Степан Мітіш у 2021 році став керівником «ЕРАМ Україна», до цього відповідав за київський та вінницький офіси компанії. Мітіш — приклад людини, яка приєднується до компанії на початках і працює у ній багато років, будуючи успішну кар’єру: в 2006 році він прийшов в «ЕРАМ Україна» програмістом. В компанії він вже 16 років.
Редактор AIN.UA поговорив з новим керівником «ЕРАМ Україна» про виклики, які принесла повномасштабна війна. Найважливіше питання — як далі буде працювати та розвиватись лідер ринку.
Як це — працювати 16 років в одній компанії?
Насправді, легко. Для мене ЕРАМ це вже якась частина життя, оскільки мені вже 41, і 16 років — це більше, ніж третина шляху, яку я провів у компанії.
Яким був ЕРАМ у 2006 році? Скільки людей працювало?
Я прийшов достатньо молодим спеціалістом, бачив величезний потенціал, заглом, так воно і сталося.
Тоді нас було десь біля сотні людей — небагато.
Ви акціонер?
Нам надавали не акції, нам надавали опціони. Але це по суті схожа річ, тому — так.
Розкажіть, якою була компанія «ЕРАМ Україна» до початку повномасштабного вторгнення.
Ми активно зростали, у нас були достатньо амбіційні плани як глобально, так і в Україні, і безумовно на ці плани вплинули події 24 лютого.
І так само ми знаходилися в активній фазі підготовки до подій. Ми вже активізували і десь вже проробляли якісь частини BCP-плану, але чесно кажучи те, що трапилося 24-го, для мене особисто, було все ж досить неочікувано.
Мені здається, що багато людей не очікували того, що буде саме повномасштабне вторгнення з боку росії – бомбардування Харкова, ракетні обстріли Києва та спроба його окупувати тощо . Тому ми активно готувалися, але, на жаль, 24 лютого був неприємний сюрприз для багатьох, включаючи нас.
Та ми дуже швидко адаптувалися і вже працюємо майже в usually-режимі.
Ви маєте на увазі, що на 100%?
Не можна казати, що на 100%, але ми працюємо достатньо ефективно.
Цікаво те, що спочатку війни ми відчули величезну підтримку від клієнтів. Більшість продовжують співпрацю з ЕРАМ, вони нам довіряли і довіряють. Ми проходили не через одну кризу: була криза і восьмого року, і війна на Донбасі 14 року, окупація Криму. Через все це ми пройшли успішно, і зараз робимо все можливе і неможливе для того, щоб пройти через цю війну.
З цікавого, що я можу розповісти: перші дні або тижні війни не було впевненості в тому, що ми зможемо так класно відпрацювати, як насправді це трапилося. Не було впевненості, що не буде якихось зупинок чи пауз наших сервісів, не буде якихось скарг від клієнтів, або їх відтоку.
Я відповідаю за делівері «EPAM Україна», це все ще найбільша локація. І за весь час не було жодної скарги на якість сервісів. Тобто команда продовжувала працювати в надважких умовах: дехто в бомбосховищах, дехто програмував в евакуаційних автобусах, чи робив якісь репорти. І така командна робота, вона просто вразила — мене, менеджмент компанії, наших клієнтів. Після цих подій, тут моя особиста думка, репутація України як делівері-локації тільки збільшилась.
Скільки людей виїхало за кордон?
В перші тижні виїхало за кордон декілька тисяч людей. Так само, десь кілька тисяч людей перемістилися на захід України в більш безпечні регіони.
А ви вже рахували, яка частина повернулась?
Так, в нас є дані, але я не хотів би називати абсолютні цифри. Десь ¼ частина людей, які виїхали за кордон, вже повернулися.
Ви вже сказали про те, що Україна досі залишається найбільшою за числом співробітників. Мені все ж хочеться отримати хоча б приблизну цифру.
Це все ще більше 11 000 – 12 000 людей.
Раніше прозвучало від керівництва глобального ЕРАМ, що частка української команди, чи то команди Центрально-Східної Європи, буде зменшуватися порівняно з іншими локаціями. Що мається на увазі? Тобто тут все ж таки будуть скорочувати людей, набирати більше десь в Америці? І який план по розвитку цього регіону? Чи ви і надалі хочете зростати такими темпами? Ми робити рейтинг аутсорсингових компаній, 3 лютого його випустили, і взимку 2021-2022 у вас приріст — 3500 людей. Чого нам очікувати на зиму 2023 року?
