Як створити дизайн-проєкт, важливий для вашого міста чи громади? Та на що варто звернути увагу під час підготовки таких проєктів? Архітекторка Ірина Гаврилюк, співзасновниця дизайнерської студії Mira Architects, у колонці для AIN розповідає про досвід команди в залученні до соціально-відповідальних проєктів і їхньої реалізації.
На початку повномасштабної війни наша дизайн-студія із малого бізнесу відкотилась до версії стартапу. Ринок дизайну офісної нерухомості, на якому спеціалізувались раніше, і так був сильно ослаблений пандемією. А після початку вторгнення завмер взагалі. Тож у команди вивільнився ресурс на соціальний напрямок.
Це стало нашим способом соціальної відповідальності бізнесу, як дизайн-студії, і продовження вектора навколоосвітніх проєктів, який почали розвивати ще у 2019 році.
Соціальна відповідальність бізнесу — це не лише донати та масштабні втручання, які можемо бачити на рівні країни чи великих корпорацій. Окремі точкові дії важливі та посильні навіть бізнесу на етапі стартапу.
За більше ніж два роки наша команда розробила на волонтерських засадах дев'ять концепцій і проєктів. Серед них облаштування дитячих освітніх установ, коворкінгу для вчителів у приміщенні колишнього дитсадка, двох бібліотек, будинку культури тощо.
Ми розробляємо тільки першу стадію проєктної документації — ескізний проєкт. Однак цього пакету візуалізацій і креслень досить для попереднього розрахунку бюджету та пошуку грантових коштів на втілення. Уже маємо результат — один із проєктів отримав фінансування для реалізації та чекає на підписання договору.
Як ми обирали простори, над якими важливо працювати
Виділяємо декілька типів соціальних просторів, дотичність до яких здатна принести важливі зміни в суспільстві на якісному рівні. Для себе ми виокремили освітні установи, навколоосвітні простори та «треті місця».
Освітні установи
Виявилось, в Україні багато класних шкіл і дитсадків. Єдиний нюанс — більшість із таких приватні. Втім, уже зараз на рівні держави ми помітили стрімкий розвиток інтересу до теми освіти. Концептуальні зрушення навколо підходів до освіти зачіпають також і питання проєктування.
Найбільшими тенденціями є концепція доступності, зміна вектора від директивної форми викладання до концепції дитиноцентрованої взаємодії. У проєктах це відображається, наприклад, зміною меблів у класах. Замість розстановки парт винятково в напрямку, зорієнтованому до дошки та вчителя, з’явились меблі, що збираються в групи. Так діти можуть спілкуватись і виконувати спільні задачі, а вчитель стає куратором спільного процесу, а не єдиним джерелом знань.
Також є тренд на зміну загальних зон — коридорів, вестибюлів. Їх можна перетворити із суто транзитних і порожніх просторів на зони спілкування дітей.
Важливим є і облаштування бомбосховищ. Станом на 2024 рік досить великий відсоток шкіл уже виконали необхідні вимоги щодо цього. І настав час перетворити ці приміщення в такі, що приносять користь дитині. Тобто де не просто можна «пересидіти» тривогу, а й здобути щось цінне — знання або навички.
У повноцінні приміщення для навчання бомбосховища перетворити важко. Основна перешкода — шум, який спричиняє велика кількість дітей і спроби викладання різні предмети одночасно. Але змістити акцент на «дитячі коворкінги» реально. Цілком можливо, що в такій формі можна об’єднати дітей в групи не тільки за віком, а і за інтересами, перезнайомивши між собою різні класи.
Навколоосвітні простори
У цьому є величезний тренд. Велика маса людей прагне до розвитку та проведення часу з користю. Водночас ера «успішного успіху» добігає кінця: тренінги та конференц-зали втратили частину авдиторії. На заміну їм прийшли лекторії в приємній і більш душевній атмосфері. Як один з проявів — зустрічі в книгарнях і кав’ярнях на заходах за інтересами.
Тема книжкових просторів, як зон для роботи та співтворчості, дуже розвинена в країнах Європи та Америки. Ми відвідали багато таких локацій у Німеччині, Іспанії, Нідерландах, Угорщині та Польщі. Вони всі зручні, модерні та дуже «welcoming».
