Володимир Степанець, Senior Systems Architect в EPAM Poland, у своєму пості розмірковує над тим, чим може бути ризикований Wi-Fi на фронті, та яких заходів безпеки слід вживати для пристроїв з таким типом з’єднання. Текст орієнтований першочергово на бійців, що використовують таке підключення на передовій. З дозволу автора публікуємо цей матеріал.
Сучасні технології дозволяють досить точно виявити місцезнаходження ввімкнутого смартфона, лежачого на поверхні Марса з Землі. Питання лише в наявності потрібного обладнання та фахівців. Ми воюємо в Україні з ворогом, котрий знаходиться суттєво ближче. І одна з типових неусвідомлених проблем — виявлення положення будь-яких випромінювачів Wi-Fi засобами РЕР ворога (РЕР — радіоелектронна розвідка — ред.).
Фахівці вже тут почнуть казати «Bluetooth теж» чи «та що завгодно виявити можна», та будуть праві. Але я хочу наразі пояснити лише правила бойової гігієни відносно Wi-Fi. Бо ця проблема наразі стоїть гостріше всього.
Випромінювачем сигналу Wi-Fi може бути не лише WiFi Access Point (точка доступу) або WiFi router (роутер), але ваш ПК, смартфон, розумний годинник, БПЛА, пульт БПЛА, розумна (та не дуже) колонка та й інші пристрої.
Деякі з них дозволяють гарантовано вимкнути радіомодуль. Деякі — ні.
Якщо вам хтось каже «Та Wi-Fi ж не видно далі 300 метрів! Відійди далі та перевір, що не можеш підключитись!», це значить, що цей «радник» не знає нічого про те, про що ви зараз читаєте. Є велика різниця між встановленням з’єднання по Wi-Fi та виявленням випромінювача.
Дійсно, якщо говорити про встановлення з’єднання, то дистанція може бути дуже невеликою. Особливо коли потужність клієнта невелика, тоді виникає ситуація, коли парний пристрій «чує» сигнал, але не може «докричатись» до приймача точки доступу. Але це геть не означає, що сигнал випромінювача не можливо «почути» на значно більшій дистанції. І ворожі фахівці РЕР це знають теж.
Стандарти технологій Wi-Fi пройшли певну еволюцію. І хтось може сказати, що сучасні 802.11 ac/ax чи навіть 802.11 n мають дуже малу потужність, а їх сигнали на частоті 2,4 ГГц а тим більш 5 ГГц затухають дуже швидко на невеликій відстані. Це не зовсім так. Більшість звичайних БПЛА теж працюють по Wi-Fi цих стандартів. І вони можуть літати на досить велику відстань в умовах прямої видимості між антеною пульта та антеною БПЛА.
Але багато хто не знає, що переважна більшість Wi-Fi-модулів в сучасних пристроях має забудовану підтримку старших стандартів 802.11 a/b/g, котрі передбачають суттєво більшу потужність випромінювання, і активують ці режими автоматично. Тоді можна впевнено казати, що за допомогою БПЛА із спеціальним обладнанням РЕР (а це не лише «Орлани») виявити ваш активний Wi-Fi-роутер наприклад на тому ж ВОП чи у штабі частини, на відстані 10+ км з повітря – не така вже й тяжка задачка.
Простий приклад — виявити положення незамінного наразі для нас терміналу супутникового зв’язку Starlink з поверхні землі практично не можливо з дистанції понад 1 км (наявності РЕР обладнання БПЛА для цього в ворога ще досі не виявлено).
Але неприхований «під землю» Wi-Fi-роутер, котрий працює зазвичай в комплекті з терміналом, виявити можна й на дистанції 10 км спеціально обладнаним БПЛА та на ситуаційно меншій відстані з поверхні землі. Це одна з причин, чому більшість фахівців надає перевагу круглим терміналам V1 — є можливість працювати без Wi-Fi.
Для виявлення позиції ворожим фахівцям РЕР буває навіть не потрібен БПЛА, достатньо мати декілька направлених антен на щоглах, щоб визначити 2 чи більше азимути на твій випромінювач. Далі вже чиста та нескладна математика.
Чи можна цьому запобігти — насправді ні, на жаль. Хіба що відмовитись від Wi-Fi взагалі. Але як мінімум можна мінімізувати ці ризики. Тобто зменшити вірогідність та доступну дистанцію виявлення ваших Wi-Fi мереж. Давай подивимось що для цього потрібно робити та контролювати:
- Правило №1: Контролюй свої пристрої та вивчи як вимикати все те, що не можеш контролювати інакше. Всі у підрозділі мають знати, як вимкнути смартфон чи смарт-годинник (чи хоча б перевести його в режим польоту). Вивчи, які пристрої на позиції мають некерований Wi-Fi-модуль та як їх вимикати повністю при потребі.
