Нія Нікель, PR-менеджерка благодійних проектів, у своїй статті розповідає, як технології допомагають організаторам сучасних благодійних ініціатив в Україні.
За останні пів року благодійність стала великою частиною буденного життя українців. Зважаючи на ситуацію, ця сфера має дуже швидко розвиватись, ставати хайтек і доступною за один клік. Ми розглянемо кілька сучасних підходів до благодійності в українському просторі, які передбачають використання технологій. Але перед тим детально розберемось, як все влаштовано.
Як працює благодійність
Коли ми говоримо про благодійність, то зазвичай маємо три канали її спонсорства: люди, великі компанії та інші фонди. Як і в бізнесі, підхід до них має бути дуже різним.
Якщо це інші фонди, що реалізують свої гроші умовно чужими руками, то їх не надто цікавить інноваційність підходів у фандрейзингу, але вони зацікавлені у діджиталізації процесів та прозорості. Можна здивуватись, скільки грантів виділяють на цифрові інструменти: від введення CRM до адаптацій сайтів. До початку війни можна з упевненістю сказати, що 30% грантових грошей для фундацій були спрямовані саме на цифровізацію.
Молодь не дуже цікавилась роботою в старих фондах, але саме їм було легше отримати донати з інших інституцій через свою поважну історію. Від того працівники, що звикли працювати в кращому випадку з Exel-таблицями, відчували себе невпевнено, користуючись цифровими інструментами. За кілька років, завдяки таким грантам та освітнім програмам, ситуація змінилась. Фонди не лише перейняли досвід ефективних та успішних працівників, а і залучили багато молоді у сферу благодійних організацій.
Щодо фандрейзингу з бізнесу, то тут теж своя зацікавленість. Часто бізнес хоче бути не просто благодійником, а отримати за це згадки у ЗМІ, соціальних мережах та в дописах лідерів думок. Це в свою чергу було надскладною задачею для фондів, адже писати, що умовний агрохолдинг задонатив якусь кількість для дітей з вродженими хворобами, ніхто не хотів.
По-перше, самим людям це було не дуже цікаво читати, бо ці проблеми їх не стосуються. По-друге, для ЗМІ це — прямий заробіток з реклами брендів. Тож навіть задля благородної мети фондам доводилось купувати публікації та витрачати кошти, щоб співпрацювати з більшою кількістю партнерів.
Що змінилось зараз: гра повністю перевернулась. Тепер не Притула робить публікації про донат від певної компанії, а компанії використовують обличчя Сергія як знак якості та проводять збори самостійно.
Один з чудових прикладів – колаборація Comfy і Притули на зграю «Валькірій» (дронів). Буквально кожному бренду стало важливо займатись благодійністю та самостійно про це писати, а не перекладати цю відповідальність на фонди.
Тепер ми дійшли до найцікавішої аудиторії – людей. До війни, за статистикою, 80% зборів надходили від звичайних людей. Середній донат становив до 100 грн. Сам же відсоток благодійників також був відносно невеликим і мав хаотичний характер.
Через постійні економічні труднощі від початку війни в 2014 році до ковіду і масштабного вторгнення рф на територію України у 2022 році благодійність була конкурентом вечері у кафе або квитку на концерт, а вони в свою чергу — оренді житла чи відпустці. Навіть з точки зору бізнесу івенти в непрямих конкурентах мали їжу. Звичайно, за таких умов благодійність має робити якісь надзвичайні речі та стимулювати людей донатити. Так традиційним благодійним марафонам прийшли на зміну цифрові рішення.
Тут я хочу згадати два цікаві кейси від БФ «Крона». Перший — це встановлені перепрошиті айбокси в Good Wine, «Дрім Тауні» та інших ТЦ. Це гарний цифровий автомат з цікавою рекламою на екрані, який за 15 секунд пропонував зняти фіксовані 50 грн на благодійність, просто приклавши картку. Це дійсно зручно, зрозуміло і набагато сучасніше, ніж пластикові бокси на касі. Цей самий фонд організовував благодійні стріми із українськими чемпіонами Dota 2, командою Natus Vincere на Twitch: за три години вдалося зібрати 500 000 грн на обладнання для лікування постраждалих від війни.
У цю ж категорію можна віднести термінали від «ПриватБанку», які пропонують гривні та копійки, що лишаються від поповнення перевести на благодійність. Це здається чимось незначним, але благодійність завжди працює в масі. Мільйон транзакцій — це мільйон копійок на день, що є набагато потужнішою постійною допомогою фондам, ніж здається.
Другий кейс – це друковані плакати з NFC-чіпом. Їх благодійний фонд розмістив по кав’ярнях та місцях, де здебільшого перебувала молодь. Якщо коротко, то якщо піднести телефон до цього місця на плакаті, автоматично запускалась платіжна система і пропонувала задонатити 50 грн.
Цей підхід виявився занадто новим для аудиторії, тому великих сум ним не назбирали, але поклали початок до цікавого вектору комунікативної благодійності.
Наступний кейс, якому ми надаємо недостатньо уваги — це інтеграція благодійності в мобільні застосунки. Тут ми можемо згадати і «Монобанку», поп-ап сповіщення від «Райффайзен Банку» та навіть кнопка «благодійність» у Facebook. Якщо ви українець, цей пункт може вас здивувати (мовляв, а що тут такого, звичайна собі фіча).
Але хочу вам нагадати, що в США ще досі не всюди приймають розрахунок карткою, а в Європі кошти з однієї картки на іншу перераховуються три дні. Наша банківська система — це космічний корабель, який несеться на швидкості світла і робить благодійність в один клік. Це дійсно хай-тек!
Останній кейс, і найсучасніший з усіх перелічених – це український стартап, Web3.0 фандрейзинг платформа 3×4, яка допомагає некомерційним організаціям збирати кошти на благодійність, використовуючи NFT у співпраці з художниками. Першим проектом стартапу став збір 400 000 грн на відновлення будинку підопічної БФ «Діти Героїв» — Катрусі, житло якої було пошкоджене внаслідок ракетного удару по Бучі. Проект тільки пройшов лонч, тому набирає обертів, але мені здається, що у нього велике майбутнє, бо тут, окрім прямої благодійності постраждалим, є також підтримка арт-ком’юніті.
Кілька днів тому CAF випустив рейтинг країн по благодійності. Україна зайняла 10 місце серед усіх країн світу, піднявшись з 20-го. Також наша держава — єдина європейська країна у топі. І це звичайно легко пов’язати з умовами, в яких ми всі опинились, з ментальністю взаємодопомоги та перемоги українців.
Але, як кажуть закони економіки, попит неможливо задовольнити без правильних інструментів. Українська сфера благодійності розвивається, шукає не лише піар та креатив, а й також інноваційні та технологічні рішення для скорочення шляху донату від благодійника до потребувальника.
Автор: Нія Нікель, PR-менеджерка благодійних проектів
