28 квітня набуває чинності закон про фінмоніторинг, який встановлює нові норми ідентифікації клієнтів банків, а також змінює деякі правила для банків та їхніх клієнтів. AIN.UA розбирався, що змінить цей закон для банків, бізнесу, бухгалтерів і простих українців.
Що за закон і навіщо він потрібен
Закон «Про протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом» проголосували в Раді 6 грудня 2019 року. Він регулює таку сферу, як фінансовий моніторинг.
Раніше ми детально розповідали про те, що це таке. Якщо коротко, це правила і процеси, за якими банки перевіряють грошові перекази на предмет їхньої нелегальності. Підприємці стикаються з ним у житті, коли під час переказу великої суми грошей банки блокують переказ (а інколи заразом і картку) і вимагають надати документи про походження коштів і цілі їх використання.
Закон про фінмоніторинг адаптує українське законодавство до європейських норм фінмоніторингу. Він потрібен, щоб у майбутньому претендувати на членство в ЄС.
Які операції регулює закон про фінмоніторинг
Усі операції своїх клієнтів, незалежно від суми та призначення рахунку (особистий, підприємницький, рахунок компанії тощо), банки тепер зобов’язані ідентифікувати. А саме:
- установити особу платника,
- супроводити переказ коштів необхідним переліком даних про платника та одержувача.
Швидше за все, цих процесів користувачі на собі не відчують, оскільки у банків уже є всі необхідні відомості про клієнтів. Що стосується одержувачів, деякі банки вже запитують ім’я та прізвище одержувача, на рахунок якого переказують гроші, якщо він не є клієнтом банку.
Водночас операції на суму понад 400 000 грн (раніше – понад 150 000 грн) підпадають під обов’язковий фінмоніторинг. Тобто, банки повинні будуть упевнитися в походженні коштів – для цього у клієнта попросять відповідні документи. У деяких випадках операції і на меншу суму можуть вимагати проведення фінмоніторингу в тій чи іншій формі.
Які операції не потрапляють під дію закону
НБУ також опублікував перелік операцій, які не потрапляють під цей закон:
- оплата комунальних послуг, податків, штрафів, інших обов’язкових зборів і платежів незалежно від суми,
- сплата кредиту в сумі до 30 000 грн,
- оплата товарів і послуг карткою (або за допомогою іншого електронного платіжного засобу), якщо її номер супроводжує переказ – незалежно від суми,
- усі готівкові перекази в межах України в сумі до 5000 грн (раніше – до 15 000 грн),
- зняття коштів з особистого рахунку.
Ці операції не вважаються ризиковими. Тому компетенції фінмоніторингу на них не поширюються.
Пункт про перекази викликав чимало хвилювань: пішли чутки, що через це з 28 квітня перестануть працювати платіжні системи для готівкових переказів, які не зможуть забезпечити таку ідентифікацію. У результаті українці не зможуть заплатити за комуналку або внести кошти за кредит.
Однак у НБУ заявили, що цього не станеться – регулятор завчасно порекомендував банкам та іншим фінансовим організаціям налаштувати їхні автоматизовані системи таким чином, щоб забезпечити супроводження грошових переказів необхідною інформацією про платника та одержувача.
Що реально змінить закон про фінмоніторинг для бізнесу і простих українців
Редактор AIN.UA попросила партнера ЮК Sayenko Kharenko Аліну Плющ прокоментувати зміни, які бізнес і прості українці реально відчують на собі після набрання законом чинності:
«Я б назвала три речі, які будуть помітні більшості українців і бізнесу.
Підвищення порога обов’язкового фінансового моніторингу. До набрання новим законом чинності обов’язковий фінмоніторинг застосовувався до операцій від 150 000 грн (тобто банк у будь-якому разі вимагав надати документи, що підтверджують законність коштів. – ред.). Тепер же ця сума підвищується до 400 000 грн.
На практиці, це означає, що для більшості клієнтів банків випадки спілкування з питань джерел походження коштів і документів, що їх підтверджують, навряд чи почастішають. Будемо об’єктивними: навіть у середовищі високооплачуваних професіоналів транзакції на таку суму – скоріше виняток, що вже говорити про населення загалом.
Що стосується переказів від 5000 грн – йдеться про переказ коштів у готівковій формі.
Тобто, якщо ви здійснюєте переказ або отримуєте переказ на 6000 грн готівкою, під час переказу у вас здебільшого попросять копію паспорта (з неї візьмуть ПІБ, номер документа та адресу проживання). Раніше така вимога теж існувала, але застосовувалася для сум від 15 000 грн.
До готівки у фінмоніторингу увага завжди була підвищеною, оскільки за своєю природою вона найпростіше дає змогу приховати реального вигодонабувача.