- Правило №2: «Все що можеш – ховай під землю». Знайди такі місця для розміщення твоїх роутерів, точок доступу та інших випромінювачів Wi-Fi, котрі мусиш використовувати, щоб мінімізувати можливість прийняття їх сигналів в повітрі (конус) та на рівні землі поруч. Землянка, обладнана ниша в окопі, підлога будинку, а то й підвал. Зроби так, щоб з’єднання можна було встановити лише безпосередньо поруч. Земля — найкращій екран для випромінювання. Якщо можеш використовувати Ethernet-підключення по кабелю замість Wi-Fi — ще краще.
- Правило №3: При першій можливості контролюй за допомогою фахівців, що може бути «видно» засобами РЕР в тебе на позиції. Якщо такої можливості нема, то хоча б простими Wi-Fi-сканерами для смартфона чи ПК. Навіть якщо хтось ввімкнув режим «прихованої мережі» (Hidden SSID), це ніяк не зменшує ризик виявлення ворожою РЕР.
Далі навожу прості поради щодо правил «Wi-Fi-гігієни» для позиції/підрозділу. Визнач, що все з цього ти зданий впровадити на позиціях та донеси правила до всіх у підрозділі. Інколи може вистачити, щоб хтось забув вимкнути роздачу інтернет по Wi-Fi на смартфоні, щоб «спалити» позицію спостереження і т.п. Додатково проконсультуватись можеш у відповідних фахівців (зв’язок, РЕР) твоєї частини.
- Час/графік та правила ввімкнення/вимкнення Wi-Fi-пристроїв.
- Правила розміщення Wi-Fi-пристроїв: наприклад розміщення роутера подалі від бойової техніки, та інші.
- Правило «правильної назви мережі». Тобто WiFi мережа має мати таку назву (SSID), котра не містить пов’язаних із бойовою роботою слів: ZSU, KSP, VOP, HQ, STARLINK, POST та подібних, включаючи позивні, номери підрозділу/частини та т.д. Краще всього вибирай суто цивільні та нейтральні назви, чужі імена тощо.
- Завжди, завжди, завжди використовуй для своїх Wi-Fi-мереж складний та достатньо довгий гасло/пароль/ключ. Тобто це — ланцюжок восьми чи більше символів, серед яких обов’язково будуть:
- маленькі літери (a-z);
- великі літери (A-Z);
- цифри (0-9);
- спеціальні символи (неальфанумеричні символи — #,$,@,_ та інші).
- Цим ти суттєво ускладниш можливість підбору паролю. А, щоб не забути новий пароль, придумай собі для цього паролю слово, у написанні котрого ти точно будеш знати, які символи будуть великими, які маленькими, а які букви заміниш на які спецсимволи. Саме слово (без адаптації, просто на згадку) можеш навіть десь записати собі, наприклад кирилицею. Але краще пам’ятати і не писати
- Правило перейменування Wi-Fi-мереж: міняй назву мережі (SSID) та пароль так часто, як того вимагає ситуація. Наприклад при переїзді, чи раз на тиждень, чи при будь якій підозрі. Головне: ніколи не залишай один й той самий пароль/ключ/гасло.
- Є ще окремі поради щодо параметрів безпеки та шифрування вашої Wi-Fi-мережі. Ця тема потребує окремого посту. Наразі лише пораджу використовувати найпотужніші технології шифрування та авторизації з тих, котрі підтримуються вашим обладнанням та вашими WiFi клієнтами.
Ще раз підкреслюю: якщо ви використовуєте термінал Starlink з рідним Wi-Fi-роутером — перечитайте все вище ще раз, та дайте перечитати командиру. Ваше життя того варте.
Чистого українського неба нам всім!
P.S.: Цей пост викликав великий резонанс. І вочевидь піднята досить гостра тема. Нагадую, що всі наведені тут факти взяті з доступних джерел. Навіть поради щодо безпеки та гігієни по суті є спрощеними викладками із стандартних гайдів security best practices. Я впевнений, що пізніше з’являться доповнення.
У ЗСУ існують відповідні нормативи з безпеки. І будуть з’являться нові. Ви можете піддавати сумніву кожен рядок та кожне ствердження, це абсолютно нормально. Але головне: усвідомлюйте ваші ризики при використанні сучасних технологій та зважуйте ціну, коли ваш вибір може наразити на небезпеку життя захисників.
Автор: Володимир Степанець, Senior Systems Architect в EPAM Poland