Робити зараз прогнози безвідповідально, тому що ми не знаємо, що буде завтра, ми не знаємо, що буде за місяць, пів року.
І кажучи про ці цифри та деякі маніпулятивні повідомлення, хочу зазначити, що глобальна стратегія розвитку ЕРАМ формувалася ще багато років до початку повномасштабної війни в Україні:
- Ще 10 років тому ми зайшли на азійський ринок, де зробили великий acquisition, з’явився достатньо великий офіс в Індії.
- Десь 5-6 років тому ми зайшли на ринок Мексики.
- 2-3 роки тому ми почали активно розвивати ринок Латинської Америки, і паралельно з цим, розвивали європейські ринки.
Якщо взяти європейські країни, то простіше назвати країни, де у нас немає офісу. І цього року також заплановано відкрити нові офіси у країнах, на кшталт Греції, Португалії. Туреччина в нас вже була через поглинання компанії Emakina, яке трапилося 2021 року.
Я це говорю до того, що весь процес запущено достатньо давно, і він ніяк не пов’язаний з війною. Безумовно, коли буде зростати присутність, наприклад, в Індії, чи в Латинській Америці, то й через те, що зараз у нас немає активного зростання в Україні, частка України в загальній чисельності компанії може зменшуватися. Це абсолютно природній процес, і я б тут не робив конспірологічні теорії з цього приводу.
І все ж. EPAM — це IPO-компанія з акціонерами, які уважно за всім слідкують, зокрема, за ситуацією в Україні. Тому мені цікавий план розвитку по людям, чи є у вас рішення залишатися лідером ринку тут? Ви будете продовжувати найм в Україні? Наскільки він активний? Це найм, щоб покривати плинність кадрів, чи найм під ріст?
По-перше, ми не зупинили найм взагалі. З 24 лютого до нас приєдналося кілька сотень спеціалістів, ми продовжуємо найм зараз. У нас є достатня кількість відкритих позицій. Так, зараз це позиції більш сеньйорні, але у нас достатньо багато вакансій.
Ще раз, казати, чи ми будемо лідерами ринку? Зараз ми робимо все можливе, щоб адаптуватися і працювати в тих умовах, які є. У «ЕРАМ Україна» — класна репутація. І навіть під час війни більшість клієнтів залишилися з нами. Так, вони були налякані перші тижні, але коли побачили те, як українські команди навіть в цих надважких умовах працюють, вони були просто вражені. А десь за місяць, з’явилися тренди, що працювати з Україною це модно, це круто, і деякі клієнти почали розширювати бізнес в Україні, бо це було для них можливістю допомагати Україні, українцям, саме через роботу.
Щоб підсумувати: доля України може знижуватись лише через агресивне зростання у інших регіонах.
Щоб закінчити цю тему: ЕРАМ відома тим, що у вас була своя школа навчання молодих спеціалістів, з якої ви набирали достатньо багато людей собі. Яка ситуація зараз з цим проектом: на паузі, продовжується?
Ми відновили роботу навчальних програм ЕРАМ University. У нас є достатня кількість студентів, які зараз продовжують навчання. Так само ми в квітні відкрили курси ІТ Fundamentals. Вони спрямовані на так званих світчерів — людей, не із ІТ, які хочуть увійти в індустрію, і на наше велике здивування, там було зареєстровано 18 000 людей — це просто рекордні цифри. Ще запустили EPAM School of Digital Engineering з модульним підходом для досвідчених спеціалістів.
Дивлячись на попит, дивлячись на те, що ІТ-індустрія попри війну зростає, адаптується швидше за інших, ми будемо розвивати напрямок освіти. Ми не маємо тих обсягів навчання, як це було до війни, але потрохи воно відновлюється.
Про бізнес. Скажіть, як з залученням нових клієнтів? Основна проблема, яку я читав, можливо вона відрізняються від компанії до компанії — це саме безпека. Тобто західні потенційні партнери переживають, що тут війна, посилені кібератаки, знову ж таки, «завтра прийде Білорусь, захопить Київ», а у вас тут великий офіс. Як ви ведете комунікацію з такими клієнтами?
Це тільки частина тих переживань, які мають клієнти. Вони почали проявлятись ще на початку пандемії, але ми довели, що безпека проєктів в EPAM на високому рівні. У деяких клієнтів можуть виникати питання, але ми проводимо з ними зустрічі, пояснюємо, що люди у безпеці, дані у безпеці і швидко вирішуємо проблему.
