Засновник та керівник компанії Jooble Роман Прокоф’єв розповідає про життя в Херсоні під окупацією та згадує, яким місто було до приходу рашистів. Редакція AIN.UA публікує допис підприємця.
Я народився і виріс у Херсоні. Зробив там свій перший крок, сказав «мама», перший раз побився, там був мій перший поцілунок. Зараз місто під окупацією. Вчора по всім російським новинам кричали, що місто Херсон в росії назавжди. Я хочу розповісти про своє місто, щоб ми про нього не забули.
В Херсоні немає моря. Я знаю, це шокує, та це правда. Всім кому я казав що я з Херсону, раділи, як мені пощастило, що я ріс біля моря. До найближчого виходу в море від Херсону майже дві години на машині. Це десь як Житомир від Києва. Навряд хтось каже людям з Житомира, як їм класно жити поряд з Києвом. Поїздка на море в дитинстві була великою подією, до якої готувалися і по секрету передавали рецепти маринаду до шашликів.
Про кавуни правда, в нас вони найсмачніші. Але і дині теж смачні. Кавун у Херсоні — це як зараз Bitcoin, небанківський засіб платежу. Допоміг сусіду розвантажити машину, ось тобі три кавуни. Помив вікна бабусі, ось тобі кавун. Допоміг зібрати з баштану кавун… Ну ви зрозуміли.
Ще пам’ятаю, як кавуни коштували 5 копійок за кілограм. Але це тільки якщо купляти на баштані, бо якщо перевозити, то це вже дуже дорого, і на ринку вони коштували по 15 копійок.
Ви знаєте що означає слово «курдик»? Багато друзів вважали, що я це слово видумав, але дякую Google, він все знає. Саме так в Херсоні і області називають «стрекозу», що українською «бабка». Звідки з’явився цей діалект, ніхто не знає, але це таке ж слово для херсонця, як паляниця для українця. Ви коли-небудь «натачивали ванну»? Бо ми робили це робили кожного тижня. Це означає «набрати води у ванну».
Перед Спаським собором на вулиці Перекопській, 13 лежить плитка, зроблена з самої лави Везувію. Часто торгові суди брали лаву як баласт, щоб їх кораблі краще тримали рівновагу на морі та викидали цей баласт у Херсоні, де вантажили товари. Херсонці зробили з цього баласту багато вулиць у центрі міста.
Ось тут ви мені зовсім не повірите, але у Херсонській області найбільша пустеля у Європі — Олешківські піски. Так, може вона у 5000 разів менша, ніж Сахара, і не те щоб велика існує конкуренція, у Європі всього 14 пустель.
Та я хочу вам зізнатися, Херсон мало чим відрізняється від будь-якого іншого міста в Україні. Він не найзеленіший, не найчистіший, не найбезпечніший. Та це місто де я, і сотні тисяч херсонців виросли.
На початку лютого, за 2 тижні до війни, ми з однокласниками відзначали 20 років закінчення Херсонський Фізико-Технічний ліцей. Більшість давно живе і працює в Києві. Є ті, хто живе в інших країнах. Логістично, значно простіше було зустрітися усім у Києві. Однак без жодних обговорень всі сказали, що хочуть в Херсон.
Я не був до цього у Херсоні вже 5 років. Коли гуляв його вулицями, моє серце наповнювалося радістю, безпричинною радістю, яка усіх була в дитинстві. Я дивився на місто і радів як 5-річний хлопчик. Спогади несли мене дуже далеко і діставали з душі такі тонкі відчуття, про які я давно забув.
Вже понад два місяці місто під окупацією. Кілька днів люди були без зв’язку та інтернету. Останні дні нікого не впускають і не випускають з області. Фізичний терор перших днів змінився психологічним терором. Ми всі бачили, як у перші дні херсонці мужньо вийшли з прапорами України проти БТР-ів та автоматів. Та окупанти беруть людей на змор.
Крім продуктових магазинів майже нічого не працює. Багато продуктів подорожчали, всі хочуть тільки готівку, якої вже давно немає у банкоматах. З 1 травня росія намагається запровадити рублі.
У 2014 році, багато хто і, боляче про це говорити, я також, думали: якщо ЛНР і ДНР з’явилися, то все ж таки хтось із місцевих цього хотів. Я бачив Майдан, відчував той дух, і розумів, що не можна зламати народ проти його волі. Та зараз, я розумію, що помилявся. Бо поки наші герої з ЗСУ зайняті захистом сходу, у херсонців залишається все менше ресурсів для існування.
Вони сильні, вони це вже доводили не раз, та у всіх є межа. Ми не маємо забувати про Херсон. Люди, які там залишились, які цілком можливо почнуть намагатися жити «нормальним життям» в окупованому Херсоні, вони не зрадники. Вони як загнаний і поранений звір, який може скоритися сильнішому ворогу, та як тільки буде можливість, завдасть удару у відповідь. Так, Херсон — це Україна. Та для мене Херсон — це моя рідна земля
Автор: Роман Прокоф’єв, засновник та керівник компанії Jooble
