Google – це робота мрії. Компанія вже шість років поспіль очолює список найкращих роботодавців США, а про неймовірні «плюшки», якими балують своїх співробітників Сергій Брін і Ларрі Пейдж, ходять легенди. Потрапити туди складніше, ніж зійти на залізний трон, а піти і зовсім неможливо. Коли хтось каже, що звільнився з Google за власним бажанням, на нього дивляться з недовірою та упередженням. Чи так вже казково чудово бути співробітником техногіганта? Користувачі Quora спробували знайти ложку дьогтю в бочці меду. І за версією колишніх співробітників компанії, його там виявилося більш ніж достатньо. «Влаштуйтеся, внесіть її у своє резюме. А потім несіть ноги звідти», – пише один із них. Так чим же насправді такий поганий Google з точки зору працевлаштування? Ми зібрали 12 різних версій, щоб розкрити цю тему.
Джефф Нільсон, екс-співробітник Google, винайшов Chromebook: «Найгірше – це величезний розрив між ажіотажем навколо принад роботи в Google і тим, що таке працювати в Google насправді. Щороку Google посідає перше місце в рейтингу найкращих роботодавців, описи умов праці в медіа нагадують кадри з фільму про Чарлі і шоколадну фабрику, ціле покоління фахівців у галузі комп’ютерних наук виросло на мріях працювати тут, як юні спортсмени мріють потрапити в NBA.
У реальності ж усе виглядає трохи менш гламурно. Працюючи в Google, ти співпрацюєш і підкоряєшся таким самим людям із плоті та крові з тими самими перевагами й недоліками, що й у будь-якій іншій компанії в Кремнієвій Долині. Можливо, лічені з них перевершують середньостатистичних фахівців, але і в Google з лишком вистачає політичної боротьби, поганого менеджменту та іншої корпоративної нечисті, яка неминуче виникає у великих компаніях».
Анонім, екс-співробітник Google: «Найгірше в роботі на Google для більшості співробітників те, що часто вони надкваліфіковані для своїх посад. Через силу бренду, умови праці та корпоративну культуру, вимоги до кандидатів сильно завищені. У результаті сюди набирають блискучих фахівців на найнижчі посади. Випускники найкращих коледжів здійснюють техпідтримку рекламних сервісів Google або вручну блокують недозволений контент на YouTube, або пишуть код А/В-тестування кольору кнопки на сайті…
Ось деякі недоліки такого стану речей:
- Важко рухатися вперед кар’єрними сходами, коли всі, хто тебе оточує, такі ж єдинороги, як і ти, а «крутість» – це корпоративний стандарт. При цьому доручені завдання не настільки складні, щоб мати можливість проявити себе.
- Робота часто буває недостатньо інтелектуальною (читай: нудною). Виконуючи її, навряд чи можна отримати задоволення, яке вкрай важливе для людей, достатньо амбітних, щоб піти влаштовуватися на роботу в Google.
- Деякі люди перестають відчувати драйв від роботи в Google. Вони звикли прагнути вичавлювати з себе максимум, саме в цьому полягає принадність життя в їхньому розумінні».
Джо Канелла, екс-співробітник Google, працював у продажах: «Я пропрацював у Google 9 років і ніколи особливо не замислювався над цим питанням. Для мене найгіршим відкриттям стало те, що ця робота забирає з кожним днем дедалі більше твого часу та енергії, і поступово стає всім твоїм життям. Я потрапив у компанію ще до того, як там були встановлені такі завищені стандарти. Сьогодні, щоб утримати позицію в Google, треба вміти виконувати щонайменше три сотні завдань одночасно.
І в цьому середовищі нескінченної роботи, дивовижних заохочень, великих грошей і неймовірних людей ти одного дня ловиш себе на думці, що вже кілька років харчуєшся лише в їдальні Google, спілкуєшся лише з гуглерами, носиш лише брендовані теніски Google, розмовляєш Google-акронімами, пишеш листи про Google із Google-телефону й узагалі забув, що це таке бути незалежним від «великого G». І все оточення зміцнює тебе в думці, що хотіти чогось іншого – це верх божевілля.