Найбільша проблема — це не про інформаційну безпеку. Кожна велика корпорація має стратегічний відділ, відділ роботи з ІТ-вендорами або ж просто на рівні топ-менеджменту вони можуть для себе приймати рішення, що регіон України для них занадто ризикований регіон з будь-яких причин: не зрозуміло, коли закінчиться війна, як вона закінчиться тощо. І інформаційна безпека — це така крапля в морі тих потенційних причин, чому ті чи інші клієнти можуть піти з України.
Я ще чув таку історію, що західні партнери дуже переживали, що в якийсь момент тут просто зникне інтернет, і ІТ-компанії почали масово скуповувати «старлінки», щоб показувати, що все буде працювати без проблем.
У нас також були резервні лінії через Starlink. Як виявилося, не так просто цю інтернет-інфраструктуру пошкодити, навіть попри таке повномасштабне вторгнення і активні бойові дії, тому я не вважаю, що це проблема.
Все, що пов’язано з багатьма невідомими, що ми не знаємо, що буде завтра, через півроку — ось це значний виклик.
Напевно найбільша проблема, про яку зараз говорить вся індустрія, це те, що фактично чоловіки з України не можуть виїхати до своїх клієнтів, партнерів в Європу/ за кордон/ будь-куди. Наскільки це велика проблема для ЕРАМ? Як ви її вирішуєте? Як загалом ставитеся до того, що стільки місяців не можуть розробити процедуру тимчасового виїзду?
В цілому ми підтримуємо, що з огляду на те, що ІТ-індустрія дуже швидко адаптувалась, вона навіть попри війну продовжує зростати, і було б класно мати якійсь прозорі, відкриті механізми виїзду за кордон для обмеженої кількості людей.
Чи допомогло б це бізнесу в цілому? — Так, допомогло б. Чи ми розуміємо, що це непроста тема, бо війна є війна, і в першу чергу важлива перемога? — Так, ми це розуміємо. Але сподіваємося, що все ж таки держава знайде механізми, які будуть зрозумілі, прозорі, відкриті, і якась частина ІТ-спільноти зможе цією можливістю скористатися.
IT-індустрія — єдина в Україні за останні 6 місяців виросла. І здається, коли держава так сильно говорить про другий економічний фронт, і «давайте ходити на роботу і сплачувати податки», то індустрію, яка це все робить, та й ще сплачує податки наперед, потрібно підтримувати. Але якось всі ці кроки здаються дуже повільними, маленькими. На вашу думку, чому так повільно все рухається?
Я б не хотів би коментувати ці речі, бо це більше питання не до мене, а до людей, які цим займаються. Я думаю, що є певні причини, чому це займає певний час, але більше деталей я не маю.
Війна — це війна. Для всіх це був шок: і для держави, і для всіх індустрій, громадян. Тому критикувати легко, а щось створювати — ні. Я втримаюсь від будь-якої критики, і все ж таки сподіваюся, що держава знайде компромісне рішення. Я вважаю, що це буде важливо, і піде на користь в цілому державі. Давайте наберемося терпіння.
Як глобально ЕРАМ ставиться до того, що «ЕРАМ Україна» сплачує податки наперед? Знову ж таки, це компанія не однієї людини, повинно йти якесь погодження з акціонерами?
Абсолютно нормально. Так, ми приходимо з певними пропозиціями, і хедофіс каже: «Так, добре». В нас багато пропозицій, так що ми отримуємо величезну підтримку з боку хедофісу під час війни в Україні, абсолютну підтримку. Так, ми публічна компанія, десь можливо маємо якісь певні обмеження, але в цілому підтримка є безпрецедентною.
А як загалом настрій співробітників? Я з тієї точки зору, що бачу по своїм знайомим — важко працювати, коли ти дивишся, як помирає твій рідний Харків, а ти сидиш у Львові; всі ці новини читати. Як це впливає на психологічний спокій, ментальне здоров’я? Можливо, ви запускали якійсь психологічні курси.
