. Він також вигравав і у деяких технічних аспектах.
«Наприклад, коли у Facebook можна було запускати рекламу з відео, у «ВКонтакте» ще такого не було. Ця функція зʼявилась лише через рік».
Раз на місяць український офіс робив бухгалтерські звіти про те, скільки грошей витратили рекламодавці, і надсилали їх в головний офіс. На той момент він був розташований у санкт-петербурзі. Комунікація з ним велася через директорку київського офісу.
Звіти, стверджують джерела, містили лише фінансові показники, тобто скільки загалом реклами було продано і на яку суму, без специфікації по окремих рекламодавцях. Втім, під кожного рекламодавця заводили окремий кабінет на сайті з реквізитами, прив’язаний до фізичної особи. Відповідно, створювався від певного імені. Але лише рекламодавець міг вирішити – вказувати справжнє ім’я під час реєстрації кабінету чи ні. Якщо людина вказувала не своє справжнє ім’я, в разі «зламу» сторінку неможливо було відновити.
Російський офіс мав доступ до рекламних кабінетів кожної компанії і міг зайти туди – наприклад, для модерації реклами, говорять співрозмовники редакції.
Казахстан і розширення ринку
За словами одного з колишніх працівників «ВКонтакте», до українського офісу часто зверталися компанії з Казахстану з метою розміщення реклами через платформу в Україні. Співрозмовник редакції припускає, що це пов’язано з економією бюджету рекламодавців і уникненням від сплати податків. Тому у росіян були наміри відкрити офіс в Казахстані.
Окрім того, за словами колишнього працівника, плани були щодо виходу на ринок Бразилії. Загалом ідея розширяти ринок на країни Європи і Латинської Америки з’явилися за часів керівництва Дурова, проте цьому перешкоджала експансія Instagram.
«Зрозуміло, що вони не можуть з Instagram боротися, і вони вирішили сконцентруватися на своїй, російській аудиторії. Це були 2013-2014 роки. Мені здається, що з нами вони навіть про це особливо не комунікували», – каже один з ексспівробітників.
Співпраця українського та російського офісів
Загалом офіси комунікували стосовно обміну документів та продажу реклами. Кілька разів на рік керівники зідзвонювалися для того, щоб визначити плани та бюджет. Іноді російський менеджмент просив познайомити їх з українськими зірками, які мали в росії багато підписників. Серед них – Світлана Лобода, Монатік, Макс Барських. Останній, за словами співрозмовника редакції, навіть виступав на російському фестивалі «ВКонтакте» після закриття українського офісу. Відповідний допис в Instagram, де співак про це оповіщує свою аудиторію, Барських видалив. Проте в YouTube можна побачити відеозаписи від користувачів з його виступом.
Спілкувалися і тоді, коли запит рекламодавця поширювався не тільки на українські, а й російські майданчики, – наприклад, велика компанія хотіла запустити кроспромо на російський ринок. Також український офіс звертався до колег з росії, якщо певне рекламне оголошення не проходило модерацію або проходило з затримками.
Візити правоохоронців
Кілька разів до київського офісу приходила Служба безпеки України. Вперше це сталося після його відкриття. Тоді силовики хотіли просто «познайомитися», кажуть експрацівники. Керівництво викликали на допити, ставили питання. Але, за словами співробітників, вони не мали того, що було б цікаво СБУ: «Хто скільки витрачає на рекламу? Це явно не те, що вони хочуть».
Після цього Служба безпеки ще кілька разів приходила до київського офісу. За словами співробітників, вони перевіряли сервери. Після кількох візитів спецслужбовці більше не повертались, компанією цікавилася лише податкова, якій, говорять експрацівники, раз на рік надсилали копію всіх договорів з клієнтами.
Спільноти сепаратистів
Разом з анексією Криму і окупацією Донбасу у «ВКонтакте» почали з’являтися спільноти, які поширювали російську пропаганду і контент на підтримку сепаратистів. Втім, вони не могли отримати просування чи рекламу «ВКонтакте» – співробітники українського офісу запевняють, що обговорили це питання окремо з російськими колегами, і ті погодились.
Один з наших співрозмовників відзначає, що головний офіс не дозволяв політичну рекламу і в російських пабліках, якщо не йшлося про значні партії на кшталт «єдиная россия», ЛДПР тощо, натомість зосередившись на залучення блогерів і співаків: «На той момент вони ще не були «під державою». Вони були під комерційним керівництвом. Для них набагато важливіше було заробити грошей».
Колишні співробітники стверджують: в Україні соціальну мережу заблокували саме в той час, коли це потрібно було зробити, адже можна було очікувати, що політичний вплив на український офіс все одно стався би.
Водночас з’являлися групи, які через контент розпалювали ворожнечу між українцями. Деякі з них також підбурювали до сепаратизму на Донбасі. Такі групи могли «приховувати» – тобто користувач міг перейти за посиланням на таку спільноту, проте не міг знайти її в пошуку сайту. Співробітники українського офісу «ВКонтакте» кажуть, що писали листи до Служби підтримки з вимогою заблокувати такі спільноти.
Технічна підтримка
AIN.UA поспілкувався не тільки з працівниками українського офісу «ВКонтакте», а й з представником технічної підтримки Артемом. Він працював лише кілька місяців – з листопада 2013-го по березень 2014 року. Офіційно чоловік не оформлювався на цьому місці роботи і договір про співпрацю не підписував. З київським офісом не комунікував.
Серед обов’язків Артема була зміна імен за запитом користувачів. Вимоги для цього були доволі жорсткі, тож чоловік від імені адміністрації давав згоду на процедуру або відхиляв її. Приводом для відмови могла бути нереалістичність імені.
«В мене десь була папка зі скріншотами, на що люди хочуть поміняти собі ім’я. І там був персонаж, який хотів взяти ім’я «Бджілка з планети Сатурн». І ми посилалися на правила спільноти, чому людина не може змінити ім’я на Бджілку», – розповідає Артем.
В разі сумнівів у справжності імені (незвичайне прізвище, його зміна через паспортний стіл або шлюб тощо) техпідтримка могла попросити користувача надіслати фото паспорта для верифікації імені. Артем зазначає, що таке траплялося не часто, а надалі ці паспортні дані він «не передавав». Тиску з боку керівництва він не відчував і закликів до вчинення протиправних дій не пригадує. За словами чоловіка, офісу для його роботи не було. Комунікація з керівництвом відбувалася через посередника, якого називає «куратором» – українцем із Запоріжжя. «Куратор» опікувався й іншими членами техпідтримки і раз на рік їздив у санкт-петербург, стверджує Артем.
«Ми працювали через «утилітку» – вікно зі зверненнями, полем для тексту та макросами для швидких відповідей. Бачили запити і спілкувалися з куратором. І все, більше жодної комунікації. Тобто не було звідки отримати запит на використання чужих даних і нікому було це робити. За межі робочої програми це не виходило [збирати дані через спеціалізовану утиліту насправді можливо]».
Хоча всі опитані редакцією експредставники українського офісу соцмережі кажуть, що прямих запитів росіян щодо персональних даних користувачів не було, все це відбувалось до 2017 року. Чи не відчула б українська команда утисків у подальші роки? Питання риторичне, оскільки навіть колишні працівники «ВКонтакте» сумніваються в цьому.
