Видавець AIN.UA Ілля Бошняков розмірковує над тим, як компанії, що мають великі штати в Україні та РФ, ніяк не можуть вирішити: вони засуджують війну чи просто намагаються не бачити того, що відбувається навколо, вводячи цензуру в комунікаціях та проводячи сумнівні угоди.

«Вважав, що все це закінчиться за кілька днів», — може здатися, що це цитата Крістіана Лінднера, міністра фінансів Німеччини. Він здобув широку популярність після відмови у допомозі в цинічній манері українському МЗС у перший день війни. Але ж це не він. Це співзасновник Playrix Ігор Бухман коментує американському Forbes запізнілу, а подекуди й досі відсутню реакцію Playrix на війну в Україні.

Загальний статок вологодців Ігоря та Дмитра Бухманових, які у 2020 емігрували до Лондона, оцінюється приблизно у $16 млрд. А сам Playrix з річною виручкою $2,7 млрд називають четвертим ігровим видавцем у світі після китайських Tencent, NetEase та Activision. В Україні у Playrix близько 1500 співробітників у Києві, Рівному, Одесі та Харкові, які працюють як у самій компанії, так і студіях, переважно куплених Playrix у 2020-2021 роках. Всього 8 студій — Zagrava, Boolat, 4Friends, Home games, Daily Magic, Perfect Play, Vizor Games та VOKI. Остання є частиною української студії ERS Games, що розкололася, і її назва за словами співробітника, який коментує на правах анонімності, — це скорочення від «ВОлогда КИїв».

Ще 1500 співробітників Playrix в Росії, де компанія виникла і заробила перший капітал. І окрім 10% штату, яким за бажанням організували релокацію, змін не передбачається. Невирішеність цього питання вже викликала, як їх називають у компанії, «спалахи неконтрольованої ненависті між співробітниками». У відповідь на які з перших днів війни в Playrix запровадили цензуру: дискусії на, як їх називають, «політичні теми» просто видаляються в корпоративному Slack.

«Ми боїмося, що замість діалогу та підтримки в робочих чатах будуть конфлікти, від яких нікому не стане краще»,

— приводить відповідь Playrix на запитання працівників із внутрішнього чату журналіст Дарина Антонюк.

«Одне з таких рішень — тимчасово закрити всі масові канали, окрім #company-updates та каналів студій. Нам складно утримувати комунікацію у Slack у конструктивному руслі. Ми нікому не забороняємо публічно висловлювати свою думку. Ми тільки просимо залишити хоча б кілька каналів для ділового спілкування», — йдеться у зверненні Бухмана до співробітників.

«Але це смішно, тому що саме висловлювати свою думку вони й не давали, видаляли всі коментарі. Я це бачила і мої також видалили»,

— коментує для AIN.UA співробітниця Playrix, яка побажала не називати ім’я.

«Ми буквально між двома вогнями. Нам важко приймати рішення, але ми маємо це зробити», — описав ситуацію Бухман на початку березня

«Я не бачу, щоб позиція компанії за місяць якось змінилася. Зараз все ще закриті всі чати, крім дуже офіційних, в яких ніхто не може крім керівництва нічого писати. Зараз така тиша в слак, ніколи такого не було»,

— говорить джерело AIN.UA.

Американський Forbes каже, що позиція власників Playrix значно еволюціонувала із «поза політикою» 24 лютого. На початку березня стейтмент справді з’явився, його основні цитати: «те, що відбувається — трагедія» та «зупиніть війну». Українському читачеві не треба пояснювати, чому ці слова — стара добра відсутність позиції. Кому засновники Playrix кажуть зупинити війну? Хто з їх точки зору винен у трагедії? Невідомо про яку еволюцію тут каже американський Forbes. До речі, засновники і самі це розуміють:

«У соціальних мережах ми з [Дмитрієм] висловили підтримку Україні тими словами, які могли б використати. Але у нас 16 офісів та 1500 співробітників у Росії… Ми не можемо говорити відкрито зараз, тому що ми маємо відповідальність перед нашими співробітниками та сім’ями».