Наша країна поки має хіба що бібліотеку УКУ, яка відповідає таким запитам. Водночас бізнес уже почав закривати подібну потребу та почав облаштовувати книгарні/ кав’ярні/ коворкінги, де приділяється увага обладнанню місць для зустрічей та острівців спілкування.
Зображення надане Mira Architects
«Треті місця»
Концепцію «третього місця» досліджував американський соціолог Рей Ольденбург. За його думкою «перше місце» — це дім, «друге» — це робота. А «третє місце» — простір між домом і роботою, де атмосфера сприяє творчій взаємодії.
Ми визначаємо це місце таким, де можна побути «серед своїх». Такими просторами також можуть бути кав'ярні, книгарні, бібліотеки. Та власне будь-які локації, які об'єднують людей. Дуже важливою ідеєю створення таких просторів є формування думки, що людина не самотня. Що за бажанням вона може прийти на якусь подію чи просидіти тут за чашкою кави.
Читайте також: Нові кав’ярні можуть пожвавити економіку району міста — дослідження про «треті місця»
Приклад для громади
Одним з успішних кейсів, що попадає під усі ці три визначення, є Smart Prostir в містечку Козельщина на Полтавщині. Це громадський культурно-освітній простір, створений за ініціативою громадської організації Smart Foundation на базі Козельщинської районної бібліотеки.
Проєкт був втілений ще до повномасштабного вторгнення та успішно працює. Зараз тут проходить навчання, тематичні події, виставки, заняття з йоги та влітку працює вуличний кінотеатр. По суті цей простір став культурним центром цілої громади на 13 000 мешканців.
Фото з Instagram-сторінки Smart Prostir
Де шукати проєкти
Робота на рівні громад
Зі свого досвіду рекомендуємо придивитись до невеликих громад. Зазвичай, вони менше постраждали від бойових дій, до них нечасто або майже ніколи не апелюють у медіа, та проблеми там є. Найбільша з них — відчутний відтік молодого населення.
Для багатьох гуманітарних організацій провідним принципом відбудови є принцип «відновити, як було». Водночас в Україні на програмному рівні прийнятий принцип «відновлювати краще, ніж було». Тому вчасне втручання дизайн-студій, архітектурних бюро чи окремого архітектора є важливим аспектом, щоб перейти від концепції «відбудови» до «перебудови».
Ескізні проєкти в цьому випадку є сформованим технічним завданням від громади, яке дозволяє вчасно втрутитись і втілити більш сучасні та прогресивні рішення.
Дивіться на проблеми великого міста
Варто зазначити, що війна спричинила тектонічні соціальні зміни в нашому суспільстві. Мільйони виїхали за кордон або переїхали в інші міста. Сотні тисяч бійців на фронті. Для тих, у кого не так сильно змінилось життя, змінились люди навколо.
Для великих міст дуже гостро постало питання соціалізації, до того ж саме в офлайні. Соціальною потребою є фізичні простори, де люди могли б зустрітись і поспілкуватись.
Кияни, можливо, запам'ятали, що під час ремонту книгарні «Сенс» на Хрещатику в одній із вітрин була фраза «тут мають з'явитися нові друзі». Власне з неї почалось наше дослідження про простори взаємодії загалом, про освітні та навколоосвітні локації зокрема, і дуже прицільно про «треті місця».
Долученість дизайн студії навіть на рівні розробки ескізного проєкту може перетворити радянську бібліотеку або невеличку книгарню в спальному районі на місце зустрічей і взаємодії.
Опорні точки, щоб впровадити соціальну відповідальність на своєму рівні
Часом містам і громадам складно визначитися, а що саме їм потрібно. У такому випадку ваше спілкування буде ускладненим. То ж пропонуємо наш алгоритм дій, щоб ваші ідеї і користь не загубилися.
- Визначте сферу вашої експертизи, проаналізуйте, кому ваш досвід може бути корисним і з якими саме задачами ви могли б допомогти.
- Порахуйте обсяг роботи і формат, який ви зможете взяти на себе (консультація, розробка продукту, менторство тощо).
- «Запакуйте» вашу пропозицію в коротку презентацію з наочними прикладами та описом формату взаємодії.
- Встановіть прямий контакт з громадою, її представником або фондом, який опікується громадою.
Ну і, власне, починайте працювати. З таким підходом і ви, і ваші партнери точно знатимуть, що очікувати одне від одного.