Стороння людина подивиться на тебе і скаже: «Ого-го, бідний зіпсований гуглер». Тут ти отримуєш усе, що коли-небудь міг хотіти від життя, але ціною того, що найважливіше – своєї енергії та часу. Таке буває і в інших компаніях, але Google відрізняється тим, що ти не вловлюєш, як це відбувається з тобою».
Кеті Левінсон, екс-розробник Google: «Нам платили за вигадування якихось божевільно інноваційних речей або допилювання того, що вже є, якимись важкими метриками. Це призводило до безіменних творчих кошмарів, часто побудованих на занедбаних платформах, якими ніхто не займався. У нас було чотири офіційні javascript-бібліотеки для внутрішнього користування. Навіщо стільки? Тому що автор інноваційної javascript-бібліотеки міг розраховувати на підвищення!
Ви могли або переписати всю систему з нуля, або отримати в цьому кварталі премію за додавання якоїсь сто років нікому не потрібної метрики. Що б ви обрали? Будь-яке поліпшення, яке не спиралося на якусь складну метрику, вважалося неповажною тратою часу. Юзабіліті? Кількість багів? Усім начхати. Якщо ви не можете цього виміряти, нікому до цього немає діла.
Люди вважають, що якщо ви працюєте в Google, то повинні розповідати, як там усе ідеально. А ще вони дуже дивуються і розпитують, як ви могли звідти піти! Вони не хочуть і чути щось окрім «як мені пощастило отримати місце», «як я радий, як я радий» і що більше за все на світі ви хочете залишитися тут назавжди. Якщо ж ви покинули компанію, і бачите в ній щось окрім веселки та єдинорогів, абсолютно всі, починаючи від мами і закінчуючи водієм таксі вимагають пояснень. Мені здається, що це така маркетингова кампанія, в якій розповідають, що, мовляв, у гуглерів є все, про що вони тільки можуть мріяти, і що вони працюють над продуктами, які змінюють світ. А насправді їхні навички не такі вже й неймовірні й цілком звичні для будь-якої компанії подібного розміру в Кремнієвій Долині.
Я спостерігала за тим, як мої колеги стають дивними, залежними від Google. Насправді, вони поступово втратили шанс коли-небудь отримати роботу десь іще. І в якийсь момент я почала думати, а чи не спіткає мене та сама доля».
Ківал Десаї, екс-директор з продуктової розробки в Google: «Ми повинні були б вирішувати складні проблеми. Якщо ти закінчуєш Стенфорд і тебе бере на роботу Google, ти б мав працювати з 9 до 5. Насправді, це скоріше з 11 до 3, якщо йдеться про справді напружену роботу. Вони добре платять. Це розслабляє. Але насправді вони платять за те, що ви миритеся зі значно нижчим рівнем інтелектуального розвитку, який тут отримуєте, ніж очікували.
Правда в тому, що насправді Google не дає вам найкращий шанс у житті! Потім відбувається страшне: одного дня ви розумієте, що втратили свою конкурентну перевагу. Ви більше не найкращий із найкращих. Ви не прагнете більшого. У вашому житті все дуже легко, ви ситі й задоволені».
Анонім, екс-співробітник Google: «По-моєму, одна з найбільших проблем Google – це надлишок реально блискучих людей. Коли я йшов, мої звіти були блискучими. Мої колеги були блискучими. Мій бос і бос мого боса були блискучими. Але я пішов, тому що моя робота перестала бути для мене викликом. Я працював над проблемою, яку міг вирішувати протягом двох кварталів. Мої очікування отримати роботу в якомусь реально крутому проєкті, що викликає, сильно затягнулися. Я почав деградувати. Я був нещасний. Тому рік тому я забрався звідти.
Ми з колегами часто жартували, уявляючи собі, як Ларрі та Сергій виходять у море на своїх яхтах, пришвартовують їх поруч одна до одної, сідають у дорогі крісла, які, безсумнівно, є у них на яхтах, наливають собі скотч, розкурюють дорогі сигари та роздивляються фотографії гуглерів з такими маленькими ярличками на кшталт «був гендиректором у мультинаціональній телеком-корпорації, здобув MBA у Гарварді, а сьогодні працює у техпідтримці Orkut». А потім вони заходяться в нестримному нападі реготу, тушкують сигари в скотчі й цокаються келихами. Звісно, цього ніколи не могло бути, бо вони не курять і не п’ють. А втім, усе інше цілком правдоподібно».