При цьому, зверну увагу, що у випадку з переказом коштів вище йдеться скоріше про встановлення особи ініціатора та одержувача переказу, а не про джерела походження коштів, за рахунок яких цей переказ здійснюється.
Оновлення інформації про бенефіціарів компаній. Україна однією з перших у світі впровадила реєстр бенефіціарних власників. На відміну від безлічі інших країн (включно з країнами ЄС і США) будь-який обиватель може зайти на сайт ЄДР і подивитися, кому належить компанія.
Однак, питання завжди стосувалося якості інформації в ЄДР. Не всі компанії надали інформацію про своїх бенефіціарів, безліч існуючих записів не оновлювалися протягом декількох років.
Новий закон вимагає, щоб компанії щорічно оновлювали інформацію про своїх бенефіціарів, за неподання інформації загрожує штраф до 51 000 грн.
На практиці, це стане ще однією маленькою проблемою бухгалтерів/юристів для тисяч невеликих компаній і, найімовірніше, допоможе зі встановленням реальних власників компаній.
Віддалена верифікація. Сталося те, на що так чекали: банки та інші фінустанови зможуть віддалено верифікувати клієнтів і відкривати для них рахунки без їхньої фізичної присутності.
Новий закон оновив вимоги щодо перевірки особистості потенційного клієнта і привів їх у відповідність до європейських норм. НБУ вже представив концепцію того, як може працювати віддалена верифікація, і найближчим часом підготує детальні положення щодо цього.
Таким чином, вирішується парадоксальна, на мій погляд, ситуація. За якістю послуг, зручністю та інноваційністю українські банки часто можуть дати фору своїм європейським побратимам. З іншого боку, клієнти навіть найінноваційніших банків повинні були писати нескінченні «копія вірна» на десятці копій свого паспорта, коду платника податків та інших документів».
Які ризики несе в собі закон про фінмоніторинг
Закон запроваджує ризико-орієнтований підхід для банків, поштових операторів, нотаріусів, адвокатів, аудиторів та інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Це означає, що підозрілих клієнтів перевірятимуть прискіпливо, а надійних – менше.
«В ідеалі це працює на користь і клієнтів, і бізнесу, що їх обслуговує: банки, фінкомпанії та інші суб’єкти фінмоніторингу можуть встановлювати м’якші вимоги для клієнтів, чиї операції не викликають у них сумніву, не витрачаючи зайві ресурси на формальні перевірки. Відповідальність за якість перевірки клієнтів дедалі більшою мірою лягає на самих суб’єктів фінансового моніторингу, – коментує Аліна Плющ.
Побоювання зазвичай викликає впровадження такого підходу в наших реаліях. Скептики заявляють, що банки та фінансові установи використовуватимуть ризик-орієнтований підхід як привід відмовитися від клієнта за найменшого (читай – надуманого) ризику або заблокувати його рахунок «про всяк випадок».
Разом з іншими страшилками (буде як у ЄС – за кожну копійку треба відзвітувати) ці аргументи становлять чи не основу критики нового закону.
На ці фрази можна заперечити двома контраргументами.
По-перше, ризик-орієнтований підхід уже рік використовується у валютному законодавстві з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції». За цим законом на банки було покладено відповідальність за перевірку валютних операцій клієнтів.
Чи погіршило це ситуацію клієнтів? Не думаю. На тлі проведеної валютної лібералізації фізичні особи за 2019 рік офіційно вивели за кордон понад 85 млн євро. Ця сума пішла з рахунків фізичних осіб, кошти пройшли банківську перевірку.
По-друге, з багатьма європейськими правилами фінансового моніторингу клієнти українських банків уже неформально зустрічалися на практиці. Особливо це стосується клієнтів банків із західним капіталом. Річ у тім, що у цих банків на рівні центрального офісу існують більш-менш універсальні політики фінансового моніторингу, які впроваджуються в усіх країнах.
І незважаючи на ці правила, іноземні банки регулярно посідають перші місця в списку установ, де клієнти вважають за краще зберігати більш-менш значущі суми. І жоден фінмоніторинг цьому прагненню не перешкода».
Чи вирішить закон проблему з відмиванням грошей в Україні
«З одного боку, закон про фінмоніторинг впроваджує багато практик і знань європейських колег, які мають великий досвід роботи в боротьбі з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму. Передбачається, що він допоможе сфокусувати увагу на тих транзакціях, які несуть найбільші ризики, і спростить надлишкові адміністративні процедури, – коментує юрист.
З іншого боку, 2018 року MONEYVAL (європейська інституція, що займається питаннями боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму) у своїй оцінці ризиків України, пов’язаних із фінмоніторингом, звернула увагу насамперед на корупцію, а не на недоліки наявного закону. І це логічно: секрет успішності законів часто лежить у «розумному фанатизмі» під час їхньої реалізації, а не в частоті їхнього оновлення».