— написав Ігор співробітникам 4 березня.

Тут маємо спробу викликати співчуття та повторення популярного російського наративу — несвідомого ірраціонального страху перед Росією. Хоча багато десятків компаній, у тому числі російського походження, вже зробили стейтмент, активно залишають країну, і їм та їхнім сім’ям нічого не загрожує. Однак навряд чи люди, які зуміли побудувати мільярдну компанію, не бачать чи не можуть дати оцінку тому, що відбувається навколо. Також складно уявити, що коли не спрацював цинічний план А. «Все це закінчиться за кілька днів», — у компанії на 4000 працівників не було, і за півтора місяці не з’явилося, плану Б. Якщо, звичайно, залишатися і мовчати — це не є їх план Б.

Співчуття ситуація Бухманів, як її спробували представити у американському Forbes, не викликає: так вони, активно коментують ЗМІ тяжкість свого вибору, постійно повторюються слова-маркери «боїмося», «нам боляче», «ми між двома вогнями». Але це не емоції. Близько 40% з $2,7 млрд виручки Playrix надходять саме з Росії. Саме це — другий вогонь з цитати Бухманів «ми між двома вогнями», а не бажання захистити російських співробітників, як показали в американському Forbes і як росіяни самі, мабуть, думають.

Коли 24 лютого Лінднер сказав Україні «У вас лише кілька годин. Поставляти зброю або відключати Росію від SWIFT безглуздо» — він також виходив з цинічних та прагматичних міркувань. Ось тільки Німеччина відтоді свою позицію змінила.

DataArt

DataArt з перших днів називає війну війною, а Росію — агресором. Але при цьому риторика керівництва компанії рясніє популярними російськими наративами, які не можуть викликати нічого крім неприйняття у їхніх співробітників в Україні та інших країнах.

Сьогодні у DataArt близько $290 млн річної виручки і 5700 співробітників, з них 2000 в Україні і 1700 в Росії. У розпорядження редакції потрапили кілька закритих листів від топ-менеджерів до співробітників. Зокрема в листі від 14 березня керівний директор DataArt Олексій Міллер повторює популярне кліше, що росіяни не відповідають за російський уряд і знову про страх перед Росією. Яку чомусь компанії бояться більше, ніж втратити хороше ставлення в Україні та світі, куди до речі Міллер та колеги давно переїхали. Чотири цитати з цього листа:

«Від того, що ми наших колег у Росії звільнимо або залишимо в Росії, режим тільки виграє – їх наймуть писати «вітчизняний софт».

«Ми змушені діяти обережно в публічних заявах — зараз у Росії за невірно сказане слово можна сісти на 15 років, можна втратити всю компанію через націоналізацію, тоді ми не зможемо допомагати нікому».

«Не вірте гучним заяви і пресрелізам конкурентів — сказати «йдемо з Росії» легко, але практично у всіх люди продовжують сидіти на місці і працювати, просто під іншою назвою».

«Не ставте знак рівності між росіянами та їх урядом».

Лист засновника та CEO DataArt Євгена Голанда від початку квітня серйозніший та пояснює російським співробітникам реальний стан справ, який намагається приховати російська пропаганда. Проте мотивація DataArt, згідно з цим листом, будується на підпорядкуванні підводним течіям у світовій економіці та соціумі, а не власному виборі бойкотувати економіку країни, яка напала на Україну 24 лютого:

DataArt не мав вибору щодо відходу. Ми не можемо співпрацювати з тим, чим став російський уряд, і ми також відчуваємо величезні і все щобільші труднощі з відправкою грошей до Росії / … / З важким серцем я повинен визнати — погіршення неминучі настільки, що співіснування з режимом було б неможливо для всіх груп зацікавлених сторін DataArt, навіть якби в наших силах було вирішити технічні питання. У системі є деяка інерція, і повний вплив змін ще не видно, особливо зсередини Росії, але зміни вже відбулися для всіх, хто готовий дивитися на них відкритими очима / … / Співпраця з організацією, що базується в Росії, тепер розглядається бізнес-елітою (і все частіше бізнесом загалом) як допомогу режиму. Компанії, які можуть з цим змиритися, зазнають сильного тиску з боку співробітників та інших зацікавлених сторін, щоб вони трималися подалі, щоб позбавити агресивну державу ресурсів. Ми вже відчуваємо цей тиск, що зростає на всіх рівнях: клієнти, інвестори, аудитори /…/ Ті, хто вирішують їхати, стикаються з масою труднощів, у тому числі з несправедливо недружньою схильністю тих, хто не відокремлює людей від держави.

DXC/Luxoft

При цьому лист Голанда виглядає набагато чеснішим, ніж заява DXC/Luxoft про гордість за вихід з Росії, де компанія народилася і оперувала з 2000 року. І де розробляла рішення для Федеральної податкової служби, «Пошти Росії» та російських банків «Альфа», ВТБ, «Промсвязь» та «Сбер».

Компанія з 3900 співробітниками в Україні має стейтмент з початку березня, і все ж це ще не кінець історії. Виявилося, що співробітникам російського Luxoft у березні запропонували перейти до російської компанії IT_One.

Запевняють, що люди продовжать працювати на тих же проектах, зміниться лише керівництво, — коментує співробітник Luxoft для Forbes, який першим звернув на це увагу.

Перехід пропонується тим співробітникам Luxoft, яким не було запропоновано релокацію, в тому числі тим, хто працював на російських клієнтів Luxoft. За словами джерела Forbes, навіть робочу техніку залишають, лише скидають на заводські налаштування.

Як виявилося, у грудні 2020 року IT_One мав інше ім’я — «Luxoft Дубна», за назвою наукограда в московській області. Тоді компанія з 85 співробітниками була придбана у Luxoft за майже $14 млн і пізніше перейменована на IT_One. А покупцем став Сергій Мацоцький, який до продажу Luxoft у 2019 році разом із Анатолієм Карачинським володів 83% всього Luxoft.

Редакція AIN.UA також звернула увагу, що через 14 місяців після продажу «Luxoft Дубна», в whois домену www.it-one.ru залишалася юрособа Luxoft Dubna, LLC та name servers у домені Luxoft — ns1.luxoft.com, ns2. luxoft.com, ns3.luxoft.com. Тобто IT_One зберігала серйозний зв’язок із Luxoft, до якого вона не мала стосунку більше року, і за один день його позбулась. Цей день — 24 лютого 2022 року. І цей приклад не єдиний.

У DXC/Luxoft назвали інформацію Forbes про те, що компанія не йде з Росії, що відхід відбувається неналежним чином або що компанія працює з афілійованою компанією — помилковою. Це сталося вже після публікації — багато компаній мають порочну практику коментувати вже після виходу матеріалу, виходячи з контексту.

Але жодна з опублікованих заяв Luxoft та DXС досі не відповідає на головне питання. Чи була комунікація та будь-які домовленості між Luxoft та IT_One у зв’язку із заявленим відходом DXC/Luxoft з Росії? У компаній не знайшлося часу для відповіді на це пряме запитання редакції AIN.UA. Як і на пропозицію прокоментувати причину зміни даних у Whois it-one.ru 24 лютого та інформацію про перехід співробітників Luxoft до IT_One разом із робочою технікою Luxoft.

Співробітник української студії під парасолькою Playrix каже: «у нас тут не Wargaming» [розробник World of Tanks чиє рішення покинути Мінський офіс співробітники прокоментували «Команда просто в трансі, ніхто такого не очікував»]. Боюся, це стосується не тільки Playrix, а й усіх компаній, чиї фаундери з Росії давно поїхали, але в якомусь сенсі все ще там.