У нас вже останні 2 роки був такий спеціальний сервіс, це частина наших бенефітів разом зі страховкою, так званий Wellbeing Service — це анонімний сервіс психологів, де кожна людина в ЕРАМ може звернутися з будь-якою темою і проблемою, і поговорити з професіоналами в області психології та психотерапії. І безумовно цей сервіс продовжує працювати. Так само ми проводимо регулярні Be-well Academy зустрічі, де спеціалісти з абсолютно різних напрямків діяльності роблять певні семінари, вебінари на теми, які можуть бути корисні саме в воєнний час.
Ментальне здоров’я — такий саме пріоритет, як і фізична безпека людей, і ми докладаємо дуже багато зусиль до цього: як до війни, так і почали більше на цьому фокусуватися під час війни.
І також, як би це не звучало б, можливо, десь банально, але все ж таки важливо підкреслити те, що я чув і те, що я бачив — для багатьох людей робота на результат це і є такий спосіб відволіктися. Люди постійно читають новини, хочуть вичитати вже щось приємне, схоже на перемогу, але зараз зрозуміло, що це можливо надовго, тому робота це і є той самий механізм, щоб якось знімати стрес і робити щось корисне.
Давайте піднімемось на рівень вище: як з ситуацією справляється C-level? Розкажіть, як це працювати в момент, коли ти не можеш планувати наперед, тому що завтра може прилетіти ракета? Ти нібито відкриваєш офіс, але не знаєш, що з ним буде. Як ви приймаєте рішення? Наскільки далекі інтервали вашого планування? Наскільки активно ви узгоджуєте їх з вашим міжнародним офісом?
Я би все ж таки розділив ситуацію зараз і ситуацію, яка була перші дні чи тижні. Бо в перші дні чи тижні був шок. І для багатьох, і для мене особисто це був шок. Тому перші 2-3 тижні був такий цейтнот, було дуже важко і ми працювали 24/7.
Десь вже через місяць, коли ситуація стала більш-менш зрозуміла, ми почали створювати якийсь горизонт планування. Так, безумовно, ми не можемо щось гарантувати, але плани побудувати можемо. Коли ми побачили, що змогли евакуювати людей, та відкрили офіси в Закарпатті, відкрили офіси у Хмельницькому, в Івано-Франківську та коворкінги у Надвірній і Чернівцях. Коли ми побачили, що все це працює, і попри війну, бізнес працює набагато краще, ніж хтось міг уявити в перші дні після початку повномасштабного вторгнення, то все це надало суттєвий поштовх і впевненості в те, що ми з цієї кризи, цієї війни, так само успішно зможемо вийти.
Тому, чи це важко? — Так, важко. Коли ти не можеш сказати, що буде завтра, чи через пів року — так, це важко. Але перемагає не сильніший, а перемагає той, хто швидше адаптується. І ми як компанія дуже швидко адаптувалися до всіх цих змін, і будемо продовжувати адаптуватися і робити все можливе для того, щоб працювати навіть в таких умовах.
Чи є ризики? — Безумовно є. Чи ми розуміємо ці ризики? -— Так, ми розуміємо. Чи можемо ми контролювати їх? — Ні, не можемо. Тому будемо готуватися до них, адаптуватися і приймати ці ризики.
У вас є якась статистика, скільки ваших співробітників пішло в Збройні Сили?
Так, це декілька сотень людей. Це ЗСУ і Територіальна оборона.
Про майбутнє. В перших 2 квартали якимось неймовірним чином ІТ-індустрія не впала, не в нулі, а ще і виросла. По вашій динаміці, і загалом, що ви бачите на ринку, чого нам очікувати від 3 кварталу, і загалом від року? Ми покажемо новий рекорд?
Я би не був так впевнений в цьому. Важко зараз прогнозувати, що буде в 3-4 кварталі, багато невідомих. Є ризики зменшення надходжень валюти, про що казала ІТ-асоціація, тому мені здається, що перший квартал ще був дуже оптимістичний по інерції, другий квартал — давайте подивимось. Я би утримався від таких «шапкозакидувальних» прогнозів, що це будуть рекорди, бо ситуація непроста.
Плюс додайте до цього глобальне оточення, новини про найбільшу інфляцію в США, в Європейській зоні, — все може бути.
Ми в «EPAM Україна» керуємось наступним: підтримуємо Україну, віримо в перемогу, допомагаємо державі — сплачуємо податки наперед, сформували міжнародний фонд допомоги UkraineAssistance Fund, підтримуємо волонтерський рух. Ми також продовжуємо підтримувати ініціативу Diia.City, там вже більше 600 наших співробітників.