Анонім, екс-співробітник Google: «Ми працювали над дуже крутим продуктом, альфа-користувачам дуже подобалося, ми вірили, що це прорив. А потім його раптово закрили. Без пояснень. Принаймні, без адекватних пояснень. Деякі люди проходили через таке неодноразово. А є топові продукти, які вмирають повільною смертю через те, що ніхто не займається ними на належному рівні.
Рекрутинг Google схожий на заманювання в армію. Там тобі кажуть: «Приєднуйся до нас, і ти подорожуватимеш світом, зустрічатимешся з цікавими людьми і вбиватимеш їх». В адаптації Google це звучить так: «Приєднуйся до нас, ти будеш працювати з чудовими людьми над інноваційними проектами і спостерігати за тим, як ці проекти вбивають».
Влад Патришев, експрограміст Google: «Мені здається, рівень інженерів Google насправді середній. При цьому вони дуже зарозумілі. Кожен вважає себе кращим за ближнього свого. Тому їм дуже складно обговорювати свої проблеми, якщо перед ними не найближчий друг. Конструктивні розмови взагалі відбуваються рідко. І нікого не хвилює думка інших, хіба тільки якщо це Важливі Боги. А якщо когось назвали гідним програмістом на javascript, то він уже вважає себе уповноваженим пхати носа в чужий код і давати наполегливі рекомендації. Я ніколи не бачив такого ставлення серед співробітників інших компаній.
Тож якщо ви мене запитаєте, чи варто працювати в Google, я скажу – так, там можна багато чого навчитися. Чи варто там залишатися? Ні. Стати одним із них погано для карми».
Натан Йоспі, екс-розробник Google: «Єдиним викликом для мого інтелекту за період роботи в Google була співбесіда при прийомі. Не те щоб я не зустрічав воістину блискучих людей, але вже точно побачив безліч «середнячків», які вважали себе зірками. Надивився на політичне плазування. Сьогодні я працюю в значно меншій компанії в Маунтін В’ю, і роблю значно більше корисного. Я пішов працювати в Google, тому що на попередній роботі для мене закінчилися важкі завдання. Але з першого дня в Google таких переді мною навіть не стояло».
Дімітар Бойанчев, екс-співробітник Google: «Я пропрацював у Google на посаді підрядника півтора дня. Цього часу мені вистачило, щоб скласти враження про компанію. Вона як переповнене народом братство. У кожній кімнаті сидить по 3-5 людей, по 2-3 монітори на кожного. Навіщо стільки? У такому середовищі неможливо працювати. А покинути компанію мені довелося через неможливість працювати віддалено, що я успішно робив 5-6 років до Google».
Анонім, екс-співробітник Google: «Я пішов працювати в Google одразу після коледжу, і провів тут п’ять років. Погоджуся з більшістю думок, описаних вище, хоча мені здається, головна відмінність Google від інших компаній не в тому, що найкращі люди працюють над нудними завданнями. Так буває скрізь. Але є дещо, чого я не можу сказати про інших роботодавців: у Google є доступ до величезної кількості інформації про нас, і компанія буквально стежить за своїми співробітниками.
Мене звільнили після мого першого підвищення (до якого я йшов чотири роки) через якісь листи з корпоративного email, у яких, як мені здавалося, не було нічого нелегального чи конфіденційного. Це були листи людині не з Google, зміст яких компанії взагалі не стосувався. Google просто не сподобалася моя точка зору, і вони вирішили, що мені не місце в їхньому колективі. Я був у шоці, коли мене викликали на килим у департамент HR, сунули в обличчя роздруківки моїх листів і влаштували перехресний допит, як на суді. Вони відстежували мій інтернет-серфінг, щоб знайти докази проти мене. Сьогодні я працюю в успішному стартапі, добре заробляю. Однак відтоді я зі зрозумілих причин намагаюся витягти всі мої дані із сервісів Google (листи, документи, календарі)».
Тарандіп Сінгх, екс-співробітник Google: «Найжахливіше в роботі в Google… Я набрав 10 фунтів за три роки».
